10 березня 2020 р. справа № 400/4675/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
до відповідачафізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
простягнення податкового боргу в сумі 61 326,23 грн.
Головне управління ДФС у Миколаївській області (надалі - позивач) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути податковий борг в сумі 61 326,23 грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) або за рахунок його готівкових коштів.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не сплатив штрафні санкції, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 00009554004 від 11.02.2019 року, № 00063174004 від 06.08.2019 року, а також акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість, яка відповідачем на час звернення з цим позовом до суду не погашена.
Позовна заява залишалась без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Ухвалою від 16.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.
Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат відсутній".
Частиною 11 ст. 126 КАС України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 61 326,23 грн., а саме:
- за податковим повідомленням-рішенням № 00009554004 від 11.02.2019 року, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 27 000,00 грн. (а. с. 11);
- за податковим повідомленням-рішенням № 00063174004 від 06.08.2019 року, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 33 800,00 грн. (а. с. 18);
- за декларацією акцизного податку від 21.07.2019 року, 20.08.2019 року та 20.09.2019 року, у яких відповідачем визначено суму податкових зобов'язань з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 611,00 грн. (з яких сплачено 84,77 грн.) (а. с. 21-36).
Податкові повідомлення-рішення № 00009554004 від 11.02.2019 року, № 00063174004 від 06.08.2019 року ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувались відповідачем, грошове зобов'язання у визначений законом термін не сплачено.
Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України крiм випадкiв, передбачених податковим законодавством, платник податкiв самостiйно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пенi, яку зазначає у податковiй (митнiй) декларацiї або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановленi цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пенi вважається узгодженою.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Позивачем на адресу відповідача надісланий корінець податкової вимоги форми "Ю" № 3132-50 від 01.03.2019 року, яка повернулись до позивача без вручення адресату з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 9).
Відповідно до пункту 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 ПК України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.
Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов'язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути податковий борг з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача або за рахунок його готівкових коштів.
Однак, суд звертає увагу позивача, що такий спосіб забезпечення погашення боргу як стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок його готівкових коштів не передбачений підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані наявним у відповідача грошовим зобов'язанням у розмірі 61 326,23 грн., яке є узгодженим, але несплаченим у добровільному порядку, внаслідок чого набув статусу податкового боргу і має бути стягнутий з розрахункових рахунків у банках обслуговуючих відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Стягнути з рахунків у банках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) податковий борг в розмірі 61 326,23 грн. (шістдесят одна тисяча триста двадцять шість гривень двадцять три копійки).
3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз