10 березня 2020 р. справа № 400/4012/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправною та скасування вимоги від 14.08.2019 р. № Ф-72626-17
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС), в кому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 р. № Ф-72626-17 (надалі - Вимога).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: 8 листопада 2019 р. позивач отримав спірну Вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальну суму 23 785,08 грн. Позивач вважає, що прийняттю Вимоги повинна була передувати документальна перевірка, але відповідач такої перевірки не провів, відповідного акту не склав. Відсутність акту перевірки унеможливлює встановлення періоду нарахування єдиного внеску. Крім того, відповідач визначив суму недоїмки за відсутності звітності платника, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється ним на підставі норм однойменного закону. ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця і з травня 2008 р. до 14 листопада 2019 р. перебував на загальній системі оподаткування. Закон покладає на позивача обов'язок своєчасно і в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок, але відповідач такий внесок за період 2017-2018 р. та І-ІІ квартал 2019 р. не сплатив, що і послугувало підставою для прийняття спірної вимоги. Відповідно до інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості за цей період склала 23 785,08 грн. (а. с. 24-31).
Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи.
У судове засідання сторони не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.
Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи що в судове засідання представники сторін не прибули, а їх доводи викладені в заявах по суті справи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Як вбачається з наданих відповідачем доказів, ОСОБА_1 з травня 2008 р. зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності і знаходиться на загальній системі оподаткування.
Одним з конституційних обов'язків кожного, є сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 ч. 1 Конституції України).
Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 1 абз. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.
Відповідно до розрахунку суми заборгованості та витягу з інформаційної системи, у зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску у період з 2017 р. по 31 липня 2019 р., за ним утворилась недоїмка в розмірі 23 785,08 грн. (а. с. 27-29).
14 серпня 2019 р. відповідач на суму недоїмки прийняв спірну Вимогу (а. с. 9).
Відповідно до ст. 7 ч. 1 п. 2 абз. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Слід вернути увагу, що норми ст. 7 цього закону, які визначають базу оподаткування для фізичних особі-підприємців, в незалежності від системи оподаткування, спрощена чи загальна, всі містять застереження про мінімальний розмір суми єдиного внеску, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.
Зазначене спростовує доводи позивача про те, що єдиний внесок сплачується тільки у випадку отримання доходу і мінімальний розмір єдиного внеску встановлено на законодавчому рівні.
Відповідно до ст. 9 ч. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі - Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, Інструкція № 449 передбачає право відповідача нарахувати єдиний внесок не тільки на підставі акту перевірки платника податків, як то помилково вважає позивач, а і на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що і було зроблено відповідачем.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницьку діяльність позивачем було припинено 14 листопада 2019 р., про що внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за № 25220060002040676 (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України від 15.03.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній станом на 2 листопада 2019 р.) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, з огляду на зазначену норму Закону, припинення підприємницької діяльності пов'язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд зазначає, що припинення позивачем підприємницької діяльності в листопаді 2019 р., не впливає на його обов'язок сплатити єдиний внесок за період 2017-2018 р. та І-ІІ квартал 2019 р., так як в цей період позивач мав статус платника єдиного внеску.
Позивач доказів сплати єдиного внеску не подав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати позивачу не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 р. № Ф-72626-17, відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз