Справа №295/2704/20
1-в/295/269/20
10.03.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора ОСОБА_3 ,
представника ДУ «ЖУВП (№ 8)» ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі клопотання про зміну вироку суду та призначення більш м'якого покарання
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст.Карланюрт Хасавюртовського району Дагестанської АРСР, громадянина РФ, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)»,
встановив:
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про протиріччя між застосуванням кримінального Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» від 22.02.2000 №1483-ІІІ, положеннями ч. 2 ст. 5 КК України 2001 року зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008, та ст. 3 Європейської конвенції «Про захист прав і основних свобод людини» 1950 року в порядку, передбаченому п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України. Просив змінити призначене покарання, призначивши більш м'яке.
Прокурор та представник ДУ «ЖУВП (№8)» вважали за необхідне призначити захисника.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 10.02.1997 року за ст.ст. 69, 102, ч.1 ст.222 , ст. 19 ч. 4, ст.93 пп. «а, г, е, з, ж», ст. 19 ч. 4, ст.17 ч. 2, ст.93 пп. «а, г, е, з», ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 08.06.1999 року вирок Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 10.02.1997 року щодо ОСОБА_5 відповідно до вимог Закону України від 22.02.2000 року в частині призначеного покарання, змінено, замінено визначене йому основне покарання - смертну кару на довічне позбавлення волі.
Засудженому гарантується право на правову допомогу. (ч. 2 ст. 8 КВК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено право підозрюваного, обвинуваченого мати захисника.
Згідно з ч. 3 ст. 43 КПК України засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.
Згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ст. 93 КК України (у редакції 1960 року) є особливо тяжким злочином.
Враховуючи, що ОСОБА_5 засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину та з об'єктивних причин не може залучити захисника самостійно, слід забезпечити участь у судовому провадженні захисника з центру безоплатної вторинної правової допомоги для здійснення захисту засудженого.
Керуючись ст.ст. 48, 49, 52 371-372 КПК України,
ухвалив:
Доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Житомирській області призначити адвоката для здійснення за призначенням захисту ОСОБА_5 та забезпечити його прибуття для участі у судове засідання, яке відбудеться 23.03.2020 о 14.50 у залі 1-Б-1 Богунського районного суду м. Житомира.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1