Справа № 362/567/20
Провадження № 1-кс/362/142/20
30 січня 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
30.01.2020 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29.08.2019 р. близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приїхав на автомобілі марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , від 10.08.2019 року є останній, на станцію технічного обслуговування автомобілів «Експрес», що розташована за адресою: вул. Окружна, 55-Г, смт. Глеваха, Васильківський р-н., Київська обл., де в той час працював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, обговоривши обсяг роботи з останнім, ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 ключі від автомобіля марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", н.з. НОМЕР_1 та поїхав у своїх справах.
Цього ж дня, близько 10:00 год. у ОСОБА_4 , виник прямий умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом. В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на умисне протиправне вилучення автомобіля у власника, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного заволодіння транспортним засобом, в супереч волі власника транспортного засобу, підійшов до вищевказаного автомобіля марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", сів за кермо та за допомогою ключа, привів двигун в дію. Після чого ОСОБА_4 на вказаному автомобілі зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим своїми протиправними діями, спричинив потерпілому ОСОБА_5 значної матеріальної шкоди.
12.09.2019 р. відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, КПК України ОСОБА_4 було заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним, що завдало значної матеріальної шкоди потерпілому.
Процесуальний статус особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Могилів, Царичанського району, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, котрий має середню освіту, неодружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 11.01.2007 р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст. 289, ст.290 та ч.3 ст.357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років;
- 27.09.2012 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
Обґрунтованість пред'явленої підозри підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження:
Показами потерпілого ОСОБА_5 , показами свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показами свідка ОСОБА_8 , пред'явленням для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_5 , пред'явленням для впізнання за фотознімками свідкові ОСОБА_8 , показами свідка ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяли якому на думку слідства й покликаний запобіжний захід, про обрання якого подано клопотання.
Посилання на один або кілька ризиків:
- перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України;
- перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст.177 КПК України;
- перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:
Реальним є ризик того, що підозрюваний переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, оскільки у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, або без такої.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний немає постійного місця роботи та законного джерела доходів;
- немає стійких соціальних в'язків;
- не має постійного місця проживання.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним території Васильківського району з метою переховуватися від органів розслідування та суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності. Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може впливати на потерпілого, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне.
Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання потерпілого, зможе незаконно впливати на нього. На даний час з останніми не проведені всі необхідні слідчі дії у даному кримінальному провадженні, тому підозрюваний зможе впливати на них з метою зміни ними своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно зазначити, що він офіційно ніде не працює, немає міцних соціальних зв'язків, немає засобів для існування, а також є раніше судимим за скоєння низки аналогічних кримінальних правопорушень та злочинів проти власності.
Так, звертаю увагу, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , де винаймав кімнату в гр. ОСОБА_7 , однак після вчинення кримінального правопорушення за вищевказаною адресою не з'являвся.
В ході проведення досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 , однак позитивної інформації здобуто не було. Згідно інформації з останнього місця роботи ОСОБА_4 , а саме, з СТО «Експрес» було встановлено, що останній неофіційно працював у даній установі на посаді. За час роботи ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативної сторони, а саме часто з'являвся на роботі напідпитку та дозволяв собі вживати алкогольні напої на робочому місці, через що в останнього на цьому фоні часто виникали конфлікти з роботодавцем.
Інформація про теперішнє місце проживання та контактний номер телефону ОСОБА_4 у власника вищевказаної СТО відсутнє.
Крім цього в ході проведення досудового розслідування ОСОБА_4 шляхом направлення повісток на адресу реєстрації неодноразово викликався до СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області, однак місцезнаходження останнього на даний час не відоме.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Застосування застави, особистого зобов'язання та особистої поруки щодо ОСОБА_4 не дасть змоги запобігти ризикам передбаченими ст. 177 КПК України, оскільки останній перебуваючи на волі з метою уникнення відповідальності за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, на даний момент переховується від органів досудового розслідування і його місце знаходження не відоме.
Застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_4 , є не можливим, оскільки останній перебуваючи на волі, буде ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду, також може покинути місце свого тимчасового проживання з метою ухилення від явки до органу досудового розслідування, та подальшого уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Застосування особистого зобов'язання та особистої поруки щодо ОСОБА_4 , не є можливим, оскільки перебуваючи на волі, останній буде ухилятися від явки до органів досудового розслідуванім та суду, також може вчинити інше кримінальне правопорушення, або незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни їхніх показів.
