Справа № 201/13765/19
Провадження № 2/201/78/20
10 березня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
12.12.2019р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (а.с. № 2-5).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 20.01.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження по справі. Розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи категорію спору (ціна позову є меншою, аніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) (а.с. № 24).
Позивачка у позовній заяві в обґрунтування вимог посилалася на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2014р. з відповідача на її користь присуджено стягнення щомісячно аліментів на утримання їхньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягуючи аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 17.09.2014р. Проте, відповідач не виконував даного судового рішення, у зв'язку з чим заборгованість зі сплати аліментів за даними державного виконавця за період з вересня 2014 р. по вересень 2019р., станом на 01.10.2019р. складає 42 370 грн.35коп., а тому на підставі положень ст. 196 СК України просила стягнути на її корить з ОСОБА_2 пеню у зв'язку із несплатою аліментів за період з вересня 2014р. по вересень 2019р. у розмірі 15 078грн. 11коп. (а.с. № 2-5).
31.01.2020р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 зазначив, що дійсно, станом на 17.10.2019р. утворилася заборгованість, проте з підстав того, що державний виконавець не попередив відповідача, що утворюється заборгованість. Після втрати роботи у 2016р. відповідач сплачував аліменти у розмірі 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не знав, що аліменти розраховуються від середньої заробітної плати по регіону проживання. Відсутність платежів кожного місяця була зумовлена нестабільністю заробітку грошей, проте відповідач компенсував надходження по аліментам в наступні періоди та на вересень 2016р. заборгованість була відсутня. Крім того, просив врахувати, що 28.01.2020р. борг по сплаті аліментів було повністю погашено, а також те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого в грудні 2019р. народилася донька та він є єдиним годувальником в сім'ї. Додатково зазначив, що з вересня 2014р. і по теперішній час, він постійно приділяє увагу своїй доньці, купує їй предмети одягу, взуття, слідкує за її здоров'ям. Крім того, 23.12.2017р. було укладено договір дарування, за яким він подарував належну йому квартиру доньці та була домовленість, що зазначена квартира буде здаватися в оренду, а отриманні кошти підуть на утримання доньки. На підставі вищевикладеного, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. № 27-28).
06.02.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначила, що відповідач, знаючи про обов'язок сплачувати аліменти та отримавши 17.10.2019р. довідку про заборгованість по аліментам, станом на день подання цієї відповіді борг так і не погасив. Суму, на яку посилається відповідач, як на сплату боргу, позивачка на свій рахунок не отримувала. Крім того, не можуть бути прийнятті до уваги посилання відповідача на те, що він не працює, оскільки кошти на себе він знаходить та доказів перебування його на обліку в Центрі зайнятості населення він не надав, а те, що він є єдиним годувальником, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки позивачка також знаходиться в зареєстрованому шлюбі, від якого у неї у 2017р. народилася дитина і наразі вона не працює. Посилання відповідача на те, що з вересня 2014р. і по теперішній час, він постійно приділяє увагу своїй доньці, купує їй предмети одягу, взуття, слідкує за її здоров'ям не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки це не підтверджено жодним доказом та всі додаткові витрати несе позивачка. Так само, суд не може і прийняти до уваги посилання відповідача на те, що ним була подарована квартира доньці, оскільки це було зроблено не в рахунок сплати аліментів чи пені. На підставі вищевикладеного, просила позов задовольнити (а.с. № 39-44).
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Дослідивши надані сторонами докази, встановлено наступне.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2014р. з відповідача на користь позивачки присуджено стягнення щомісячно аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку боржника, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягуючи аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 17.09.2014р. (а.с. №16-17).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2014р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. № 13).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому фактичні обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2014р. є преюдиційними і доведенню не підлягають.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом, зробленого державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Лісовою А.М., вбачається, що заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.10.2019р. складає 42 370грн. 35 коп. (а.с. № 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
В даній редакції норма ч. 1 ст. 196 СК України набрала чинності з 08.07.2017р.
Станом на час виникнення правовідносин між сторонами ч. 1 ст. 196 СК України було передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Окрім того, відповідно до роз'яснень, які викладені у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів, не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, Верховним Судом України було зроблено висновок, відповідно до якого встановлено виключні випадки, за яких в діях платника аліментів відсутні ознаки вини.
Таким чином, вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів не спростована, будь-яких доказів, що заборгованість утворилась з незалежних від відповідача причин, зокрема, у зв'язку несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками, відповідачем не надано, а тому є всі підставі для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
У 2018 році Велика Палата Верховного Суду суттєво змінила існуючий підхід щодо розрахунку пені та своєю постановою від 25.04.2018р. у справі № 572/1762/15-ц відступила від усталеної практики ВСУ, запропонувавши новий порядок розрахунку пені за прострочення сплати аліментів.
Так, вищезазначена постанова містить правовий висновок, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення пені на підставі ч. 1 ст. 196 СК України суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням встановленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Далі потрібно підсумувати розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначити загальну суму пені за весь період заборгованості шляхом додавання показників за кожен місяць.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів судом враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього зобов'язання буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованост і х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019р. у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Позивачка при надані розрахунку вказує на формулу,
p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред'явлення позову);
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред'явленням позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць, з посиланням на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №572/1762/15-ц, яка постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №33/6020/16-ц визнана помилковою, однак розрахунок проведений з врахуванням кожного місяця окремо, а не за кожний день прострочення сплати аліментів.
Тому перевіривши наявний розрахунок, суд приходить до висновку про його відповідність закону та правовій позиції Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №33/6020/16-ц., з яким погоджується за виключенням розрахунку днів за вересень 2014р., оскільки рішенням суду аліменти стягуються з 17.09.2014р., тоді як позивачкою при розрахунку пені за вересень 2014р. встановлено 30 днів замість вірного 13 днів.
Таким чином, пеня за вересень складає 16,25грн. замість розрахованого позивачкою 37,50 грн.
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідачем за період з вересня 2014р. по вересень 2019р. не в повному обсязі сплачено аліментів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 15 056грн.86коп.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позовних вимог, оскільки він у своєму відзиві на позовну заяву сам підтверджує факт наявності заборгованості по сплаті аліментів станом на 17.10.2019р.
Посилання відповідача на те, що заборгованість утворилась через те, що представник виконавчої служби не довів до відома відповідача про зобов'язання при втраті роботи повідомляти про це виконавчу службу, а також те, що фірма не перераховувала аліменти в виконавчу службу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджені жодним доказом та обов'язок по сплаті аліментів покладено саме на відповідача.
Як видно з розрахунку, відповідач знаючи про обов'язок про сплату аліментів, іноді не сплачував аліменти по 7 и більше місяців. Втрата роботи та нестабільність заробітку грошей, не може бути підставою для невиконання рішення про стягнення аліментів, що набрало законної сили.
Крім того, не може бути покладені в основу рішення суду посилання відповідача на те, що він приділяє увагу доньці, купує їй предмети одягу, взуття, гаджети, слідкує за її здоров'ям, оскільки рішення про стягнення з відповідача аліментів не скасовано та знаходиться на виконанні майже 6 років (а.с. № 11).
Щодо посилання відповідача на те, що 23.12.2017р. було укладено договір дарування, за яким він подарував належну йому квартиру доньці та була домовленість, що зазначена квартира буде здаватися в оренду, а отриманні кошти підуть на утримання доньки, варто зазначити, що дані обставини не стосуються предмету спору, оскільки будь-яких відміток в договорі про те, що вищевказаний договір укладається в рахунок сплати саме аліментів або заборгованості - відсутні, а отже укладення вищевказаного договору це добровільне волевиявлення відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, судом враховано, що відповідач сплатив заборгованість по аліментам вже після звернення позивачки до суду з даним позовом та не може вплинути на розрахунок пені по даній справі.
За вищезазначеного, суд вважає, що відсутні підстави для звільнення відповідача від стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, отже позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
При винесенні цього рішення суд враховує положення ч.8 ст. 7 СК України, в якій задекларовано, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини та непрацездатних членів сім'ї.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову та приймаючи до уваги ті обставини, що позивачка відповідно до положень ст. 5 Закону України „Про судовий збір" була звільнена від сплати судового збору за подачу позову цієї категорії за законом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 767,32 грн. (15056,86*768,40:15078,11) за ставками судового збору на 2019р., оскільки позов подано у 2019р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 196, 257 Сімейного Кодексу України, правовою позицією ВСУ, яка висловлена у постанові від 25.04.2018р. у справі № 572/1762/15-ц, правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №33/6020/16-ц, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2014р. по вересень 2019р. у розмірі 15 056грн.86коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 767 грн.32 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду
Суддя Ткаченко Н.В.