ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3473/20
провадження № 6/753/369/20
"03" березня 2020 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Коренюк А.М.
при секретарі Козін В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича про примусове проникнення до житла боржника для проведення виконавчих дій, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінмарк" Третьяков Андрій В"ячеславович, -
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Турчин Андрій Анатолійович звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що боржником не виконано рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19.12.2012 року по справі № 2-99/12 за позовом ПАТ "Комерційний Банк" "Даніель" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Державним виконавцем розпочато примусове виконання виконавчих документів.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Приватним виконавцем було винесено постанову від 13.11.2018 року № 57676673 про відкриття виконавчого провадження.
Дарницьким районним судом м. Києва 22.09.2017 року постановлено ухвалу про зміну стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк".
За неодноразовими виходами до квартири за адресою АДРЕСА_1 , приватному виконавцю двері ніхто не відчиняє, здійснити перевірку майнового стану боржника, яке належить останньому на праві власності для подальшого опису, конфіскації, не виявилось можливим з причин, незалежних від приватного виконавця, відтак мешканці будинку/квартири не допускають приватного виконавця до житла для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про що в присутності понятих складені відповідні акти приватного виконавця.
В добровільному порядку вимоги приватного виконавця боржником не виконані, що стало підставою звернення до суду з даним поданням.
В судове засіданні приватний виконавець не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розмішеним повідомленням на офіційному сайті судової влади (суду).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Суд, вивчивши матеріали подання у їх сукупності, вважає, що воно підлягає відмові у задоволенні, оскільки звертаючись до суду, приватний виконавець не надав достовірності, повноти доказів, які обґрунтовують його, що є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб ) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (ч.2 ст. 439 ЦПК України).
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що приватний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.
При вирішенні питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи суд виходить з наступного.
На виконанні у приватного виконавця Турчина Андрія Анатолійовича перебуває виконавче провадження ВП № 57676673 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва № 2-99/12 від 19.12.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Комерційний банк"Даніель" боргу в розмірі 3 806 952, 64 грн.
Приватним виконавцем було винесено постанову від 18.05.2013 року про відкриття виконавчого провадження.
Дарницьким районним судом м. Києва 22.09.2017 року постановлено ухвалу про зміну стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк".
За неодноразовими виходами до квартири АДРЕСА_1 , приватному виконавцю двері ніхто не відчиняє, здійснити перевірку майнового стану боржника, яке належить останньому на праві власності для подальшого опису майна, конфіскації, не виявилось можливим з причин, незалежних від державного виконавця, відтак мешканці будинку/квартири не допускають державного виконавця до житла для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», про що в присутності понятих складені відповідні акти державного виконавця.
В добровільному порядку вимоги приватного виконавця боржником не виконані, що стало підставою звернення до суду з даним поданням.
За положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження » виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Пунктом 1. 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У зазначених актах, складених державним виконавцем при виході за місцем мешкання боржника відсутні докази про те, що сторона виконавчого провадження, а саме, боржник, повідомлявся про здійснення цих виконавчих дій своєчасно. При цьому суд враховує, що акти державного виконавця складено у відсутності понятих.
Крім того суд враховує, що кожному гарантується недоторканність житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини перша, друга статті 30 Конституції України).
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.
Так, всупереч Закону України «Про виконавче провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена боржнику (відсутня розписка про отримання поштового повідомлення рекомендованого листа), відсутні докази про те, що державним виконавцем були виконані всі необхідні дії, передбачені законом при виконанні виконавчого листа про стягнення боргу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що подання не доведене, обставини, викладені в ньому не підтверджуються наявними в матеріалами справи доказами (вони взагалі відсутні), відтак законні підстави для його задоволення не встановлені.
На підставі вищевикладеного п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, та керуючись ст.439 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича про примусове проникнення до житла боржника для проведення виконавчих дій, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінмарк", ОСОБА_1 , - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 15 днів з дня проголошення або отримання її копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п"ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.