10 березня 2020 р. Справа № 400/4334/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання протиправним та скасування рішення від 30.09.2019 р. № 479/03.19-р; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 479/03.19-р від 30.09.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці періоди з 04.11.1993 року по 17.11.1998 року, з 25.02.2000 року по 07.12.2000 року, з 22.11.2001 року по 22.11.2006 року та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.07.2019 року.
Ухвалою від 09.12.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним разом із заявою про призначення пенсії на підтвердження трудового стажу надано усі необхідні документи. Проте, відповідачем не враховано до його пенсійного стажу періоди роботи з 04.11.1993 року по 17.11.1998 року, з 25.02.2000 року по 15.02.2001 року, з 16.02.2001 року по 15.02.2006 року, з 16.02.2006 року по 22.11.2006 року та з 23.11.2011 року по 22.11.2014 року, що позбавляє позивача його законного права на отримання пенсії на пільгових умовах.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач вказав, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є наявність проведення атестації робочих місць за умовами праці, документальне підтвердження виконання робіт повний робочий день, передбачених Списком, та особливий характер роботи. Рішенням ГУ ПФУ від 30.09.2019 року № 479/03.19-р позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у позивача стажу роботи за Списком 2.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
25.07.2019 року позивачу виповнилось 55 років. Вважаючи, що він має достатній стаж для отримання пенсії на пільгових умовах, позивач 01.07.2019 року звернувся до ГУ ПФУ з відповідною заявою.
До заяви позивачем було надано: паспорт; картку фізичної особи-підприємця; трудову книжку; військовий квиток; довідку від 23.05.2019 року № 1587, видану Вознесенським об'єднаним районним військовим комісаріатом; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.05.2019 року № 2 та від 11.09.2019 року № 118, видані ПП «Вознесенський шкірзавод»; копії наказів від 01.11.2017 року № 17 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення робітників ТОВ «Українська шкірпереробна компанія» на підставі перезатвердження результатів чергової атестації робочих місць за умовами праці на ЗАТ «Возко» та від 15.12.2010 року № 18 «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для встановлення права робітників на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах»; рішення засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 06.08.52019 року № 8/1; довідку про результати зустрічної звірки від 09.09.2019 року № 5793; архівні довідки від 05.06.2019 року № З 265/07-04-05, від 06.06.2019 року № З 268/07-04-05, № з 267/07-04-05, від 07.06.2019 року № З 269/07-04-05, від 10.06.2019 року № З 271/07-04-05, № З 272/07-04-05, від 21.06.2019 року № 325/07-04-05, видані архівним відділом Вознесенської міської ради; індивідуальні відомості про застраховану особу на особу позивача.
Рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 30.09.2019 року № 479/03.19-р позивачу було відмолено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу із шкідливими та важкими умовами праці.
Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що за наданими документами страховий стаж позивача, обчислений протягом періоду з вересня 1981 року по травень 2019 року, склав 37 років 01 місяць 02 дні, з яких 06 років 03 місяці 09 днів - стаж роботи із важкими умовами за Списком № 2 (з 18.11.1998 року по 24.02.2000 року, з 23.11.2006 року по 22.11.2011 року).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ, позивач оскаржив його до суду.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічні норми містяться у п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон України № 1788).
Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі- Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності) (п.23 Порядку № 637).
Згідно п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 5В (далі - Інструкція), у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З трудової книжки позивача та доданих до заяви про призначення пенсії вбачається наступне:
З 04.11.1993 року по 17.11.1998 року позивач працював слюсарем-ремонтником 4-го розряду в ремонтно-механічній дільниці № 2 по обслуговуванню дубільного цеху у Вознесенському виробничо шкіряному об'єднанні ім. XXVI з'їзду КПРС.
З архівних довідок від 27.08.2019 року № з 433/07-04-05 за період з листопада 1993 року по грудень 1995 року та за період з листопада 1993 року по грудень 1995 року вбачається, що позивач працював повний робочий день.
З березня 1996 року кількість відпрацьованих днів та годин не відображена в довідці через невідображення їх в особових рахунках, які надійшли до архіву на зберігання. Однак, як вбачається з трудової книжки позивача, умови праці не змінювалися. Тобто, позивач продовжував працювати повний робочий день. Накази про переведення позивача на неповний робочий день чи на ставку 0,5 чи 0,7 в матеріалах справи відсутні.
Крім того, вимога про зайнятість повний робочий день на роботах за Списком №2 (1956 року) не вимагалася і стосується лише Списку №2, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року.
Список № 2, затверджений Радою Міністрів СРСР 1956 року, який застосовувався саме для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, враховував лише такий виробничий фактор, як важкі умови праці за професією, та не містив вимоги необхідності працювати повний робочий час.
Щодо атестації робочого місця слюсаря-ремонтника, суд зазначає наступне:
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію підприємств, об'єднань, організацій № 172 від 26.10.1993 року Вознесенське виробниче шкіряне об'єднання ім. ХХVІ з'їзду КПРС було зареєстроване під назвою «Акціонерне товариство закритого типу «Вознесенське кожевене об'єднання» (ВОЗКО). Відповідно до Свідоцтва про перереєстрацію № 495-р від 28.10.1998 року воно перереєстроване під назвою «Закрите акціонерне товариство «ВОЗКО».
