про повернення позовної заяви
Справа № 285/742/20
провадження у справі № 2/0285/452/20
10 березня 2020 року м. Новоград-Волинський
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Сташків Т.Б., розглянувши позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: 1) вартість відновлювального ремонту автомобіля у наслідок ДТП в розмірі 50 943 грн.; 2) вартість придбаних медичних препаратів, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок ДТП в розмірі 228 грн. 23 коп.; 3) у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, так як позивачем у позові не зазначено та не підтверджено доказами, чи звертався позивач до страхової компанії винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування, чи виплачено позивачу суму страхового відшкодування, чи у такій виплаті позивачу було відмовлено (постанова Великої палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року № 755/18006/15-ц), а також не сплачено судовий збір. Позивачу надано строк для усунення недоліків заяви - десять днів з дня отримання копії ухвали суду.
На виконання вимог ухвали суду від 26 лютого 2020 року позивач надіслав до суду заяву, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору в належному розмірі. Разом з тим, у вказаній заяві позивач зазначає, що він, як потерпіла від ДТП особа, має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 посилався на постанови Верховного Суду від 20 січня 2016 року № 6-954цс16; від 27 квітня 2018 року № 910/9029/17; від 6 листопада 2019 року № 753/21379/16-ц.
Доводи позивача про те, що він має право на власний розсуд обирати спосіб захисту його порушених прав, звертаючись з позовом або до страхової компанії, у якій винна у ДТП особа застрахувала свою цивільну відповідальність із вимогою про виплату страхового відшкодування, а бо ж безпосередньо до винної у ДТП особи із вимогою про відшкодування завданої шкоди, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до винної у ДТП особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Однак, як вбачається з долученої до позовної заяви довідки про ДТП, автомобіль марки Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач (винна у ДТП особа), застрахований у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року № 607/15859/18; від 19 лютого 2020 року № 263/17067/17.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду, які прийняті раніше (20 січня 2016 року, 27 квітня 2018 року та 6 листопада 2019 року), не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до змісту ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд першої інстанції враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, які прийняті пізніше. Оскільки Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року № 263/17067/17 прийнята пізніше, тому суд застосовує саме вказану правову позицію.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем недоліки позовної заяви усунені не в повному обсязі, оскільки позивачем у позові не зазначено та не підтверджено доказами, чи звертався позивач до страхової компанії винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування, чи виплачено позивачу суму страхового відшкодування, чи у такій виплаті йому було відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 необхідно визнати неподаною та повернути.
Керуючись статтями 185, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 - вважати неподаною та повернути позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У відповідності до п. п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Суддя Т.Б. Сташків