Справа № 362/713/20
Провадження № 1-кс/362/212/20
05 лютого 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
05.02.2020 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся прокурор Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що під час досудового розслідування встановлено, що 10.06.2009 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрованого в реєстрі за №1253.
Відповідно до договору ОСОБА_7 в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики грошових коштів від 10.06.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за №1252, передав в заставу ОСОБА_5 наступне майно: кран гідравлічний марки RК 250 КОВЕLСО, 1991 року випуску, заводський №ЕZ 2682, двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 10000 см. куб.
02.07.2009 р., ОСОБА_4 , маючи умисел на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , достовірно знаючи про те, що кран гідравлічний марки марки RК 250 КОВЕLСО, 1991 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 10000 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_3 переданий в заставу ОСОБА_5 , в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики грошових коштів від 10.06.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за №1252, попередньо повідомивши йому завідомо неправдиву інформацію про свої дійсні наміри щодо надання ОСОБА_8 за отримання в позику грошових коштів в заставу вище зазначений кран гідравлічний, створивши при цьому впевненість у- вигідності передачі йому грошових коштів, розуміючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужих грошей, перебуваючи в житловому будинку, належному ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 10000 євро, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 02.07.2009 р., становить 107000 гривень.
19.10.2010 р. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , перебуваючи в житловому будинку, належному останньому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 30000 євро, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 19.10.2010 р., становить 329 700 гривень, при цьому стверджував, що вказана сума входить до застави вищезазначеного гідравлічного крану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами належними ОСОБА_8 , ОСОБА_4 своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів не виконав, витратив їх за власним розсудом, заставне майно не передав, завдавши при цьому майнової шкоди ОСОБА_8 в загальній сумі 436 700 грн., що являється особливо великим розміром.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Переяслав-Хмельницький Київської області, гр-н України, українець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчинені кримінального правопорушення:
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , оригіналами розписок від 02.07. 2009 р. та 19.10. 2010 р., виконаних ОСОБА_4 про отримання грошових коштів від ОСОБА_8 ,; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 21.09.2013 р.; договором застави майна від 10.06.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрованому в реєстрі за №1253.
25.02.2015 р. складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
30.03.2015 р. винесено постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_4 та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі п.2 ч.І ст. 280 КГЖ України до встановлення місцезнаходження останнього.
ОСОБА_4 оголошений в міжнародний розшук, що підтверджується листом Укрбюро Інтерполу ГУМВС України в Київській області вих.№333 від 14.07.2015 р., відповідно до якого за обліками Генерального секретаріату Інтерполу останній перебуває у міжнародному розшуку з метою встановлення місцезнаходження і подальшою екстрадицією.
Згідно з інформацією від 16.12.2019 р. наданої у порядку міжнародного співробітництва Міністерством юстиції Фіндляндської Республіки відносно і ОСОБА_4 рішенням районного суду Ваанта підозрюваного звільнено з-під варти 09.12.2016 р., а поточне місце його перебування невідомо.
Посилання на один або кілька ризиків:
- перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, тобто наявний ризик, передбачений п.З ч.І ст.177 КПК України.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Застосування застави щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки перебуваючи на волі може вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки останній, може покинути місце свого проживання з метою ухилення від явки до органу досудового розслідування, подальшого уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Застосування особистого зобов'язання та особистої поруки щодо ОСОБА_4 не є можливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, може покинути місце свого проживання з метою ухилення від явки до органу досудового розслідування, та подальшого уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з викладених в клопотанні підстав.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судове засідання доставлений не був.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження внесеногодо Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012100240000005 від 03.12.2012 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, приходить до наступного висновку.
Судом достовірно встановлено, що 10.06.2009 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір застави майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрованого в реєстрі за №1253.
Відповідно до договору ОСОБА_7 в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики грошових коштів від 10.06.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за №1252, передав в заставу ОСОБА_5 наступне майно: кран гідравлічний марки RК 250 КОВЕLСО, 1991 року випуску, заводський №ЕZ 2682, двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 10000 см. куб.
02.07.2009 р., ОСОБА_4 , маючи умисел на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , достовірно знаючи про те, що кран гідравлічний марки марки RК 250 КОВЕLСО, 1991 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 10000 см. куб., реєстраційний номер НОМЕР_3 переданий в заставу ОСОБА_5 , в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики грошових коштів від 10.06.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за №1252, попередньо повідомивши йому завідомо неправдиву інформацію про свої дійсні наміри щодо надання ОСОБА_8 за отримання в позику грошових коштів в заставу вище зазначений кран гідравлічний, створивши при цьому впевненість у- вигідності передачі йому грошових коштів, розуміючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужих грошей, перебуваючи в житловому будинку, належному ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 10000 євро, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 02.07.2009 р., становить 107000 гривень.
19.10.2010 р. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , перебуваючи в житловому будинку, належному останньому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 30000 євро, що еквівалентно, згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановлених Національним банком України на 19.10.2010 р., становить 329 700 гривень, при цьому стверджував, що вказана сума входить до застави вищезазначеного гідравлічного крану.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами належними ОСОБА_8 , ОСОБА_4 своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів не виконав, витратив їх за власним розсудом, заставне майно не передав, завдавши при цьому майнової шкоди ОСОБА_8 в загальній сумі 436 700 грн., що являється особливо великим розміром.
25.02.2015 р. складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
30.03.2015 р. винесено постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_4 та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі п.2 ч.І ст. 280 КГЖ України до встановлення місцезнаходження останнього.
ОСОБА_4 оголошений в міжнародний розшук, що підтверджується листом Укрбюро Інтерполу ГУМВС України в Київській області вих.№333 від 14.07.2015 р., відповідно до якого за обліками Генерального секретаріату Інтерполу останній перебуває у міжнародному розшуку з метою встановлення місцезнаходження і подальшою екстрадицією.
Згідно з інформацією від 16.12.2019 р. наданої у порядку міжнародного співробітництва Міністерством юстиції Фіндляндської Республіки відносно і ОСОБА_4 рішенням районного суду Ваанта підозрюваного звільнено з-під варти 09.12.2016 р., а поточне місце його перебування невідомо.
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. У пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено таке: «слідчий суддя має сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку статті 206 КПК України».
Відповідно до ст. 20 КПК України, підозрюваний має право на захист, яке полягає у тому числі і в праві особисто подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.
Ст. 22 КПК України передбачено,змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відсутність у судовому засіданні обвинуваченого та захисників, унеможливило надати суду докази та відстояти правову позицію підозрюваного щодо розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, окрім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка згідно положень ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, гарантовано право на справедливий судовий розгляд, кожний обвинувачений у скоєнні кримінального злочину повинен мати можливість для підготовки свого захисту.
Основоположні права та свободи людини, зокрема й права на свободу та особисту недоторканність, проголошеного як у ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини, так і в ст. 29 Конституції України, та рішеннями Європейського суду. Органи обвинувачення повинні забезпечити дотримання конституційних прав і свобод людини, серед яких особливе місце займає право на свободу та особисту недоторканність, на рівні, якому вони гарантуються Конвенцією і практикою Суду. Звуженням прав людини і громадянина порушує вимоги ст. 22 Конституції, та суперечить вимогам ст. 5 Конвенції
Обов'язкова присутність особи відносно якої розглядається питання про обрання запобіжного заходу закріплена рішеннями Європейського суду, зокрема у справі «Ґраужініс проти Литви» (Grauzinis v Lithuania), 37975/97, 10 жовтня 2000 року, за яким суд дійшов висновку, що з урахуванням того, що стояло на кону з боку заявника - а йшлось про його свободу, а також проміжку часу між різними рішеннями та переоцінки підстав для тримання під вартою, присутність заявника на слуханнях в суді 3 і 17 липня 1997 року з питання попереднього ув'язнення було необхідним для того, щоб він мав можливість давати достатню інформацію та вказівки своєму адвокатові, окрім того, якщо їх розглядати в цілому, то це та подальші провадження не забезпечили заявнику можливості ефективно контролювати законність тримання під вартою, якого вимагає пункт 4 статті 5 Конвенції, тобто заявникові не були надані гарантії, які відповідають застосованому в цьому випадку виду позбавлення волі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; - перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Оскільки суд повинен зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України".
Слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПКслідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні. Слід мати на увазі, що змінити або доповнити подане до слідчого судді, суду клопотання про застосування запобіжного заходу вправі лише прокурор.
Відповідно до пункту 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам статті 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання); у випадку недотримання слідчим, прокурором вимог статті 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги відсутність клопотань з боку прокурора про зміну або доповнення поданого клопотання, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про те, що громадянин ОСОБА_4 , станом на час надходження клопотання до суду, тобто 05.02.2020 р. та на час розгляду клопотання в суді копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу вручено не було.
Вимогами КПК України закріплено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, його захисника.
Так, відповідно до правил ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.
Враховуючи, що участь підозрюваного ОСОБА_4 в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обов'язковою, між тим він до суду не доставлений, матеріали клопотання на час звернення до суду не містять відомостей, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук; також слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу не доведено наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, слідчий суддя з метою гарантовання права на справедливий судовий розгляд та дотримання прав громадянина України приходить до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», ст.ст. 3, 20, 22, 110, 177, 183, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1