Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2687/18
Провадження № 2/376/879/2019
"27" серпня 2019 р. суддя Сквирського районного суду Київської області Клочко В.М., розглянувши клопотання третьої особи ОСОБА_1 про стягнення судових витрат,
встановив:
До суду 27.08.2019 року від третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про поворот виконання ухвали Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2018 року та стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь судових витрат.
Розглянувши подане клопотання, суд приходить до висновку про необхідність її залишення без розгляду, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення, він відмовляє в позові повністю
У відповідності до ч. 9 ст. 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 10 ст. 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала. Як наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням. Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі. За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.05.2019 року скасовано ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2018 року та постановлено нове судове рішення. У затвердженні мирової угоди, яка складалася 12.11.2018 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 відмовлено. Справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 14 серпня 2019 року у справі № 376/2687/18, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором позики, залишено без розгляду, згідно п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Суд звертає увагу, що у клопотанні зазначено неналежного відповідача - ОСОБА_3 , яка не є учасником справи №376/2687/18.
Підстав вважати, що скасована ухвала ґрунтувалася на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або зловживанням своїми процесуальними правами, немає.
Тому, виходячи із змісту ст.445 ЦПК України, відсутні правові підстави для зобов'язання позивача, відповідача відшкодувати судові витрати за скасованим судовим рішенням.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 81, 260, 261, 353, 354, 444 ЦПК України, -
постановив:
Клопотання третьої особи ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.М. Клочко