Справа №295/1041/20
Категорія 38
2/295/1037/20
10.03.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Полонця С.М.,
секретаря с/з - Глущенко Я.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 07.02.2013 року у розмірі 125456,90 грн. станом на 28.11.2019 року. При цьому посилається на те, що 07.02.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 5600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за його користування. Умови договору відповідач не виконувала належним чином, щомісячно кредит не погашала, таким чином утворилась заборгованість в сумі 125456,90 грн., станом на 28.11.2019 року.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Полонця С.М. від 28.01.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надала.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.02.2013 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останя отримала кредит у розмірі 5600 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у банку, в якій висловила свою згоду, що ця заява разом з Умовами, Тарифами та пам'яткою клієнта складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач отримала платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (далі - Тарифи) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Умовами передбачено право банку на встановлення будь-якого кредитного ліміту та його зміну. Перед укладенням кредитного договору відповідач була вільною в погодженні всіх умов кредитування в банку, про що свідчить її підпис.
Належним чином не виконуючи умови кредитного договору загальна заборгованість відповідача, згідно з наданим банком розрахунком, станом на 28.11.2019 року становить 125456,90 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17666,25 грн; заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 17666,25 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 в сумі 2467,38; заборгованості за пенею в сумі 98872,94 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 5950,33 грн.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однієї із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов'язки виникають у кожного контрагента.
Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором (який є чинним). Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору ЦК України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, а останній неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, допустивши заборгованість. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит. Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості по тілу кредиту, зазначеного в позовній заяві, а також враховуючи позицію відповідача, який не оспорив ні суму позову, ні правильність проведеного позивачем розрахунку, ні підстав, з яких позов заявлений, суд задовольняє заявлений позов у вказаній частині.
Разом з тим, у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованими відсотками, пенею та штрафами необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка та відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом, нарахованими відсотками, а також пенею та штрафами за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяги з Тарифів та Умов, як невід'ємні частини спірного договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також додаткові положення щодо дії договору (12 місяців з моменту підписання), позовної давності щодо вимог банку та інші умови.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо розмірів, порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), тощо.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки він повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Окрім того, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяги з Тарифів та Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд звертає увагу, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки останні - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зы ОСОБА_1 банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Саме така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
Окрім того, слід відмітити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 17666,25 грн., в задоволенні ж вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотків та нарахованих за порушення умов кредитного договору пены та штрафів слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 611, 1054 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07.02.2013 року у розмірі 17666 грн. 25 коп.
В решті вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 296 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ - 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: