Справа № 567/995/19
27 лютого 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
за участю
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3
відповідача - приватного нотаріуса Сержант Н.М.
третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Наталії Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області, ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного не проживання та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії
В Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області, ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного не проживання та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії звернувся ОСОБА_5 , мотивуючи свою заяву тим, що є онуком ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та разом з її дочкою ОСОБА_4 є її спадкоємцем за правом представлення, як син ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був сином спадкодавці, посилаючись на те, що син спадкодавці ОСОБА_2 на час її смерті з нею не проживав, а отже не є таким, що прийняв спадщину. У зв'язку з цим вважає незаконною постанову приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М., якою йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначаючи про те, що факт його проживання разом з ОСОБА_6 на час її смерті підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків.
Відповідач приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М. позов не визнала, зазначаючи про те, що факт проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 на час її смерті підтверджується даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України у Рівненській області та довідкою ЦНАП Острозької міської ради за якими встановлено, що за адресою останнього проживання та реєстрації місця проживання спадкодавця є зареєстрований її син ОСОБА_2 , що відповідно до п.3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказує на те, що він прийняв спадщину після смерті матері, у зв'язку з чим позивач має право на спадщину не на 1/2 частку в спадковому майні, а має право на 1/3 частку спадкового майна.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Острозька міська рада Рівненської області вважає, що спір у справі не стосується її прав та обов'язків.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 позов не підтримала. Визнала, що вона та позивач є спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 шляхом подання відповідної заяви нотаріусу та зазначає, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_6 на час її смерті, що підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків, а тому також є її спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину.
Ухвалою суду від 30.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області, ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного не проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_6 на момент її смерті та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Ухвалою суду від 31.10.2019 року за клопотанням позивача витребувано від Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 року, витребувано від приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М. копію спадкової справи №10/2018, заведеної після смерті ОСОБА_6 , а також за клопотанням позивача та відповідача ОСОБА_2 викликано для допиту свідків.
Ухвалою суду від 23.01.2020 року за клопотанням представника позивача витребувано від Рівненського обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи №101/2014, заведеної після смерті ОСОБА_8 (чоловіка ОСОБА_6 ).
Ухвалою суду, на підставі ч.8, 9 ст.83 ЦПК України, відмовлено представнику позивача в прийнятті як доказу листа ЦНАП виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області №731/01-17-20 від 24.02.2020 року, як такому, що поданий в порушення процесуального порядку подання доказів.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Зазначив, що бабі позивача належали житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0704 га, яка знаходиться за тією ж адресою і право на це майно мають лише позивач та ОСОБА_4 , оскільки син спадкодавця ОСОБА_2 протягом 10 останніх років і на час смерті спадкодавця постійно проживав в РФ, що підтверджується інформацією Держприкордонслужби, деклараціями, які подавала сама ОСОБА_6 , а також відповідними довідками, а отже спадщини не приймав.
Зазначив, що штамп, який використовується ЦНАП виконавчого комітету Острозької міської ради і який проставлений в паспорті відповідач не відповідає зразку штампу, який використовувався на час вчинення дії.
Окрім того, як на підставу позовних вимог посилається на копію будинкової книги, яка міститься в спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_8 , де відсутні відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 в будинку батьків.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що після розірвання шлюбу в 2007 році став проживати в будинку батьків, де і зареєстрував своє місце проживання. З того ж часу став виїжджати на заробітки до РФ, де винаймав житло і не мав постійного місця проживання і через кожні 3-4 місяці, а в подальшому двічі на рік повертався додому, де проживав в будинку, що в АДРЕСА_1 .
Пояснив, що на час смерті матері перебував на роботі в РФ, за рік до її смерті він був в Україні і востаннє перетинав кордон, повертаючись додому в травні 2019 року. До того часу він перебував в РФ, де захворів та де йому було ампутовано ногу.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначаючи про те, що факт його проживання разом з ОСОБА_6 на час її смерті підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків.
Відповідач приватний нотаріус Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М. позов не визнала, зазначаючи про те, що факт проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 на час її смерті підтверджується даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України у Рівненській області та довідкою ЦНАП Острозької міської ради за якими встановлено, що за адресою останнього проживання та реєстрації місця проживання спадкодавця є зареєстрований її син ОСОБА_2 , що відповідно до п.3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказує на те, що він прийняв спадщину після смерті матері, що було підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 позов не підтримала. Зазначає, що ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_6 на час її смерті, що підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків, іншого житла не має, а тому також є її спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину.
