Справа № 481/1625/19
Провадж.№ 2/481/14/2020
іменем України
26.02.2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,
при секретарі Юхименко Т.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Буфалової Т.Я ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новий Буг цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третьою особою без самостійних вимоги на предмет спору - орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області,про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою.Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що він проживав без реєстрації шлюбу з відповідачем. Від сумісного проживання у них народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З кінця 2016 року сторони припинили спільне проживання, у зв'язку з тим, що відповідач разом з донькою переїхали до її бабусі в АДРЕСА_1 . В подальшому відповідач з донькою стала проживати у співмешканця в будинку АДРЕСА_2 , а також періодично вона від'їздить до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 31.10.2016 року з позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.10.2016 року, які він сплачує регулярно. У зв'язку з ненаданням відповідачем можливості позивачу бачитись з дитиною, він, у 2017 році, звернувся до органу опіки і піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської областіз заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, рішенням якого був встановлений час (щонеділі з 11 до 13 години) для такого спілкування з донькою в присутності матері. Також, після його звернення до органу опіки і піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської областів 2019 році про збільшення часу для спілкування з донькою, такий час збільшений до чотирьох годин з поступовим переходом побачень з батьком без присутності матері. Обидва рішення відповідачем регулярно не виконувались, з її мотивів про те, що на визначений час побачень дитина знаходиться поза межами міста Новий Буг Миколаївської області, або з інших неповажних причин. У зв'язку з тим, що рішення органу опіки і піклування відповідачем не виконуються, наявністю її небажання спілкування з позивачем по цьому питанню та ненадання інформації про фізичний стан та розвиток дитини, яка з нею проживає, позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати позивачу та членам його родини у вихованні та спілкуванні з донькою, встановити побачення кожної неділі з 10.00 по 18.00 без присутності матері, ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження) 2-3 години, 7 січня з 14.00 до 20.00 годин за місцем проживання позивача та членів його родини з правом відвідування громадських місць; зобов'язати ОСОБА_2 інформувати позивача про місце навчання і перебування дитини, про фізичний і психічний стан та інші важливі речі в житті дитини двічі на місяць, в телефонному режимі, а у разі хвороби дитини - зобов'язати відповідача здійснити побачення після одужання дитини або настання сприятливих умов, компенсуючи час пропущеного побачення, а також попередити до дня (напередодні) зустрічі про існування таких обставин; у випадку переїзду відповідача разом з дитиною до іншого міста, зобов'язати відповідача не перешкоджати побаченням згідно графіка побачень встановленого судовим рішенням. У випадку не попередження позивача заздалегідь, до виїзду до фактичного місця перебування дитини, про неможливість побачення з дитиною, зобов'язати відповідача компенсувати позивачу витрати, понесені у зв'язку з прибуттям до фактичного місця перебування дитини.
06.12.2019 року провадження по даній справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.01.2020 року, яке не відбулось, у зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_5 з поважної причини та відкладене до 24.01.2020 року.
Ухвалою від 24.01.2020 року підготовче провадження по справі закрите та призначений судовий розгляд на 26.02.2020 року.
Відповідач ОСОБА_2 23.01.2020 року подала відзив на позов, за яким просила задовольнити його частково, встановивши час для побачень позивачу з донькою кожної неділі з 11.00 до 13.00, при цьому перші три місяці здійснювати зустрічі у її присутності, як матері дитини, з поступовим переходом побачень одного батька з донькою. Відповідач обґрунтувала свої заперечення тим, що її малолітня донька не знає відповідача, як батька, оскільки повноцінно не спілкувалась з ним з шестимісячного віку, тобто часу, з якого вони почали проживати від нього окремо. Зазначила, що періодично нею виконувалось рішення органу опіки і піклування про визначення позивачу часу спілкування з дитиною. Це були, як правило зустрічі в дитячому містечку протягом одної-двох годин, інколи дитина, в її(відповідача) присутності відвідувала помешкання позивача та його батьків, але під час таких спілкувань донька недовго гралась з ним, а він, у зв'язку з цим, переключав свою увагу на інші речі. Також ОСОБА_2 пояснила, що позивач в повній мірі не вчиняв дій по організації зустрічей з дитиною, відповідно до рішення органу опіки і піклування від 2017 та 2019 років, тому такі зустрічі припинились. Вона наголосила, що не перешкоджає спілкуванню доньки з батьком, але вважає, що такі зустрічі повинні бути з нею узгоджені з урахуванням бажання дитини, її самопочуття, та при обов'язковій її (відповідача) присутності, оскільки дитині, яка ще маленька, необхідно звикнути до позивача, а йому знайти контакт та в повній мірі зрозуміти, як себе поводити з донькою. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог про зобов'язання її інформувати позивача про стан дитини, її розвиток та інше, посилаючись на те, що за бажанням, під час спілкування з дитиною та з нею, позивач інформацію про дитину може самостійно отримати, а вона цьому не перешкоджала та в подальшого не буде перешкоджати.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в ньому .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позов частково, посилаючись на обгрунтування, викладені у відзиві на позов. Також відповідач вказала на те, що вона не має наміру перешкоджати позивачу у спілкуванні з донькою, однак в тому випадку, якщо це не суперечить інтересам дитини, її бажанням та не спричиняє шкоди її психічному та фізичному здоров'ю.
