Справа № 362/3571/19
Провадження № 2/362/543/20
27 лютого 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Шевченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 534 148,22 дол. США. та судовий збір.
В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року у справі № 756/7189/15-ц, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за розпискою від 09 квітня 2012 року, яка станом на 19 червня 2015 року становить заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 1073000 (один мільйон сімдесят три тисячі) доларів США, проценти за користування позиковими коштами у сумі 686132 (шістсот вісімдесят шість тисяч сто тридцять два) долари США 05 центів, 3% річних у розмірі 92954 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) долари США 14 центів.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2017 року у справі № 362/2062/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.12.2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 453 687,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 03.07.2017 року становило 11261169 грн. 10 коп.
Рішенням суду було встановлено обставини того, що у період з 20.06.2015 року по 20.04.2017 року відповідач досі не виконав своє грошове зобов'язання з повернення суми позики, то позивач має право на отримання від позичальника (відповідача) процентів від суми позики до моменту належного виконання укладеного між ним, а саме: з урахуванням 20% відсотків за користування позикою в розмірі 394 511,23 доларів США; та 3% річних від простроченої суми позики, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в розмірі 59 176,68 доларів США, (а всього 394 511,23+59 176,68=453 687,91 доларів США), що за офіційним курсом НБУ на 03.07.2017 року (24,8214 грн.), тобто на день винесення судом рішення, становить 11 261 169 грн. 10 коп.
Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідачем не виконані судові рішення, а тому за період з 21 квітня 2017 року по 19 червня 2019 року у нього виникли нові зобов'язання, а саме відсотки за користування позикою у розмірі 464476,71 доларів США та 3% річних, що складає 69671,51 доларів США, а всього 534148,22 доларів США.
Позивач в судове засідання не з'явився, до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти ухвалення судом заочного рішення у справі не заперечував (а.с. 40).
Відповідач, який був повідомлений про місце, день і час розгляду справи належним чином в порядку статей 128, 130 ЦПК України, в судове засідання не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, у встановлений судом строк не подав відзиву на позовну заяву, на підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи (а.с.35-39).
Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року у справі № 756/7189/15-ц, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за розпискою від 09 квітня 2012 року, яка станом на 19 червня 2015 року становить заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 1073000 (один мільйон сімдесят три тисячі) доларів США, проценти за користування позиковими коштами у сумі 686132 (шістсот вісімдесят шість тисяч сто тридцять два) долари США 05 центів, 3% річних у розмірі 92954 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) долари США 14 центів (а.с.11-16).
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2017 року у справі № 362/6307/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19.06.2018 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 959037,54 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 27.06.2017 року становило 27970082 грн. 57 коп. (а.с.16-18).
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2017 року у справі № 362/2062/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.12.2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 453 687,91 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 03.07.2017 року становило 11261169 грн. 10 коп. (а.с.17-19).
Виконавче провадження № 53070081 за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року у справі № 756/7189/15-ц постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.04.2017 року було приєднано до зведеного виконавчого провадження №47967772 (а.с.8-9).
Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.
За загальним правилом, визначеним у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив.
Відповідно до положень статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604, 609 ЦК, в яких не передбачено такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).
Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.
Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 12.03.2009 року у справі № 6-9743сво08 та постанові Верховного Суду України від 23.09.2005 року у справі № 6-1206цс15.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання перед позивачем які були встановленні судовими рішеннями за період з 21 квітня 2017 року по час звернення позивача до суду, а саме 19 червня 2019 року у відповідача виникли нові зобов'язання перед позивачем, а саме: відсотки за користування позикою - 20 % річних: сума боргу дол. США -1073000; період прострочення - 21.04.2017 - 19.06.2019 рік; кількість днів прострочення - 790; розмір процентів річних -20%; загальна сума процентів - 464476.71 доларів США, а також 3% річних від простроченої суми позики, відповідно до вимог ст.625 ЦК України: сума боргу (дол. США) -1073000; період прострочення 21.04.2017- 19.06.2019 року; кількість днів прострочення -790; розмір процентів річних -3 %; загальна сума процентів 69671.51 доларів США, а всього: 464476.71 + 69671.51 - 534 148, 22 дол. США, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат між сторонами вирішується за правилами ст. 141 ЦПК України, стягнувши суму судового збору у розмірі 9 605 гривень з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 15, 16, 525, 526, 549, 625, 1054 ЦК України, статтями 141, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу у розмірі 534 148, 22 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 9 605 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Текст рішення виготовлено 10 березня 2020 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко