Справа № 536/62/20
27 лютого 2020 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді - Колотієвського О.О.,
при секретарі - Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-
У січні 2019 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 21.12.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1642 та витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2016 року, реєстраційний номер: 18249399, в якому зареєстровані відповідачі.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не проживали та не проживають з дня реєстрації в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї виданої Білецьківською сільською радою від 18.12.2019 та актом Білецьківської сільської ради обстеження вищезазначеного домогосподарства від 20.12.2019.
Відповідачі не доглядають за будинком, не сплачують комунальні послуги, власні речі відповідачів в будинку відсутні.
Домовленості між сторонами щодо збереження за відповідачами права користування житлом позивача у разі їх тимчасової відсутності немає.
Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житлі створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, отриманні житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.
З урахуванням наведеного, позивач просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти з реєстрації за місцем проживання.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до ст.128 ЦПК України. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 21.12.1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1642, витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2016 року, реєстраційний номер: 18249399, довідкою про склад сім'ї виданої Білецьківською сільською радою від 18.12.2019 та актом Білецьківської сільської ради обстеження вищезазначеного домогосподарства від 20.12.2019., в якому зареєстровані відповідачі.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не проживали та не проживають більше одного року в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі не доглядають за будинком, не сплачують комунальні послуги, власні речі відповідачів в будинку відсутні.
Домовленості між сторонами щодо збереження за відповідачами права користування житлом позивача у разі їх тимчасової відсутності немає.
Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаному житлі створює для позивача перешкоди у вільному користуванні майном, отриманні житлових соціальних пільг, оскільки в їх розрахунку визначається сукупний дохід та кількість усіх зареєстрованих осіб за вказаною адресою.
Згідно ст.150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до абзацу 11, 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до ст.7 Закону України від «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, виключно про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Таким чином, виходячи із змісту зазначених норм закону, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відповідно є підставою дня зняття осіб з реєстрації, тому додатково зобов'язувати реєстраційні органи вчинити ці дії не має потреби.
За ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд дійшов до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до ст.405 ЦК України, втратили право на користування жилим приміщенням, а саме: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не проживають в ньому без поважних причин з момента реєстрації.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.150 ЖК УРСР, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.405 ЦК України, ст.12, 95, 206, 263-265, 268,280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
У решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О. О. Колотієвський