Номер провадження 2/754/3070/20 Справа №754/16846/19
Іменем України
25 лютого 2020 року м. Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Гаражного кооперативу «Вигурівщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № АДРЕСА_2. Між Гаражного кооперативу «Вигурівщина» та ОСОБА_1 укладено договір № 15/609 від 07.06.2011 експлуатації власників гаражного боксу ГК «Вигурівщина». Відповідач ОСОБА_1 відмовляється сплачувати щомісячні членські внески в установленому статутом кооперативу та загальними зборами членів кооперативу. Станом на 01.11.2019 заборгованість ОСОБА_1 перед ГК «Вигурівщина» по сплаті членських внесків становить 5240грн. У зв'язку з викладеним позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу «Вигурівщина» заборгованість по сплаті членських внесків в розмірі 5240грн та судовий збір. Крім того просить стягнути судові витрати у вигляді надання правової допомоги.
Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 27.11.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
Однак, враховуючи приписи ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видом діяльності даної юридичної особи зазначено «96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у., 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту».
Відповідно до Статуту ГК «Вигурівщина», прийнятого зборами уповноважених 19.11.2016, розділом 3 якого було визначено, що кооператив створено з метою надання послуг до організації та наступній експлуатації гаражів, зберіганню та обслуговуванню транспортних засобів членів кооперативу за рахунок їх внесків, задоволенню економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, поділу між ними витрат та можливих ризиків.
Відповідно до Статуту ГК «Вигурівщина», прийнятого зборами уповноважених 19.11.2016, до п. 6.14.1 член кооперативу зобов'язаний дотримуватись Статуту кооперативу і виконувати рішення органів управління кооперативу.
Відповідно до Статуту ГК «Вигурівщина», прийнятого зборами уповноважених 19.11.2016, до п. 6.14.6 член кооперативу зобов'язаний своєчасно сплачувати членські внески, встановлених рішенням загальних зборів.
Згідно Рішення Зборів уповноважених членів Кооперативу від 25.02.2017 встановлено членського внеску в сумі 180грн на місяць.
Згідно Рішення Зборів уповноважених членів Кооперативу від 09.02.2019 встановлено членського внеску в сумі 140грн на місяць.
Згідно ст. 2 Закону України «Про кооперацію», кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені в Законі України «Про кооперацію» № 1087-ІУ. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.
Кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому ст. 3,4,6,8,9 Закону України «Про кооперацію», діючого з 27 серпня 2003 року.
Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів.
Як установлено судом, ОСОБА_1 є членом кооперативу АГК «Радосинь» та власником гаражного боксу № АДРЕСА_2.
07.06.2011 між Гаражним кооперативом «Вигурівщина» та ОСОБА_1 укладено договір № 15/609 експлуатації власників гаражного боксу ГК «Вигурівщина».
Згідно із п. 1. договору № 15/609 визначено, що постачальник здійснює, згідно наданого ліміту, авансову закупівлю електричної енергії, та постачає споживачу, а спожива компенсує постачальнику вартість електричної енергії та затрати пов'язані з її постачанням, та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Також судом встановлено, що позивач не однократно повідомляв відповідача про заборгованість, направляв розрахунки заборгованості, однак відповідач не відреагував належним чином на звернення та повідомлення, заборгованість не погасив та не опарював.
Відповідач ОСОБА_1 порушив умови Статуту та договору, а саме не виконав належним чином своїх зобов'язань, не сплачував внескиу визначений строк.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, що він належним чином виконує свої обов'язки, як член кооперативу та дотримується статуту кооперативу, що регулює діяльність кооперативу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно положень частин 1, 2 ст.11 ЦК України, - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 525 Цивільного кодексу України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.1ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно із п.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті членських внесків, яка становить 5240грн, оскільки є обґрунтованим та доведеними.
Водночас, відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зокрема, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № 01/25-07 про надання правової допомоги від 25.07.2018 ОСОБА_2 , діючий на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5568 від 26.02.2015, виданий Радою адвокатів м.Києва» та Гаражний кооператив «Вигурівщина» уклали договір про надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано розрахунок судових витрат із зазначенням видів витрат.
Надані позивачем документи не є належними та допустимими документами, в розумінні статей 137-138 ЦПК України, на підтвердження надання професійної правничої допомоги. Тому підстав для стягнення на користь позивача з відповідача витрат на правову допомогу відсутні.
На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивачу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1921,00грн.
На підставі викладеного, керуючись Закону України «Про кооперацію», статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, статтями 2, 5, 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України суд -
Позов Гаражного кооперативу «Вигурівщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті членських внесків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу «Вигурівщина» заборгованість по сплаті членських внесків в розмірі 5240грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу «Вигурівщина» судові витрати в розмірі 1921,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Гаражний кооператив "Вигурівщина", ЄДРПОУ 21564712; місце знаходження за адресою: м.Київ, вулиця Електротехнічна, 74.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 25 лютого 2020 року.
Суддя В.В. Бабко