Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
04 березня 2020 р. справа №520/5085/19
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,
за участю: представника позивача - Дроздової А.В.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання, -
Позивач, Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 257854,43 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач проходив навчання та військову службу у ХНУПС з 03.08.2016 по 17.08.2018 на посаді курсанта. 17.08.2018 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника ХНУПС і відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 16.08.2018 №214.
Відповідач проти позову заперечував, від відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем неправомірно визначено суму стягнення.
В судове засідання відповідач та його представник не прибули, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неприбуття суду не повідомили.
З огляду на положення ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та його представника.
В судовому засіданні представник позивача - Дроздова А.В. просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил (далі - Університет) 03.08.2016 по 17.08.2018 на посаді курсанта, на підставі контракту від 03.08.2016, укладеного між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем (а.с.10).
Судом встановлено, що з 17.08.2018 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, був достроково розірваний та відповідач був виключений із списків особового складу Університету, за недисциплінованість, що підтверджується витягом з наказу начальника Університету (по стройовій частині) від 17.08.2018 №214 (а.с.11) .
У зв'язку із достроковим розірванням контракту з вини відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду щодо відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням з ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби (навчання).
Щодо визначення юрисдикції вказаного спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" видом військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Судом встановлено, що відповідач проходила військову службу (навчання) курсанта вищого навчального закладу, який має у своєму складі військовий інститут, перебуваючи на посаді курсанта, яка є публічною службою.
12.12.2018 року Велика Палата Верховного Суду в Постанові у справі №804/285/16 відступила від своїх попередніх правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, яка була оприлюднена 03.01.2019, спори з приводу відшкодування вартості утримання особи, яка навчалась у вищому військовому навчальному закладі підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки Фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Так, судом взято до уваги, що з метою встановлення критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас, Верховним судом зазначається, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає розгляду Харківським окружним адміністративним судом.
По суті спірних правовідносин, суд зазнає наступне.
Положеннями п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір, зокрема, спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Згідно п.2 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", початком проходження військової служби вважається: день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Положеннями ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктами 3 та 4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно п. 6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання вказаного пункту 3 Порядку відшкодування витрат...", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. №964, був виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007р. № 419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах", яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).
Водночас, відповідно до п. 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Згідно змісту п.1 (абз.5) контракту від 03.08.2016 про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету та відповідачем, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу.
Судом встановлено, що витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 у навчальному закладі - ХНУПС складалися з грошового забезпечення в розмірі 222734,78 грн, з продовольчого забезпечення - 25000,80 грн, з медичного забезпечення - 3974,71 грн, з оплати комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 61444,14 грн, отже, загальна сума витрат на утримання відповідача склала 257854,43 грн, що підтверджується відповідним розрахунком від 18.08.2018 №741.
Грошове забезпечення проводилося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Продовольче забезпечення здійснювалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" (зі змінами) та наказу Міністерства оборони України від 09.12.2002 №402 "Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час".
Забезпечення комунальними послугами та енергоносіями здійснювалась відповідно до "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Відповідно до пункту 2.3. Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту, остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення здійснюється на підставі довідок-розрахунків, складених відповідними службами забезпечення навчального процесу.
Як вбачається з загального розрахунку від 18.08.2018 №741, відповідачем складено розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи, курсанти, що навчаються у даному вищому навчальному закладі, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
Суд зазначає, що відповідач є обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, оскільки дані зобов'язання визначені у підписаному відповідачем з позивачем контракті про навчання, проте, вказану суму витрат, пов'язаних з утримання відповідача під час навчання у навчальному закладі (позивача), станом на час звернення позивача із даним позовом та на час розгляду справи відповідачем не відшкодовано.
Таким чином, сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 257854,43 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на те, що відповідачем не надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження факту погашення заборгованості у розмірі 257854,43 грн, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) суму боргу на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання у розмірі 257854,43 грн (двісті п'ятдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 43 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 березня 2020 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.