Іменем України
25 лютого 2020 р. № 400/4790/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019 р. № 0068831-5106-1411,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області №0068831-5106-1411 від 21.05.2019.
В обгрунтування своїх вимог позивач вказав на безпідставність визначення відповідачем суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником, а приміщення складу, розташоване в АДРЕСА_2 , що належить йому на праві приватної власності, призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, та відповідно до п. «ж» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своїх вимог зазначив про правомірність податкового повідомлення-рішення №00688315106-1411 від 21.05.2019, спираючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до облікових даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником об'єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 210,50 кв.м.: за адресою: АДРЕСА_2 , яке відповідно ст. 266 ПК України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Як зазначає відповідач, від позивача не надходила заява про застосування пільги з податку із відповідними підтверджуючими документами, яку платник має право надати згідно п.п. 266.7.23 п. 266.7 ст. 266 ПК України.
В судове засідання 20.01.2020 представники учасників справи не з'явились.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 25.02.2020 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.
ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлове приміщення, склад, загальною площею 210,5 кв. м. за адресою : АДРЕСА_2 .
Головне управління ДФС у Миколаївській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК та відповідно до зазначених відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначило позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік в сумі 7836,92 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 21.05.2019 №0068831-5106-1411.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Баштанської міської ради від 25.05.2017 №11 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Баштанської міської ради об'єднаної територіальної громади" визначено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено переліки об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За твердженням позивача, ним одноособово здійснюється обробляння належних йому на праві власності земельних ділянок площею 22,14 га та вирощування на них сільськогосподарських культур. Від вирощування сільськогосподарських культур позивач отримує доходи, про які звітує до податкового органу (арк. спр. 9-10). Зокрема, у 2018 році позивач здійснював сільськогосподарську діяльність із виробництва та реалізації сільськогосподарських культур, отримував доходи від такої діяльності, та відповідно є сільськогосподарським товаровиробником. Оскільки позивач, на його думку, є сільськогосподарським товаровиробником, а приміщення складу, розташоване в АДРЕСА_2 , що належить йому на праві приватної власності, призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, та відповідно до п. «ж» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкове повідомлення-рішення №0068831-5106-1411 від 21.05.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Правовий аналіз п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Разом з цим, відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.
Таким чином, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники).
Визначення сільськогосподарського товаровиробника, яке міститься п. 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК, обмежено застереженнями, які міститься у цій нормі, що воно стосується цілей глави 1 розділу ХIV ПК, тобто спеціального режиму оподаткування - спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Оскільки зазначена норма є обмежувальною для платників податків, то у такому разі, відповідно до правил п.56.21 ст.56 ПК України, неможливо застосувати розширене тлумачення, та розповсюдити її на інші випадки, окрім глави 1 розділу ХIV ПК України.
За таких обставин, інші форми сільськогосподарського товарного виробництва, які не охоплюються визначенням п.14.1.235, також мають право на пільгу, передбачену п. «ж» ст.266 ПК України.
На правильність такого підходу, зокрема вказує та обставина, що з 01.01.2019 діє інша редакції п. «ж» ст.266 ПК України, яка під сільгоспвиробниками розуміє юридичних та фізичних осіб, без прив'язки до статусу підприємця.
Тобто, законодавець, як в теперішній, так і в минулій редакції, не мав на увазі під сільськогосподарськими товаровиробниками, лише суб'єктів, визначених у п.14.1.235 ПК України.
Позивач має у власності земельні ділянки загальною площею 22,14 га, які використовуються ним для вирощування сільськогосподарських культур, які надалі зберігається, відсортовується, тощо, у складі, тобто приміщення складу, розташоване в АДРЕСА_2 , використовується безпосередньо в сільськогосподарських цілях.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Держаё Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд включає в себе Клас 1271 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства, який включає підкласи 1271.1 «Будівлі для тваринництва» (товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2 «Будівлі для птахівництва (птахофабрики, та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м'яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші); 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» (зерносховища); 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні» (силоси); 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства» (підвали, винокурні, винні ємкості); 1271.6 «Будівлі тепличного господарства» (теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків); 1271.7 «Будівлі рибного господарства» (підприємства по переробці риби); 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва» (підприємства по переробці відходів тваринництва); 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають бази зберігання мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, станції біологічного захисту рослин).
Тож із метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (підкласи 1271.1-1271.9).
Крім того, необхідно звернути увагу па практику Європейського Суду з прав людини, Так, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого е можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 здійснює сільськогосподарське виробництво на власній земельній ділянці, з використанням нежитлового приміщення - складу, отримує від такої діяльності дохід та звітує про це до податкового органу, у такому випадку він має право на пільгу, передбачену п. «ж» ст.266 Податкового кодексу України.
Позов задовольнити у повному обсязі.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління ДФС у Миколаївській області №0068831-5106-1411 від 21.05.2019.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн сорок коп).
4. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 28.02.2020