Представник третьої особи - Острозької міської ради Рівненської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що проживає в АДРЕСА_2 , є сусідкою ОСОБА_10 та зазначила, що востаннє бачила ОСОБА_2 за місцем проживання його батьків в травні чи червні 2019 року, а перед тим протягом приблизно 15 років його не бачила. Стверджує, що коли померла його мати, то ОСОБА_2 на похороні не було, водночас точно стверджувати про те чи був він протягом вказаних 15 років за місцем проживання своїх батьків не може.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що знає сім'ю Власових з 1975 року. Пояснила, що товаришує з матір'ю позивача та їй відомо, що ОСОБА_2 , з яким в дружніх стосунках вона не перебуває, з 2007 по 2019 роки перебував за межами України і в м.Острог не приїжджав, в тому числі не був на похоронах своїх батьків. Зазначила, що сама вона на похоронах батьків ОСОБА_2 теж не була, а зазначене їй відомо з чужих слів.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що позивач є її сином і їй відомо, що у зв'язку з наявністю боргових зобов'язань ОСОБА_2 в 1998-1999 роках виїхав за межі України та повернувся лише в 2007 році, коли привіз додому сина, який помер в РФ, а наступного разу повернувся в м.Острог весною 2019 року.
Зазначила, що до квітня 2016 року дуже часто була в будинку батьків свого покійного чоловіка, але в подальшому туди її перестала пускати ОСОБА_4 , яка перестала з нею спілкуватися.
Пояснила, що з братом ОСОБА_2 вона перебувала в шлюбі протягом 1974-1998 років, але в подальшому вони разом проживали та зазначила, що їй відомо про те, що в будинковій книзі зареєстрованими за місцем проживання в АДРЕСА_1 були лише батьки ОСОБА_2 . З ним після смерті чоловіка вона стосунків не підтримувала.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_1 і з 1969 року знає сім'єю ОСОБА_10 , будинок яких знаходиться по сусідству.
Зазначила, що в середині 90-х років ОСОБА_2 став їздити на заробітки до РФ, але постійно повертався додому та протягом останніх 3-4 років приїжджав додому два рази на рік.
Їй відомо, що в будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 завжди була своя кімната.
Стверджує, що на похоронах матері ОСОБА_2 не було, але останні 5 років він приїздив додому 5-6 разів.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що проживає в АДРЕСА_3 протягом останніх 11 років, де і познайомився в ОСОБА_2 , який проживає по тій же вулиці в будинку АДРЕСА_1 . Стверджує, що з 2017 року 2-3 рази на рік бачив ОСОБА_2 за вказаною адресою, або чув там його голос.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, приватного нотаріуса Сержант Н.М., третю особу ОСОБА_4 , свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 15.07.2014 року належав житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0704 га (кадастровий номер 5610900000:02:001:0273), призначена для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, які знаходяться в АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_5 є онуком ОСОБА_6 по батькові ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 ), а відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 є її дітьми (свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 ).
Згідно зі ст..1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В судовому засіданні з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 встановлено, що заповітів від імені ОСОБА_6 не складалось, а отже спадкування після її смерті здійснюється за законом.
За правилами ст.1261 ЦУ України (перша черга спадкоємців за законом) та ст.1266 ЦК України (спадкування за правом представлення) позивач ОСОБА_5 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 .
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини, визначені у частинах 3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.
Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що 19.04.2018 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Н.М. з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 і за її заявою було заведено спадкову справу №10/2018. Водночас, з зазначеної спадкової справи встановлено, що 15.05.2018 року з такою ж заявою до нотаріуса звернувся ОСОБА_10 М.Ю.
Оскільки такі заяви ними були подані протягом шести місяців з часу смерті ОСОБА_6 , то зазначені спадкоємці є такими, що прийняли спадщину зазначеного спадкодавця.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
В судовому засіданні встановлено, що 05.06.2019 року відповідач ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Сержант Н.М. заяву, якою повідомив, що фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки був зареєстрований та постійно проживав з нею у спадковому будинку.
07.06.2019 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Сержант Н.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна - житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0704 га, призначеної для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, які знаходяться в АДРЕСА_1 .
Постановою від 07.06.2019 року приватний нотаріус Сержант Н.М. відмовила ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, мотивуючи це наявністю трьох спадкоємців після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, з посиланням на п.3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною 1 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною 2 ст.1 цього Закону передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.
Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Закон України «Про нотаріат» поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.
Обов'язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачений ч.3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.
Як випливає з п.9 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат», підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.
За наявності умов, передбачених ст.49 цього Закону, на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_5 вважає незаконним рішення приватного нотаріуса Сержант Н.М., яка своєю постановою від 07.06.2019 року відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_6 з посиланням на те, що після смерті ОСОБА_6 є три спадкоємці, які прийняли спадщину, оскільки він вважає, що лише він та ОСОБА_4 є спадкоємцями, які прийняли спадщину та при цьому, посилається на довідку приватного нотаріуса Сержант Н.М. №22/02-14 від 19.02.2019 за якою спадкоємцями ОСОБА_6 є він та ОСОБА_4 , довідки про зареєстрованих осіб та розмір платежів за житлово-комунальні послуги ОКП «Водоканал» від 03.12.2014 року, 18.06.2015 року, 31.05.2016 року та 21.04.2017 року, де в складі сім'ї по житловому будинку, що в АДРЕСА_1 зазначено лише ОСОБА_6 , декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 02.12.2014, подану до виконкому Острозької міської ради від імені ОСОБА_6 , де зазначено, що за місцем проживання в АДРЕСА_1 вона проживає одна, повідомлення про надання субсидії на ім'я ОСОБА_6 в період січня-березня 2018 року, яка надавалась на одну особу.
Як вже зазначалось, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.3.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 заяв про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 не подавав.
Відповідно до п.3.22 Глави 10 зазначеного Порядку, у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
В судовому засіданні з матеріалів спадкової справи встановлено, що приватним нотаріусом Сержант Н.М. було вчинено належні дії для з'ясування кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 під час чого з довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України у Рівненській області та довідки ЦНАП Острозької міської ради було встановлено, що за адресою останнього проживання та реєстрації місця проживання спадкодавця є зареєстрований її син ОСОБА_2
Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) підтверджується також оглянутим в судовому засіданні паспортом ОСОБА_2 .
Таким чином, приватний нотаріус Сержант Н.М. вірно встановила наявність трьох спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , а отже мала всі законні підстави відмовити ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину по зазначеному спадкодавцю на 1/2 частку спадкового майна.
Водночас, вирішуючи спір, суд виходить з того, що показання свідків щодо місця проживання ОСОБА_2 є неконкретними та бере до уваги довідку Держприкордонслужби №0.184-38019/0/15-19 від 06.11.2019 року з якої достовірно встановлено, що з 05.11.2014 року по 20.05.2019 року ОСОБА_2 на території України не перебував.
При цьому, суд вважає, що відсутність ОСОБА_2 щонайменше з 05.11.2014 року по 20.05.2019 року на території України, що підтверджується довідкою Держприкордонслужби №0.184-38019/0/15-19 від 06.11.2019 року, не може вказувати на неприйняття ним спадщини, в розумінні ст.1268 ЦК України та п.3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, оскільки зазначеними нормативними документами визначено, що сама лише реєстрація місця проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем є підтвердженням прийняття спадщини останнім і не потребує від останнього подання заяви про прийняття спадщини, визначеної ст.1269 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд керується і абз.9 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», якою визначено, що паспорт громадянина України є документом до якого вносяться відомості про місце проживання та враховує, що відомості про єдине місце проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 внесені як до його паспорта, так і до будинкової книги за вказаним будинком, а тому в позові слід відмовити.
При цьому, суд вважає, що наявність двох будинкових книг по одному житловому будинку, в одній з яких не зазначено реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , при наявності іншої будинкової книги, де така реєстрація місця проживання ОСОБА_2 зазначена з 2007 року та при наявності інформації про таку реєстрацію місця проживання в державних органах та органі місцевого самоврядування, підтверджену відповідною довідкою, спростовує доводи позивача про те, що місце проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано не було.
Окрім того, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає спірним правовідносинам, що виникли між сторонами.
Зокрема, відповідно положень ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно до ст.16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З позовних вимог ОСОБА_5 вбачається, що фактично між ним та відповідачем у справі ОСОБА_2 виник спір з приводу визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 , а тому суд вважає, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права у спосіб, що не відповідає спірним правовідносинам. В той же час, позивач не позбавлений права звернутись за захистом свого порушеного право у спосіб передбачений ч.2 ст.1223 ЦК України .
Крім того, факти про які позивач просить ухвалити рішення у даній справі, в тому числі і щодо постійного не проживання відповідача із спадкодавцем на день смерті останнього, підлягають встановленню при розгляді позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на спадщину.
Спосіб захисту, який обрав позивач щодо встановлення факту постійного не проживання відповідача за місцем відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину не передбачений вимогами ст.16 ЦК України та Книгою шостою ЦК України «Спадкове право».
При цьому, суд виходить і з того, що чинним законодавством, а саме статтею 315 ЦПК України, серед юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, не передбачено можливості встановлення судом факту постійного непроживання зі спадкодавцем на день його смерті.
Керуючись ст.10, 12, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
в позові ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ), приватного нотаріуса Острозького міського нотаріального округу Сержант Наталії Миколаївни (місцезнаходження: АДРЕСА_5 .Острог, вул АДРЕСА_6 Лесі Українки, 21 Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_9 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Острозька міська рада Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану Рівненської області, 4, ЄДРПОУ 05391005), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ) про встановлення факту постійного не проживання ОСОБА_2 разом із ОСОБА_6 на момент її смерті та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.03.2020.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.