Справа №295/7134/19
Категорія 68
2/295/2052/19
28.02.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
Головуючого судді Чішман Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Козакевич І.В.,
позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,
представника органу опіки та піклування Житомирської міської ради Чижевського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Житомирської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області 02.12.2014 року; неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити на подальше проживання та виховання з матір'ю.
В обгрунтування заявлених вимог позивач пояснила, що сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, не проживають однією сім'єю та припинили вести спільне господарство. Оскільки сторони не зможуть у подальшому утворити міцну сім'ю та налагодити стосунки, шлюб існує формально та подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Крім того, оскільки сторони проживають окремо на даний час, неповнолітній син проживає разом з позивачем, потребує опіки та піклування матері просила залишити на подальше проживання та виховання з матір'ю.
21.06.2019 року від відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву. Так, ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі, та просив надати сторонам строк для примирення (а.с. 16-17).
Ухвалою суду від 24.06.2019 року провадження у справі зупинено до 29.10.2019 року та сторонам надано строк для примирення (а.с. 20).
29.10.2019 року від відповідача надійшла заява, в якій вказав, що заперечує проти визначення місця проживання неповнолітнього сина разом з позивачем. Поведінка позивача по відношенню до дитини і відповідача стала неадекватною та призвела до того, що відповідач був змушений звертатись в поліцію 08.05.2019 про розшук позивача разом з дитиною. Крім того, відповідач зазначив, що він офіційно працевлаштований при цьому, позивач ніде не працює. На підставі чого, відповідач просив залучити до участі у справі третю особу - Орган опіки та піклування та визначити місце проживання неповнолітнього сина разом з ним (а.с. 24-32).
В судовому засіданні 28.02.2020 року позивач та її представник адвокат Затилюк А.А. підтримали позовні вимоги та просили задовольнити.
Відповідач та його представник за їх участі в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову щодо визначення місця проживання дитини з матір"ю, та не заперечували щодо розірвання шлюбу.
Від представника третьої особи - Чижевського В.М. надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 02.12.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №2599 (а.с.8).
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
На підставі викладеного та враховуючи, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про задовольнння позову в цій частині.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.
Як зазначено у ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначаються нею самою.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року в справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України передбачає, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживав разом з позивачем проте, в подальшому, без згоди позивача, батько дитини - ОСОБА_3 визначив місце проживання хлопчика з ним.
Внаслідок чого, ОСОБА_1 зверталась до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської місцевої прокуратури із заявами про відібрання дитини у відповідача.
10.01.2020 року у відповіді №25/с-11909 Виконавчим комітетом Житомирської міської ради було повідомлено ОСОБА_1 , що після проведеної перевірки підстави для відібрання малолітнього ОСОБА_5 у батька відсутні (а.с. 100).
На думку суду, та обставина, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за згодою позивача забрав неповнолітнього сина зі спеціалізованого центру розвитку дитини санаторного типу №41 до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де дитина проживає і на даний час, в подальшому дитину для спілкування матері не надавав свідчить про наявність спору між сторонами щодо місця проживання дитини та ставить під сумнів можливість у подальшому збереження зв'язків дитини з матір'ю.
У висновку від 05.02.2020 року №131 Орган опіки та піклування вказав, що розглянувши питання про місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, виходячи з інтересів дитини, доцільне визначити місце його проживання з матір'ю - ОСОБА_1 (а.с. 147).
Вказаний висновок є самостійним доказом та підстав не брати його уваги судом не встановлено.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Крім того, відповідач ОСОБА_3 з зустрічним позовом про визначенням місця проживання дитини з ним до суду не звертався.
Керуючись 104-105, 110, 112-115, 160 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12,77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Житомирської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між громадянами України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 02.12.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №2599.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06.03.2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2.
Суддя Л.М. Чішман