Представник третьої особи ОСОБА_6 в судовому засіданні визнала позов частково, підтримала мотиви відзиву відповідача та надала висновок, вважаючи правильним надання позивачу часу для спілкування з донькою щонеділі, у час з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, при цьому перші три місяці, здійснюючи зустрічі у присутності матері ОСОБА_2 , з поступовим переходом побачень одного батька з дитиною, за її (дитини) бажанням. Підтвердила, що по питанню усунення перешкод у спілкуванні дитини з батьком 30.11.2017 року органом опіки і піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області за заявою ОСОБА_1 виносилось рішення про визначення часу побачень його з дитиною ОСОБА_4 , щонеділі з 11 год. до 13 год, у присутності матері з поступовим переходом побачень одного батька з дитиною, за попередньою домовленістю та взаємною згодою з матір'ю. В подальшому, за заявою позивача, органом опіки і піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області було винесено рішення від 28.10.2019 року про збільшенням часу для спілкування батька з дитиною до чотирьох годин.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
За положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст.18 СК України, суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; припинення правовідношення, а також його анулювання; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім'єю та за час такого проживання у них народилася дитина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.10.2018 року, виданого Новобузьким районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Наприкінці 2016 року сторони стали проживати окремо, при цьому малолітня ОСОБА_4 стала проживати з відповідачем.
З наявного в матеріалах справи рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 31.10.2016 року по справі № 481/1055/16-ц вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої донька ОСОБА_4 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.10.2016 року до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову про стягнення коштів на утримання дружини відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказував на те, що він справно сплачує визначені рішенням суду аліменти на утримання доньки. Дана обставина відповідачем не заперечувалася та спростована не була.
З наявного в матеріалах справи рішення комісії з питань захисту прав дитини Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області № 109 від 30.11.2017 року «Про встановлення часу побачення ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено наступний спосіб участі у спілкуванні з малолітньою дитиною: щонеділі з 11 години до 13 години, здійснювати зустрічі у присутності матері з поступовим переходом побачень одного батька з дитиною та бабусею по лінії батька за попередньою домовленістю та взаємною згодою з матір'ю.
Також, комісією з питань захисту прав дитини Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області 28.10.2019 року, за черговою заявою ОСОБА_1 щодо перегляду часу побачень його з донькою, вирішила встановити час таких побачень кожної неділі у другій половині дня, після денного сну дитини, тривалістю до чотирьох годин з поступовим переходом побачень одного батька з дитиною і бабусею по лінії батька за попередньою домовленістю та взаємною згодою з матір'ю.
Як встановлено в судовому засіданні, зазначені рішення комісії з питань захисту прав дитини в повній мірі не виконуються.
Так, з пояснень позивача, що не оспорювалось відповідачем, останній раз батько з донькою бачився в січні 2020 року.
Також з пояснень позивача, встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, у результаті яких у сторін виник спір з приводу визначення порядку спілкування та приймання участі у вихованні доньки. Дані обставини в судовому засіданні жодною із стороною не заперечувалися та не спростовувалися.
Позивач проживає окремо від доньки, у зв'язку з чим не має вільної можливості приймати участь у спілкуванні з нею та її вихованні.
Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України та Законом України «Про охорону дитинства».
Статтею 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні, права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також зобов'язані поважати дитину.
Згідно ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Вирішення батьками питання про виховання дитини регулюється ст. 157 СК України. Так, відповідно до норми зазначеної статті той з батьків, що проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України - 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Відповідно до частини другої статті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
З урахуванням встановлених судом обставин, а також виходячи з того, що мати та батько - найрідніші для дитини люди, тому одним із основних їх немайнових прав є можливість постійного або хоча б систематичного спілкування: безпосереднього (прямого), телефонного, листовного.
Виходячи з того, що відповідач без поважних причин не дотримувалась часу спілкування дитини з батьком, який був визначений органом опіки і піклування та який був узгоджений зі сторонами і проти якого вони не заперечували, що знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, тим самим перешкоджала позивачу у повноцінному здійсненні його права на таке спілкування, суд вважає за доцільне зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При визначенні способу участі батька у спілкуванні та вихованні доньки, суд враховує вік дитини, її стан здоров'я, період часу, який малолітня дитини не спілкувалась зі своїм батьком, та, у зв'язку з цим, не сприймає його, як близьку людину, її прихильність та повна залежність, в силу віку, від матері.
Також, суд враховує висновок органу опіки і піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області від 30.11.2017 року та 28.10.2019 року щодо встановлення часу побачень батька з донькою, який, на думку суду, винесений з урахуванням тих життєвих обставин, в яких, на теперішній час, перебувають сторони та їх малолітня дитина, а також з урахуванням інтересів самої малолітньої ОСОБА_4 та її бажань, з метою недопущення виникнення для неї некомфортних умов, пов'язаних з спілкуванням з людиною, до якої вона не в повній мірі ще звикла.
Проаналізувавши все вищеперераховане, суд вважає доцільним визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді систематичних побачень щонеділі, у період з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, при цьому перші три місяці, з дня набрання законної сили цим рішенням суду, здійснювати зустрічі у присутності матері ОСОБА_2 , з поступовим переходом побачень одного батька з дитиною, за її (дитини) бажанням, та компенсуванням тих днів, у які зустрічі з батьком були не можливі з об'єктивних причин, зокрема через хворобу дитини, перебування її поза межами міста Нового Бугу Миколаївської області, на інші дні, за попереднім погодженням з матір'ю дитини ОСОБА_2 .
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача інформувати позивача про місце навчання і перебування дитини, про фізичний і психічний стан та інші важливі обставини в житті дитини двічі на місяць, в телефонному режимі, а у разі хвороби дитини попередити до дня (напередодні) зустрічі про існування таких обставин; у випадку переїзду відповідача разом з дитиною до іншого міста, не перешкоджати побаченням згідно графіка побачень встановленого судовим рішенням; у випадку не попередження позивача заздалегідь, до виїзду до фактичного місця перебування дитини, про неможливість побачення з дитиною, компенсувати витрати понесені у зв'язку з поїздками до місця проживання дитини, не можуть бути задоволені, оскільки таке коло зобов'язань виходить за межі правових норм, передбачених ст.159 Сімейного кодексу України та частина таких вимог сформульована з посиланням на обставини, які ще не відбулись, тобто права позивача, ще не порушувались.
Вимоги до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні батьків позивача з онукою також не можуть бути задоволені, виходячи з вимог ст.4 ЦПК України, у зв'язку з тим, що за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод, прав чи законних інтересів , в такому випадку, повинні були звертатись до суду безпосередньо батьки позивача, чого зроблено ними не було. Не надано також обґрунтувань підстав та причин, за якими позивач звернувся до суду в їх інтересах.
Оскільки позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача ОСОБА_2 , у разі задоволення позовних вимог, суд питання розподілу судових витрат, передбачене ст.141 ЦПК України , не вирішує.
Керуючись ст.ст.258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою, задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_1 спосіб у спілкуванні з донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді систематичних побачень щонеділі, у час з 11 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин; перші три місяці, з дня набрання законної сили цим рішенням суду, здійснюючи зустрічі у присутності матері ОСОБА_2 , з поступовим переходом побачень одного батька з дитиною, за її (дитини) бажанням, та компенсуванням тих днів, у які зустрічі з батьком були не можливі з об'єктивних причин, зокрема через хворобу дитини, перебування її поза межами міста Нового Бугу Миколаївської області, на інші дні, за попереднім погодженням з матір'ю дитини ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Позивач ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .
Третя особа, орган опіки та піклування Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області - вул. Гребеннікова, 1 м. Новий Буг, Миколаївська область.
Повний текст рішення виготовлений 07.03.2020 року.
Суддя Вжещ С.І.