Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/52/20
10.03.20 смт.Народичі
Суддя Народицького районного суду Житомирської області Дубовик П.В., розглянувши матеріали цивільної справи №284/52/20 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить розірвати з останнім шлюб, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 вказана справа була передана для розгляду головуючому судді Дубовику П.В.
Оглянувши матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Частиною 6 статті 187 ЦПК України передбачено, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є субєктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Народицьким районним судом Житомирської області було направлено відповідні запити й з отриманих відповідей з Федорівської сільської ради Полтавської області №97 та №98 від 06 березня 2020 року, встановлено, що позивач та відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім цього, суддя звертає увагу на наступне.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).
Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
У пункті 64 рішення у справі "Jorgic проти Німеччини" від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений "судом, встановленим законом". Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невід'ємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. "Закон", у розумінні статті 6 § 1, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів (див.,interalia,Lavents проти Латвії, № 58442/00, § 114, 28 листопада 2002 р.). Отже, якщо суд не має юрисдикції судити відповідно до чинних положень національного права, він не є "встановленим законом" у розумінні статті 6 § 1 (для порівняння, Coлmeта Інші проти Бельгії, №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 і 33210/96, §§ 99 і 107-08, ECHR 2000-VII).
Таким чином, виходячи з аналізу ЦПК України, ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини не підсудна Народицькому районному суду Житомирської області, оскільки він не є судом, встановленим законом та повноважним судом на розгляд цієї справи, оскільки місце проживання позивача та відповідача по справі зареєстроване в с.Федорівка Глобинського району Полтавської області, тобто згідно ст.ст.27,28 ЦПК України дана справа підсудна Глобинському районному суду Полтавської області, відповідно подальший розгляд справи Народицьким районним судом та ухвалення судового рішення у цій справі порушуватиме права сторін на розгляд їх спору повноважним та встановленим законом судом, що буде відповідно до правил п.1 ч.3 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що цивільна справа №284/52/20 підлягає передачі до Глобинського районного суду Полтавської області.
Керуючись саттями 27,28,31,260,261 ЦПК України, суддя,
Цивільну справу №284/52/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини передати на розгляд Глобинського районного суду Полтавської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга через Народицький районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу складено 10.03.2020 року.
Суддя:П. В. Дубовик