Справа № 372/329/20
Провадження 1-кп-133/20
ухвала
Іменем України
03 березня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора про закриття кримінального провадження у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просив закрити кримінальне провадження № 12013100230000111 від 14.01.2013 року на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, клопотання обґрунтовує тим, що у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалось за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто, щодо тяжкого злочину і на даний час закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності та особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні, просив закрити кримінальне провадження № 12013100230000111 від 14.01.2013 року, у зв'язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, та особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено.
Суд, вислухавши прокурора, потерпілу, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження № 12013100230000111 від 14.01.2013 року, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.12.2002 за фактом умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 порушено кримінальну справу № 16-9070 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
14.01.2013 за вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12013100230000111 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор просив закрити вказане кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до тяжкого злочину, відповідно до санкції якої передбачено покарання у виді позбавлення волі не більше десяти років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчиненні тяжкого злочину.
В даному випадку, злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину та строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного злочину згідно ч. 4 ст. 49 КК України становлять десять років.
Тобто, формально існують підстави для застосування п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
В той же час, закриття - є однією з форм закінчення досудового розслідування.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, публічність.
Законність відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, зокрема, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність відповідно ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених загальними засадами ст.ст. 9, 25 КПК України.
В даному випадку, як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, слідчим починаючи з 10.12.2002 року проводилось ряд слідчих дій спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, проте вони були проведені не в повному обсязі, особу, яка вчинила даний злочин встановити не вдалось, що свідчить про факт неповноти проведення досудового розслідування. Тобто, з викладеного вбачається, що у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались дії на виконання обов'язку встановленого ст. 92 КПК України. А прокурор, не дивлячись на вказані обставини, направив до суду клопотання про закриття кримінального провадження.
Суд вважає, що таке використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17.10.2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження № 12013100230000111 шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
За таких обставин, в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. 284 КПК України, ст.ст. 12, 49 КК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 12013100230000111 від 14.01.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, відмовити.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1