Справа № 824/537/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
04 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.
представника відповідача: Фуштея М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Чернівецькій області про скасування рішень,
В вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (правонаступником є Головне управління ДПС у Чернівецькій області), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 005611700 та № 0005631700.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.12.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019. Зокрема, суд першої інстанції не надав оцінки доказам, які буди додані до касаційної скарги і приєднані до матеріалів справи. Також, залишено поза увагою той факт, що висновок про отримання позивачем у перевіряємому періоді доходу понад 300 000 грн. зроблений на підставі звітів реєстраторів розрахункових операцій за вказаний період (вересень 2010 року-квітень 2011 року) та з врахуванням наданого до перевірки чека № 0022 від 05.02.2011, поряд з цим, матеріали справи не містять звітів за період вересень-грудень 2010 року, що не дає можливості встановити дійсний розмір доходу отриманого у цей період.
31.01.2020 року від ГУ ДПС у Чернівецькій області через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє вказало, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 15.12.1992 зареєстрований Сторожинецькою РДА як фізична особа-підпримець та 20.09.2005 взятий на облік в ДПІ у Сторожинецькому районі.
В період з 01.01.2011 по 31.12.2013 позивач здійснював роздрібний продаж алкогольних та тютюнових виробів в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 ).
На підставі наказу начальника ДПІ у Сторожинецькому районі №36 від 04.02.2014, направлення від 17.02.2014 №67, направлення від 17.02.2014 р. №68, виданих ДПІ у Сторожинецькому районі та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2014 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої 17.03.2014 складено акт перевірки №84/24-10-17/ НОМЕР_1 .
Під час перевірки виявлено наступні порушення:
-п.200.1. ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 81957,24 грн.;
-п.177.2. ст.177 ПК України, у результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 19290,93 грн.;
-п.119.2. ст.119 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати осіб в сумі 510,00 грн.
На підставі висновків викладених в акті перевірки, ДПІ у Сторожинецькому районі 24.04.2014 винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
-форми "Р" №0002471700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість і вироблених в Україні товарів на загальну суму 102446,55 грн., в тому числі за основним платежем 81957,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20489,31 грн.;
-форми "Р" № 0002461700 , яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи з фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 23890,91 грн., в тому числі за основним платежем 19112,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4778,18 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 23.05.2014 оскаржив їх в адміністративному порядку.
В межах розгляду скарги ОСОБА_1 , на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу ДПІ у Сторожинецькому районі від 12.06.2014 № 268 та направлень на перевірку від 12.06.2014, № 436 та № 437 працівниками ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 25.06.2014 року №236/24-10-17/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлено наступні порушення:
-п. 200.1. ст.200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 81957,24 грн.;
-п. 177.2. ст.177 ПК України, у результаті чого донараховано податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 12515,51 грн.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 21.07.2014 №1080/10/24-13-10-02-08 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , а саме-скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014 №0002461700 в частині сплати 6597,22 грн. податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та 1649,30 грн. застосованої штрафної санкції та №0002471700 в частині 2886,56 грн. застосованої штрафної санкції з податку на додану вартість.
На підставі вказаного рішення 04.08.2014 ДПІ у Сторожинецькому районі винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
-форми "Р" №0005611700, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 99559,99 грн., в тому числі за основним платежем 81957,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 17602,75 грн.;
-форми "Р" № 0005631700 , яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб особами за результатами річного декларування на загальну суму 15644,39 грн, в тому числі за основним платежем 12515,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3128,88 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.
При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що під час нового судового розгляду справи після скасування рішення Верховним судом, не встановлено жодних нових допустимих доказів, які не були дослідженні судами попередніх інстанцій під час їх розгляду. В той же час, в ході розгляду справи позивачем не було надано нових додаткових доказів.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, застосовуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у даній справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Визначаючись щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0005631700 колегія суддів виходить із такого:
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст.177 ПК України.
Так, пунктом 177.1 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб- підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвіл та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
За правилами пункту 177.4.5 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України урегульовано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 статті 44 ПК України).
Згідно п 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п.44.7 статті 44 ПК України) у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
Разом з цим, у разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас пунктом 177.10 статті 177 Кодексу визначено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форму та порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 р. № 1025.
Вказаний Порядок передбачає обов'язковість ведення фізичними особами - підприємцями, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, Книги обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
П. 3.4 вказаного Порядку передбачено, що до графи 4 Книги записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.
Між тим, як слідує з акту перевірки, позивачем до перевірки не надано книги обліку доходів і витрат. Натомість останній пояснив, що вказана книга у нього викрадена та пред'явив заяву на ім'я начальника Сторожинецького РВУ МВС України від 04.10.2013 стосовно повідомлення про стан кримінальної справи від 13.12.2011 про крадіжку майна, грошей та фінансових документів пов'язаних з веденням підприємницької діяльності, а також лист Сторожинецького РВУ МВС України від 04.10.2013 № 42/12665, в якому зазначено, що під час розслідування кримінальної справи №Р-110169 порушеної 13.12.2011 за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України були проведені всі необхідні слідчі дії та розшукові дії по встановленню причетних осіб до скоєння злочину, а також місцезнаходження викраденого майна. Крім того, що вжитими заходами встановити осіб, що вчинили злочин, а також місцезнаходження викраденого майна не представилось можливим, у зв'язку з чим, 21.03.2012 досудове слідство в даній кримінальній справі зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України.
Представник відповідача під час апеляційного розгляду справи пояснив, що зважаючи на відсутність у позивача Книги обліку доходів і витрат, перевіркою для визначення суми загального оподаткованого доходу за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 використано відомості про суми розрахунків, зазначені у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, а також книги обліку розрахункових операцій №2410001078, зареєстрованих ДПІ у Сторожинецькому районі 13.04.2011 та 17.02.2012 для використання з реєстратором розрахункових операцій DATECS MP-50 (фіскальний №2410001078).
Позивачем, окрім іншого, під час проведення перевірки надано копію фіскального чеку № 0022 від 05.02.2011 р. на загальну суму 1200,00 грн., де на цигарки "Давідов Голд" зазначена ціна 1200,00 грн. за одну пачку.
В той же час, згідно бухгалтерської довідки від 25.05.2011, внаслідок невірного кодування цигарок "Давідов Голд" за ціною 1200,00 грн. замість ціни реалізації 12,00 грн. звіти використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за грудень 2010р. та січень-квітень 2011р. подані з помилками, виправлення яких призвело до того, що загальна сума розрахунків фактично становить: грудень 2010 р. - 5694,60 грн, січень 2011 р. - 4958,25 грн., лютий 2011 р. - 9322,40 грн., березень 2011 р. - 9807,10 грн., квітень 2011 р. - 19214,80 грн.
Також ОСОБА_1 надано звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з грудня 2010 р. по квітень 2011 р. з виправленими показниками сум розрахунків згідно вказаної довідки.
Проте, як стверджує відповідач, виправлені показники сум розрахунків на час проведення перевірки не підтверджено жодними первинними документами, а в бухгалтерській довідці відсутня інформація стосовно кількості проданих з невірним кодуванням цигарок "Давідов Голд", дат проведення помилкових операцій та №№ Z-звітів, в яких зазначено помилкові операції.
Позивачем не надано таких документів під час розгляду даної адміністративної справи ні в суді першої, ні апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем правомірно не враховано надані до перевірки бухгалтерську довідку від 25.05.2011 р. та "звіти про використання РРО та КОРО (розрахункових книжок)" з виправленими показниками за період з грудня 2010 р. по квітень 2011 р. оскільки виправлені в них суми не підтверджуються жодними документами.
Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги посилання позивача на крадіжку документів, в тому числі Книги обліку, як на поважність підстав ненадання на перевірку, від незалежних від нього обставин, документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, виходячи із наступного.
Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У пункті 44.5 статті 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
У пункті 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 зазначено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску,- підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 у п'ятиденний строк з дня втрати первинних документів письмово повідомив про цю подію контролюючий орган та призначив комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Також позивач не виконав обов'язку щодо відновлення втрачених документів протягом 90 календарних днів.
Отже, зважаючи на те, що позивачем до перевірки не надано книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2011 р. по 20.04.2011 р. та книги обліку розрахункових операцій за період з 01.01.2011 р. по 20.04.2011 р., згідно яких, визначається сума загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, який здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, то перевіркою для визначення суми загального оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р. правомірно використано відомості про суми розрахунків, зазначені у звітах цього платника податків про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.
За результатами перевірки загальний оподатковуваний дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р. становить 172794,55 грн. (в тому числі: січень - 35846,25 грн, лютий - 35458,40 грн., березень - 51387,10 грн., квітень - 50102,80 грн).
Загальний оподатковуваний дохід позивача за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2013 р. згідно книги обліку доходів і витрат № 19 від 01.02.2011 р. зареєстрованої ДПІ у Сторожинецькому районі та книг обліку розрахункових операцій №2410001078 зареєстрованих ДПІ у Сторожинецькому районі 13.04.2011 р. та 17.02.2012 р. для використання з реєстратором розрахункових операцій 0АТЕС8 МР-50 (фіскальний №2410001078) становить 416792,45 грн. (в тому числі: травень-грудень 2011 р. - 205508,10 грн., 2012 р. - 203144,95 грн., січень 2013 р. - 8139,40 грн).
Таким чином, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., що підлягає сплаті до бюджету податковим органом обґрунтовано встановлено, що позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 12515,51 грн.
Враховуючи встановлені обставини колегія суддів вважає, що підстави для визнання податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 04.08.2014 р. №0005631700 протиправним, відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0005611700 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість», необхідно звернути увагу на таке.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа (крім особи, яка є платником єдиного податку), у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).
Особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, повинна подати до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ. Така заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій понад 300 тис. грн. (п. 183.1 та 183.2 ст. 183 ПК України).
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, і у випадках та порядку, передбаченими статтями 180 - 183 Розділу V Кодексу, не подала до органу державної податкової служби Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 ПК України).
Згідно з пунктом 183.1 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункт 183.2 статті 183 ПК України).
При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
Отже, обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає у суб'єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Для встановлення обставин, пов'язаних з донарахуванням контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість, судам необхідно було встановити розмір виручки, отриманої суб'єктом підприємницької діяльності протягом останніх 12 календарних місяців, врахувавши при цьому, що перевищення її граничного розміру, встановленого у пункті 181.1 статті 181 ПК України, має бути без урахування податку на додану вартість та акцизного податку.
Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з травня 2011 р. по грудень 2013 р. податковим органом встановлено, що позивачем занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на 81957,24 грн., в тому числі за травень 2011 р. - 4824,24 грн., червень 2011 р. - 6726,00 грн., липень 2011 р. - 7384,00 грн., серпень 2011 р. - 8678,00 грн., вересень 2011 р. - 7139,00 грн., жовтень 2011 р. - 1512,00 грн., листопад 2011 р. - 1424,00 грн., грудень 2011 р. - 2013 грн., січень 2012 р. - 2859,00 грн., лютий 2012 р. - 3149,00 грн., березень 2012 р. - 3304,00 грн., квітень 2012 р. - 2906,00 грн., травень 2012 р. - 4004,00 грн., червень 2012 р. - 3096,00 грн., липень 2012 р. - 3211,00 грн, серпень 2012 р. - 3619,00 грн., вересень 2012 р. - 3399,00 грн., жовтень 2012 р. - 2878,00 грн., листопад 2012 р. - 4025,00 грн., грудень 2012 р. - 4179,00 грн. та січень 2013 р. - 1628,00грн.
Такий висновок ДПІ зроблено на підставі інформації, зазначеної у звітах реєстраторів розрахункових операцій та чека № 0022 від 05.02.2011 р., згідно яких сума розрахунків за реалізовану продукцію становить 325641,10 грн. (в тому числі: вересень 2010 р. - 38917,50 грн. (вх.№ 21493 від 04.10.2010 р.); жовтень 2010 р.-36559,10 грн. (вх. № 26634 від 05.11.2010 р.); листопад 2010 р. - 30095,35 грн. (вх. № 28285 від 02.12.2010 р.); грудень 2010 р. -47274,60 грн. ( вх. № 29955 від 04.01.2011 р.); січень 2011 р. - 35846,25 грн. (вх. № 2465 від 07.02.2011 р.); лютий 2011 р.- 35458,40 грн. ( вх. № 3358 від 09.03.2011 р.); березень 2011 р. - 51387,10 грн. ( вх. № 12102 від 04.04.2011 р.); квітень 2011 р. - 50102,80 грн. (вх. № 15555 від 05.05.2011 р.)).
При цьому, контролюючим органом звернуто увагу на відсутність первинних документів за період з 01.01.2011року по 20.04.2011року.
Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 16.04.2019 у даній справі вказав, що позивачем до суду касаційної інстанції разом із касаційною скаргою подані, згідно переліку, відновлені первинні документи про витрати, які на думку скаржника свідчать про відсутність правових підстав для донарахування йому грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та відповідно штрафних (фінансових) санкцій. Скаржник також зазначає про те, що частина таких документів подавалась до контролюючого органу у складі заперечень на акт перевірки, а також до суду, втім такі документи ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції до уваги не прийняті.
Також судом касаційної інстанції зазначено, що висновок про отримання позивачем у перевіряємому періоді доходу понад 300 000 грн. зроблений на підставі звітів реєстраторів розрахункових операцій за вказаний період (вересень 2010 року-квітень 2011 року) та з врахуванням наданого до перевірки чека № 0022 від 05.02.2011, поряд з цим, матеріали справи не містять звітів за період вересень-грудень 2010 року, що не дає можливості встановити дійсний розмір доходу отриманого у цей період, а відтак і дійти висновку про перевищення доходу понад 300 000 грн.
З метою з'ясування обставин у даній справі, колегією суддів, ухвалою від 19.02.2020 зобов'язано ГУ ДПС у Чернівецькій області підготувати та надати суду письмові пояснення стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та долучених до неї доказів.
На виконання вказаної ухвали, представником відповідача 03.03.2020 направлено на електронну адресу суду письмові пояснення за вх. № 751/20.
Так, у зазначених вище поясненнях представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 до касаційної скарги не надано жодного первинного документу, який стосується витрат чи реалізації продукції за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року, що в свою чергу не спростовує позицію контролюючого органу з приводу перевищення платником податків порогу в 300 000 грн.
Стосовно наданих ОСОБА_1 документів по господарським відносинам з ВАТ "Чернівціобленерго", то Управлінням звернуто увагу, що під час перевірки завищень по витратам з даним підприємством взагалі не встановлювалось. Витрати понесені по взаємовідносинам з ВАТ "Чернівціобленерго", якщо навіть і були включені платником податків до податкової звітності, то контролюючим органом під сумнів не ставилися.
Решта документів, наданих ОСОБА_1 стосуються інших витрат, а не тих, які зазначені в р.ІІ Акта перевірки.
При цьому, відповідачем зауважено, що ПК України встановлено чіткий порядок відновлення первинних документів, облікових регістрів та фінансової звітності, якого позивачем не дотримано.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2019 року у справі №1540/4811/18 висловив позицію що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи надані платником податків містять інформацію, що не відповідає дійсності, останній має спростовувати ці доводи.
Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 21 лютого 2020 року (справа №815/253/16), від 24 січня 2020 року (справа №805/4446/15-а), від 05 листопада 2019 року (справа №826/9649/18) та від 25 вересня 2019 року (справа №1340/4987/18).
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що позивачем не спростовано доводи наведені відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом правомірно донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81957,24 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 березня 2020 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.