Наказом по ЗАТ «ВОЗКО» № 209 від 23.11.2006 року «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці ЗАТ «ВОЗКО» затверджено Перелік № 1 робочих місць, професій, посад працівників підприємства, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2.
У відповідності до п. 2 вказаного наказу до пільгового стажу зараховано, зокрема, період роботи з 21.08.1992 року до дати видачі наказу № 264 від 08.12.1995 року по підприємству про результати проведення первинної атестації робочих; період роботи протягом наступних п'яти років з 08.12.1995 року по 07.12.2000 року за умови, що протягом цього часу не змінювалося виробництво, робота, професія, посада, робоче місце, умови праці працівника, які дають йому право на таку пільгу.
До вказаного Переліку № 1 увійшли, зокрема, слюсарі-ремонтники будівельного цеху (ланка № 3), отже й позивач, який у той період перебував на вказаній посаді.
Наказом по акціонерному товариству закритого типу «ВОЗКО» № 28 від 25.02.1995 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» було затверджено Перелік робочих місць, професій, працівниками яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, до якого ввійшли слюсарі-ремонтники дубильного цеху.
Зазначене також підтверджується архівною довідкою Архівного відділу Вознесенської міської ради від 21.06.2019 року № З 325/07-04-05.
Протягом 1993 - 1998 років умови праці, робоче місце та посада позивача були незмінні. Враховуючи вищевказане, робоче місце позивача було атестоване, а отже зазначений період роботи підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Далі, з 25.02.2000 року по 07.12.2000 року позивач працював слюсарем-ремонтником 5-го розряду дубильного цеху в ЗАТ «ВОЗКО».
Відповідно до Наказу по закритому акціонерному товариству «ВОЗКО» № 209 від 23.11.2006 року «Про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці ЗАТ «ВОЗКО» для встановлення пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці» затверджено Перелік № 1 робочих місць, професій, посад працівників підприємства, яким підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2.
Відповідно до п. 2 вказаного наказу до пільгового стажу зараховано в тому числі період роботи протягом наступних п'яти років з 08.12.1995 року до 07.12.2000 року за умови, що протягом цього часу не змінювалося виробництво, робота, професія, посада, робоче місце, умови праці працівника, які дають йому право на таку пільгу.
До вказаного Переліку № 1 увійшли, зокрема, слюсарі-ремонтники дубильного цеху (ланка № 3), а отже й позивач, який у той період перебував на вказаній посаді. Тому, вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
У період з 22.11.2001 року по 22.11.2006 року позивач працював слюсарем-ремонтником 5-го розряду дубильного цеху в ЗАТ «ВОЗКО» та слюсарем-ремонтником 4-го розряду дубильного цеху в ЗАТ «ВОЗКО».
Відповідно до Наказу по закритому акціонерному товариству «ВОЗКО» № 298 від 22.11.2001 року «Про результати позачергової атестації робочих місць (зон) за умовами праці слюсарів-ремонтників, працюючих в складі ланок № 1, № 2, № 3 по зонам обслуговування технологічного обладнання дубильного цеху відповідно до Наказу № 280 від 05.11.2001р.» було затверджено Перелік № 1 робочих місць слюсарів-ремонтників дубильного цеху, працівниками яких підтверджене право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2, до якого ввійшли слюсарі-ремонтники дубильного цеху ланки № 3, до складу якої відповідно до Наказу № 280 від 05.11.2001 року входив й позивач.
Результати атестації застосовувалися 5 років (що також передбачено Наказом № 209 від 23.11.2006 року) - до 22.11.2006 року.
Крім того, архівною довідкою Архівного відділу Вознесенської міської ради від 21.06.2019 року № З 325/07-04-05 підтверджено, що робоче місце позивача «слюсарь-ремонтник дубільного цеху» атестовано за умовами праці на підставі наказу № 280 від 05.11.2001 року по ЗАТ «ВОЗКО».
Тому вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 04.11.1993 року по 17.11.1998 року, з 25.02.2000 року по 07.12.2000 року, з 22.11.2001 року по 22.11.2006 року та відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо вимоги призначити пенсію з 25.07.2019 року, суд зазначає наступне:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсійного віку позивач досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, відповідно до зазначених вище норм законодавства, пенсію позивачу необхідно призначити з 26.07.2019 року.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, суд розглядає питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:
26.11.2019 року позивач уклав з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги. Відповідно до розрахунку вартості правничої допомоги станом на 29.11.2019 року загальний розмір витрат склав 2000,00 грн., до яких увійшли: аналіз наявних документів, розроблення правової позиції, збір додаткових доказів - 400 грн. (1 година); аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини - 400,00 грн. (1 година); складання процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи (заяви, клопотання та ін.) - 1200,00 грн. (4 год.).
В матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера від 29.11.2019 року на суму 2000,00 грн., підстава платежу: «правнича допомога адвоката (складання позовної заяви до ГУ ПФУ у Миколаївській області)».
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суд вважає заявлену до відшкодування суму співмірною та задовольняє заяву позивача про відшкодування судових витрат, зокрема, на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 134, 139, 194, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 479/03.19-р від 30.09.2019 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці періоди з 04.11.1993 року по 17.11.1998 року, з 25.02.2000 року по 07.12.2000 року, з 22.11.2001 року по 22.11.2006 року та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.07.2019 року.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.
Суддя О.В. Малих