Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про зупинення провадження у справі
02 березня 2020 р. Справа №200/1174/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2016 рік;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік у сумі 4202,80 грн. за 14 календарних дні;
- стягнути з Відповідача на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29.09.2016р. по день винесення рішення. На день подання позову сума складає 376183,4 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі.
Судом встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 810/451/17, прийнята до провадження ухвалою від 11 грудня 2019 року, за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мотивував своє рішення необхідністю відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15). У постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15) зазначено, що відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права на думку касаційного суду дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України у справі № 21-1765а15 є застосовним до спірних правовідносин у справі № 810/451/17, однак, на думку колегії, цей правовий висновок Верховного Суду України не узгоджується з підходами (поглядами) Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень статті 117 КЗпП, висловленими у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02; рішення від 08 квітня 2010 року), фактичні обставини якої за суттю теж є подібними до обставин справи № 810/451/17. В аспекті спірних правовідносин колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що слушним був би висновок, за яким у зв'язку з прийняттям судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати та відшкодування/компенсацію у роботодавця (колишнього) виникає обов'язок виконати це судове рішення і на правовідносини, які виникають у зв'язку з таким виконанням, положення статей 116, 117 КЗпП не поширюються. Оскільки колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Як вбачається з ухвали Великої палати Верховного Суду, вирішується спір про виплату позивачу заборгованості із грошового забезпечення, несплаченого при звільненні, а отже постає питання щодо того, чи мають застосовуватись до даних відносин статті 116, 117 КЗпП у разі вирішення в судовому порядку на користь позивача спору щодо сум, належних йому при звільненні. Така справа не є зразковою, проте спірні правовідносини подібні тим, що розглядаються в справі № 200/13063/19-а.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд вирішив зупинити провадження у справі №200/1174/20-а до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 810/451/17, що перебуває в провадженні Великої Палати Верховного Суду.
На підставі викладеного, керуючись 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Зупинити провадження у справі № 200/1174/20-а - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 810/451/17.
Ухвалу складено та підписано 02 березня 2020 року.
Ухвала про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Череповський Є.В.