Справа № 162/997/19
Провадження № 2/162/62/2020
06 березня 2020 року селище Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д., розглядаючи справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації за місцем проживання,
встановив:
Позовна заява надійшла до суду 24 грудня 2019 року.
Відповідно до статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) позов передано на розгляд судді Гладіч Н.І.
Провадження у справі відкрито 17 січня 2020 року. Постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судовому засіданні 05 лютого 2020 року головуючою у справі суддею Гладіч Н.І. заявлено самовідвід.
Відповідно до розпорядження виконувачки обов'язків керівника апарату Любешівського районного суду Волинської області від 17 лютого 2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, позов передано для розгляду судді Глинянчуку В.Д.
У судове засідання 06 березня 2020 року сторони не з'явилися.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.
Суддею Глинянчуком В.Д. 06 березня 2020 року заявлено самовідвід.
Самовідвід умотивовано тим, що ОСОБА_1 працює судовим розпорядником Любешівського районного суду Волинської області, у судді з позивачем склались товариські стосунки.
Вирішуючи заяву про самовідвід судді, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 40 ЦПК суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -- Конвенції) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02, рішення від 09.11.2006, пункти 49, 50, 52) виокремлено критерії безсторонності суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
ОСОБА_1 дійсно з 19 червня 2017 року працює судовим розпорядником у Любешівському районному суду Волинської області. Зазначене викликає обґрунтовані сумніви у безсторонності судді Любешівського районного суду Волинської області Глинянчука В.Д.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 40 ЦПК, суд
постановив:
Заяву судді Глинянчука Віталія Дмитровича про самовідвід задовольнити.
Справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації за місцем проживання передати у канцелярію Любешівського районного суду Волинської області для виконання вимог статті 41 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.Д. Глинянчук