Процесуальна дія, учасником якої повинна бути особа, про здійснення приводу якої заявлено клопотання: вручення та розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи та обставини невиконання особою обов'язку з'явитися за викликом:
Відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Відомості, які підтверджують факти здійснення виклику особи:
Так, 20.09.2019 р. слідчим СВ Васильківського ВП було направлено повістки за місцем реєстрації підозрюваного ОСОБА_4 , однак на вказані дати останній не з'явився. Повістки вручені підозрюваному відповідно до вимог глави 11 КПК України
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від суду, органів досудового розслідування, з метою уникнення відповідальності так як на даний час він переховується від органів досудового розслідування і його місце знаходження не відоме та може незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (що є ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України), а також відсутність можливістю запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з викладених в клопотанні підстав.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судове засідання доставлений не був.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження внесеногодо Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110140001208 від 29.08.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, приходить до наступного висновку.
Судом достовірно встановлено, що 29.08.2019 р. близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приїхав на автомобілі марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , від 10.08.2019 року є останній, на станцію технічного обслуговування автомобілів «Експрес», що розташована за адресою: вул. Окружна, 55-Г, смт. Глеваха, Васильківський р-н., Київська обл., де в той час працював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, обговоривши обсяг роботи з останнім, ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 ключі від автомобіля марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", н.з. НОМЕР_1 та поїхав у своїх справах.
Цього ж дня, близько 10:00 год. у ОСОБА_4 , виник прямий умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом. В подальшому, ОСОБА_4 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на умисне протиправне вилучення автомобіля у власника, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного заволодіння транспортним засобом, в супереч волі власника транспортного засобу, підійшов до вищевказаного автомобіля марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", сів за кермо та за допомогою ключа, привів двигун в дію. Після чого ОСОБА_4 на вказаному автомобілі зник з місця вчинення кримінального правопорушення, чим своїми протиправними діями, спричинив потерпілому ОСОБА_5 значної матеріальної шкоди.
12.09.2019 р. відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, КПК України ОСОБА_4 було заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. У пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено таке: «слідчий суддя має сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку статті 206 КПК України».
Відповідно до ст. 20 КПК України, підозрюваний має право на захист, яке полягає у тому числі і в праві особисто подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.
Ст. 22 КПК України передбачено,змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відсутність у судовому засіданні обвинуваченого та захисників, унеможливило надати суду докази та відстояти правову позицію підозрюваного щодо розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, окрім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка згідно положень ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, гарантовано право на справедливий судовий розгляд, кожний обвинувачений у скоєнні кримінального злочину повинен мати можливість для підготовки свого захисту.
Основоположні права та свободи людини, зокрема й права на свободу та особисту недоторканність, проголошеного як у ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини, так і в ст. 29 Конституції України, та рішеннями Європейського суду. Органи обвинувачення повинні забезпечити дотримання конституційних прав і свобод людини, серед яких особливе місце займає право на свободу та особисту недоторканність, на рівні, якому вони гарантуються Конвенцією і практикою Суду. Звуженням прав людини і громадянина порушує вимоги ст. 22 Конституції, та суперечить вимогам ст. 5 Конвенції
Обов'язкова присутність особи відносно якої розглядається питання про обрання запобіжного заходу закріплена рішеннями Європейського суду, зокрема у справі «Ґраужініс проти Литви» (Grauzinis v Lithuania), 37975/97, 10 жовтня 2000 року, за яким суд дійшов висновку, що з урахуванням того, що стояло на кону з боку заявника - а йшлось про його свободу, а також проміжку часу між різними рішеннями та переоцінки підстав для тримання під вартою, присутність заявника на слуханнях в суді 3 і 17 липня 1997 року з питання попереднього ув'язнення було необхідним для того, щоб він мав можливість давати достатню інформацію та вказівки своєму адвокатові, окрім того, якщо їх розглядати в цілому, то це та подальші провадження не забезпечили заявнику можливості ефективно контролювати законність тримання під вартою, якого вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції, тобто заявникові не були надані гарантії, які відповідають застосованому в цьому випадку виду позбавлення волі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; - перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Оскільки суд повинен зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".
Слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПКслідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні. Слід мати на увазі, що змінити або доповнити подане до слідчого судді, суду клопотання про застосування запобіжного заходу вправі лише прокурор.
Відповідно до пункту 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам статті 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання); у випадку недотримання слідчим, прокурором вимог статті 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги відсутність клопотань з боку прокурора про зміну або доповнення поданого клопотання, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про те, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на час надходження клопотання до суду, тобто 30 січня 2020 р. та на час розгляду клопотання в суді копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу вручено не було.
Вимогами КПК України закріплено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, його захисника.
Так, відповідно до правил ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи, що участь підозрюваного ОСОБА_4 в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обов'язковою, між тим він до суду не доставлений, матеріали клопотання на час звернення до суду не містять відомостей, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук; також слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу не доведено наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, слідчий суддя з метою гарантовання права на справедливий судовий розгляд та дотримання прав громадянина України приходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», ст. ст. 3, 20, 22, 110, 177, 183, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1