10 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 606/3113/19 пров. № А/857/2388/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року (головуючий суддя: Малярчук В.В., місце ухвалення - м. Теребовля) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: інспектор Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Сеньків Наталія Анатоліївна, інспектор Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Кульчицька Олена Юріївна про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 , 27.11.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії працівників поліції Адам'яка С .С. , Сеньків Н.А. , Кульчицької О . Ю. неправомірними, а винесені постанови Сеньків Н.А. , Кульчицької незаконними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1760331 від 18.11.2019, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 255 гривень та скасувати постанову серії ЕАК № 1760356 від 18.11.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 510 гривень.
Обґрунтовує позов тим, що керуючи 18 листопада 2019 року т. з. марки «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1 на дорозі Кровинка - Теребовля зі сторони Тернополя, у дзеркалі заднього огляду близько 00:00 годині помітив, як його наздоганяє патрульний автомобіль з увімкненими проблисковими маячками. Відповідно до ПДР України він увімкнув поворот і зупинився обабіч дороги, увімкнув аварійну сигналізацію та відчинив бокове вікно. До нього підійшов інспектор Адам'як С.С. і повідомив що він порушив ПДР, а саме перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 при здійсненні обгону вантажно-транспортного засобу. Він з цим був не згоден та відповів інспектору, що ПДР не порушував. Також, попросив інспектора Адам'яка С.С. ознайомити його з будь-якими фактичними даними, на що отримав відмову.
Позивач вважає, що постанови винесено без врахування всіх обставин, не взято до уваги пояснень позивача, розгляд справи проведено необ'єктивно і неповно, а тому такі підлягають скасуванню, а дії працівників поліції є протиправними.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови серії ЕАК № 1760356 від 18 листопада 2019 року та серії ЕАК № 1760331 від 18 листопада 2019 року.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Справу розглядати у відсутності представника відповідача.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що до матеріалів справи додано відеозапис, який підтверджує те, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на смузі для руху транспортних засобів, тобто вчинив порушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також, вказує, що порушення позивачем ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується поясненнями свідка, про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Таким чином, працівники поліції, виявивши порушення ПДР діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Позивач, 10.03.2019, засобами електронного зв'язку, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи просив проводити без його участі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАК № 1760356 від 18.11.2019 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки він 18.11.2019, близько 01 год. 01 хв. на а/д М19356 км, керуючи транспортним засобом марки «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо на смузі для руху, що не була пов'язана для надання переваги в русі, чим своїми діями суттєво утруднив рух інших учасників дорожнього руху, порушивши п. 15.9. ПДР України.
Постановою серії ЕАК № 1760331 від 18.11.2019, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки він, 18.11.2019 близько 01 год. 12 хв. на а/д М19356 км, керуючи транспортним засобом марки «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє дорожні потоки протилежних напрямків, порушивши п. 34. ПДР України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження існування підстав, для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1 ,3 ст. 122 КУпАП.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частинами 1, 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема: за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками;
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що до матеріалів справи додано диски з відеозаписами, які на думку відповідача підтверджують факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Так, постановою серії ЕАК № 1760331 від 18.11.2019 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом марки «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє дорожні потоки протилежних напрямків, порушивши п. 34. ПДР України.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з вказаних відеозаписів не можливо встановити те, що позивачем було порушено приписи ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, оскільки нагрудними відео-реєстраторами працівників поліції, не зафіксовано безпосереднього вчинення цього правопорушення позивачем.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання апелянта на те, що порушення позивачем ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується поясненням свідка, про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Оскільки, такого пояснення свідка до матеріалів розглядуваної справ не надано, як і не зазначено його прізвища, імені та інші анкетні дані, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку такому поясненню.
Таким чином, доказів вчинення позивачем порушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не надано, а тому постанова серії ЕАК № 1760331 від 18.11.2019 підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб'єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Однак, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, як-то відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора поліції або інші докази, які б підтверджували факт порушення позивачем п. 34 ПДР України, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови. Натомість, на диску лише зафіксовано момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Щодо постанови серії ЕАК № 1760356 від 18.11.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом марки Хонда Прелюд д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку безпосередньо на смузі для руху, що не була пов'язана для надання переваги в русі, чим своїми діями суттєво утруднив рух інших учасників дорожнього руху, то суд апеляційної інстанції вважає, що така також підлягає скасування.
Оскільки, згідно відеозаписів з нагрудних відео-реєстраторів працівників поліції, позивач здійснив вимушену зупинку безпосередньо на смузі для руху, що не була пов'язана для надання переваги в русі, внаслідок блокування працівниками поліції автомобіля яким він керував. Тобто, така зупинка була здійснена ОСОБА_1 вимушено, а тому винесення постанови серії ЕАК № 1760356 від 18.11.2019 є неправомірною, і такою, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції вважає, що аналіз фактичних обставин справи, установлених під час розгляду справи, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваного судового рішення, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджено вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, які ставляться йому у вину.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що у своїх позовних вимогах позивач, крім скасування оскаржуваних постанов, просив визнати дії працівників поліції Адам'яка С.С. , Сеньків Н.А. , Кульчицької О.Ю. неправомірними. Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такі задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік дій, які може вчинити місцевий загальний суд як адміністративний, за наслідками розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Однак, суд першої інстанції скасовуючи оскаржувані постанови, не в повній мірі дотримався вимог ч. 3 ст. 286 КАС України, зокрема, помилково визнав протиправними оскаржувані постанови. Крім цього, не закрив справу про адміністративне правопорушення, що на думку суду апеляційної інстанції є підставою для скасування рішення від 30.01.2020.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача, є скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1760331 від 18.11.2019, ЕАК № 1760356 від 18.11.2019 та закриття провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2020 року у справі № 606/3113/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1760331 від 18.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1760356 від 18.11.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволені решти позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
Д. М. Старунський