про відкриття касаційного провадження
10 березня 2020 року
м. Київ
справа №826/16110/18
провадження №К/9901/5256/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 826/16110/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України про визнання протиправними та скасування розпоряджень,
Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України, в якому просило суд:
а) визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р стосовно включення ПАТ «СУМИХІМПРОМ» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році;
б) визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» щодо включення ПАТ «СУМИХІМПРОМ» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 позов задоволено повністю.
А) Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р стосовно включення ПАТ «СУМИХІМПРОМ» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році.
Б) Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» щодо включення ПАТ «СУМИХІМПРОМ» до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що ПАТ «СУМИХІМПРОМ» є об'єктом державної власності, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також взяв до уваги те, що до набрання чинності Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ оцінка вартості пакета акцій ПАТ «СУМИХІМПРОМ» була дійсною, що оскаржені розпорядження Кабінету Міністрів України суперечать приписам пункту 2 розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ, відповідно до яких процедура приватизації пакета акцій ПАТ «СУМИХІМПРОМ» має здійснюватися в порядку, установленому Законом України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ.
Водночас суд зазначив, що ухвалою суду щодо позивача порушене провадження про банкрутство і на час розгляду справи триває процедура його санації, а тому реалізація акцій такого підприємства призведе до порушення права позивача на фінансове оздоровлення та залучення інвестиційних коштів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач і третя особа подали апеляційні скарги, в яких просили оскаржене судове рішення скасувати та ухвалити постанову суду про відмову в позові, покликаючись на те, що цей спір належить до юрисдикції господарського, а не адміністративного суду. Також зазначили, що оскаржені позивачем розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р та від 16.01.2019 № 36-р відповідають вимогам законодавства та були ухвалені відповідачем на підставі та в межах наданих йому повноважень.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України було залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2019 - без змін.
24.02.2020 Кабінет Міністрів України подав безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 826/16110/18.
Дослідивши зміст касаційної скарги Кабінету Міністрів України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України, у редакції, чинній з 08.02.2020) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
За змістом пункту першого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Водночас за правилами пункту третього частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у разі, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що під час ухвалення оскаржених судових рішень суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме:
а) хибно витлумачив норми права (статті 10, частини другої статті 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII), а висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах немає;
б) не застосував норми, які належало застосувати (частина п'ята статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII) та не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 926/4643/16.
Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме:
а) порушив правила юрисдикції адміністративних судів (статей 4, 19 КАС України), тому що не дотримався норм процесуального права і ухвалив оскаржене судове рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 826/367/16;
б) не встановив обставин порушення прав, свобод та інтересів позивача, внаслідок прийняття оскаржених розпоряджень Кабінету Міністрів України (статті 2 КАС України), та ухвалив оскаржене судове рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 № 826/4802/17;
В) розв'язав спір по суті, зокрема щодо вимоги про оскарження розпорядження № 36-р, попри те, що таке розпорядження з огляду на нерозв'язання судом першої інстанції питань, порушених в заяві позивача про збільшення позовних вимог, не могло бути предметом спору; а також допустив вихід за межі позовних вимог без обґрунтування підстав для такого виходу (статті 9, 47, 72, 243 КАС України). Заявник вказує, що висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах немає.
За вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз наведених вище аргументів касаційної скарги в їхньому логічному взаємозв'язку з відображеними в судовому рішенні суду апеляційної інстанції обставинами справи дає можливість колегії суддів вважати, що у цій ситуації наявні обставини, наведені у пунктах 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, які є підставою для відкриття касаційного провадження. Водночас покликань на інші обставини, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, касаційна скарга не містить.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі немає.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що слід відкрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас до касаційної скарги долучене клопотання про зупинення дії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 826/16110/18 до закінчення їхнього перегляду в касаційному порядку.
Вимоги поданого клопотання заявник мотивує тим, що визнання протиправними та скасування оскаржених розпоряджень стосовно включення ПАТ «Сумихімпром» до Переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, унеможливлює запуск процедури приватизації щодо позивача, а це, на переконання скаржника, протиправно позбавляє права суб'єктів управління об'єктами державної власності (Кабінет Міністрів України та Фонд Державного майна України) здійснювати повноваження, визначені Конституцією України, Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VІІІ та Законом України «Про управління об'єктами державної власності», що своєю чергою, як зазначає заявник, порушує принципи якості, передбачуваності законодавства та належного урядування.
Також, як вважає скаржник, процес приватизації, а разом з ним й процес фінансового оздоровлення та залучення інвестиційних коштів. станом на дату подання цього позову вже могли б розпочатися, проте зважаючи на те, що жодних доказів порушеного права чи інтересу, як позивач не навів, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи таких обставин також не встановили, тому визнання протиправними та скасування оскаржених актів Кабінету Міністрів України, на думку заявника, унеможливить процес фінансового оздоровлення та залучення інвестиційних коштів, а також позбавить можливості суб'єктів управління об'єктами державної власності оперативно та ефективно впливати на розв'язання проблем позивача.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
За приписами частини першої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Розв'язуючи правове питання, порушене у поданій заяві, Верховний Суд керується тим, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання (дії) судових рішень, яке допускається як виняток, мають бути вагомі причини.
Зважаючи на зміст положень частини першої статті 375 КАС України зупинення дії оскаржених судових рішень є процесуальним повноваженням, а не обов'язком суду касаційної інстанції, та стосується рішень, які хоча й не передбачають примусового виконання, проте зумовлюють настання юридично значущих наслідків для учасників справи, а також реально впливають на права та обов'язки таких осіб.
Отже, розгляд питання про зупинення дії оскаржених судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів як тієї особи, що подала касаційну скаргу, так й інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати з огляду на дію судових рішень.
Тлумачення положень частини четвертої статті 340 КАС України у їхньому логічному взаємозв'язку з приписами частини першої статті 375 КАС України також свідчить про те, що заява про зупинення дії рішень має містити належне обґрунтування потреби зупинення дії судових рішень, та до неї мають бути долучені, за наявності, докази, що свідчили б про загрозу настання незворотних наслідків внаслідок дії судових рішень, які набрали законної сили.
Тобто для зупинення дії оскарженого судового рішення потрібна наявність поважних причин, які б давали підстави для зупинення дії рішення.
Однак у клопотанні про зупинення дії судових рішень Кабінет Міністрів України не вказав виняткових підстав для такого зупинення і до свого клопотання не долучив доказів, які б підтверджували потребу зупинення дії рішень. Тому на підставі пункту 4 частини четвертої статті 340 КАС України, частини першої статті 375 КАС України у задоволенні цього клопотання належить відмовити.
Керуючись положеннями пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328, приписами статей 340, 375 КАС України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 826/16110/18.
2. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/16110/18.
3. Відмовити у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення дії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі № 826/16110/18 до закінчення їхнього перегляду в касаційному порядку.
4. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.
5. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб