10 березня 2020 р. Справа № 400/4259/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправними та скасування постанов від 07.07.2016 р. ВП № 51505355, від 03.01.2017 р. ВП № 53230773,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ), в якому просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору № 51505355 від 07.07.2016 року, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романчуком В.Ю. в рамках виконавчого провадження № 51505355;
- визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 53230773 від 03.01.2017 року, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романчуком В.Ю. в рамках виконавчого провадження № 53230773.
Ухвалами від 23.12.2019 року суд поновив позивачу пропущений строк звернення до суду та відкрив провадження у справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовано тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 51505355 позивач взагалі не отримав. Крім того, станом на момент винесення зазначеної постанови, позивач не був власником предмета застави (автомобіль) і не міг ним розпоряджатись. Отже, позивач взагалі не мав змоги виконати виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 51505355, але вказані обставини відповідачем враховані не були. Фактичний розмір виконавчого збору за наслідками вчинення виконавчих дій визначався в залежності від стягнутої суми боргу. Відповідно, відсутність стягнутої суми виключає стягнення виконавчого збору.
Винесення постанови про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 51505355 та подальше винесення на її підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 53230773 не відповідало нормам чинного законодавства та підлягають скасуванню. Розмір відповідальності позивача обмежений вартістю заставного майна і не може бути збільшений державним виконавцем.
Відповідач відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження для їх дослідження у судовому засіданні не надав.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ Романчука В.Ю. від 07.07.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 51505355 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1133 від 15.06.2016 року постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 529029,74 грн.
Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ Романчука В.Ю. від 21.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу в рамках виконавчого провадження № 51505355 виконавчий напис № 1133 від 15.06.2016 року повернуто стягненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404) - у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Зазначеною постановою також постановлено виділити в окреме провадження постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 21.12.2016 року.
03.01.2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ Романчука В.Ю. відкрито виконавче провадження № 53230773 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.07.2016 року у виконавчому провадженні № 51505355.
Не погоджуючись з рішеннями ВПВР УДВС ГТУЮ позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
На момент винесення оскаржуваних постанов діяв Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон України № 606).
Відповідно до положень ст. 28 Закону України № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним
виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Отже, з огляду на зазначені норми законодавства, суд робить висновок що, виносячи постанову про стягнення виконавчого збору, відповідач діяв у рамках чинного законодавства.
Одночасно з цим, відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Відповідно до положень договору застави рухового майна № 315763-Д32 від 20.05.2015 року, укладеного між позивачем (заставодавцем) та ПАТ «ПроКредит Банк» (заставодержателем), предметом застави є автомобіль - легковий хетчбек В, марки SEAT, модель LEON, 2014 рок випуску, колір чорний, реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого центром ДАІ 4801 20.12.2014 року, загальна вартість якого - 432880,00 грн.
Виконавчий напис № 1133 від 15.06.2016 року, на виконання якого відкрито виконавче провадження № 51505355, звертає стягнення на зазначений вище легковий автомобіль.
Отже, відповідно до положень ст. 28 Закону України № 606, виконавчий збір повинен був розраховуватись із вартості заставного майна.
Натомість, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 529029,74 грн., що є 10% від суми 5290297,39 грн. - суми усієї заборгованості перед ПАТ «ПроКредит Банк».
Але, позивач не є боржником на суму 5290297,39 грн. та був поручителем лише в частині майна переданого в заставу - автомобіля легковий хетчбек В, марки SEAT, модель LEON, 2014 рок випуску, колір чорний, реєстраційний № НОМЕР_1 . Тому розмір виконавчого збору щодо позивача не може бути більшим ніж 10% вартості предмету застави.
Визначення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі значно більшому ніж повинен сплатити позивач, безумовно порушує його права, а тому постанова про стягнення цього виконавчого збору, та постанова про відкриття виконавчого провадження з цього приводу, підлягають скасуванню.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 07.07.2016 року, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романчуком В.Ю., в рамках виконавчого провадження № 51505355.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 53230773 від 03.01.2017 року, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Романчуком В.Ю.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 34889877) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.)
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.
Суддя О.В. Малих