Справа № 710/1649/19
Провадження № 2/710/91/20
03.03.2020 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участі секретаря судового засідання - Бараненко А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Коваля Д. ОСОБА_2 ,
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шполянської міської ради ОТГ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання дійсним договір купівлі-продажу укладеним та визнання права власності
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
18.12.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 від 25.05.2013, укладений між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть № 197 по Звенигородському РАЦС в м. Звенигородка Черкаської області. Визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок. 1-А, веранда «а» , погріб «Б», сарай літня кухня «В» прибудова «в» ,колодязь №1, огорожа №2 вартістю 84040 гривень, яке належало ОСОБА_4 .
Позов позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іскрене Шполянського району, між нею та ОСОБА_4 , в усній формі, було укладено угоду про купівлю у неї домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 . Відповідно до їхньої угоди ОСОБА_4 передала позивачу ключі від названого домоволодіння, а позивач, в свою чергу, заплатив останній за домоволодіння 5000,00 гривень. В підтвердження їхніх домовленостей ОСОБА_4 надала розписку про те, що вона отримала від позивача гроші в сумі 5000 гривень за продане нею домоволодіння та зобов'язувалась оформити договір купівлі-продажу нотаріально. Після передачі позивачу домоволодіння та складання розписки ОСОБА_4 виїхала в м. Звенигородка до доньки ОСОБА_3 (третя особа по справі). Таким чином, позивач та ОСОБА_4 виконали всі домовленості, окрім нотаріального посвідчення договору, тобто відбулось фактичне виконання договору і позивач став проживати в АДРЕСА_1 . Даний факт можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Приблизно в квітні 2017 року, намагаючись переоформити домоволодіння відповідно до домовленостей, позивач довідався, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також позивачу стало відомо про те, що за життя ОСОБА_4 не встигла виготовити правовстановлюючих документів на зазначене домоволодіння, хоча вона являлась власником на підставі запису в погосподарській книзі Іскренської сільської ради. Всі ці обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_3 надала позивачу нотаріально засвідчену заяву про відмову від спадщини після смерті матері ОСОБА_4 і таким чином у неї немає правових підстав посприяти позивачу в оформленні домоволодіння. Більше того, на запит позивача до Звенигородського нотаріуса(за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ) про наявність спадкоємців позивач отримав відповідь про те, що ніхто з спадкоємців не зареєстрований. На звернення позивача в Іскренський старостат Шполянської ОТГ йому повідомили про те, що оскільки після смерті ОСОБА_4 спадкоємців немає, то куплене ним домоволодіння є фактично відумерлою спадщиною, а для захисту свого майнового права позивачу необхідно звертатись до суду.
У судове засідання позивач з'явився, вказав, що позов підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що третя особа є такою, що фактично прийняла спадщину, так як на день смерті ОСОБА_4 була непрацездатною.
Третя особа в судове засідання з'явилася, позов підтримала, вказуючи що продала будинок матері.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 21.12.2019 було відкрито провадження по справі.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 19.02.2020 було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем Шполянською міською радою ОТГ позову ОСОБА_1 до Шполянської міської ради ОТГ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно і продовжено судовий розгляд.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 19.02.2020 було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
2. Мотивувальна частина:
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.07.2014, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Звенигородського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №197 (а.с.5).
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Шполянської міської ради ОТГ с. Іскрене 24.04.2019 № АДРЕСА_2 , в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на праві особистої власності числиться житловий будинок з надвірними спорудами (об'єкт нерухомого майна). Об'єкту нерухомого майна присвоєна адреса: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, була надана у користування. Факт набуття (виникнення) права власності на вищевказане нерухоме майно у ОСОБА_4 виникло, так як будівля і споруди по вищевказаній адресі були побудовані і закінчено будівництвом до 05.08.1992. Відомості надані згідно запису з по господарської книги Іскренської сільської ради за № 1, ОПО 0085 - 1 (а.с. 6).
Згідно з заявою від 01.07.2019 ОСОБА_3 , засвідченої приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Бедрата- ОСОБА_7 Н.М., ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 спадщину не прийняла, оскільки не зверталася у шестимісячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини до нотаріальної контори для прийняття спадщини (а.с. 7).
Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові права та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), № витягу 58330636, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася (а.с. 8).
Згідно з розпискою ОСОБА_4 від 25.05.2013 вона дійсно продала належний їй домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 5000,00 грн. Зобов'язувалася оформити договір нотаріально (а.с. 9).
Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 вказане домоволодіння складається з наступних будівель та споруд: житловий будинок. 1-А, веранда «а» , погріб «Б», сарай літня кухня «В» прибудова «в» ,колодязь №1, огорожа №2 (а.с. 10-14).
Відповідно до висновку про вартість майна субєкта оціночної діяльності ОСОБА_8 станом на 18.10.2019 ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 84040,00 грн. (а.с. 15).
Згідно з поясненнями ОСОБА_5 , яка проживає по АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 незадовго до смерті ОСОБА_4 купила в останньої домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього донька ОСОБА_4 - ОСОБА_3 забрала матір до м. Звенигородки, де ОСОБА_4 померла. В період з 2013 року ОСОБА_1 зробила капітальний ремонт, оббила сайдінгом, звела огорожу та в даному домоволодінні проживає і донині (а.с. 18).
Відповідно до пояснень ОСОБА_6 , яка проживає по АДРЕСА_4 , вона була присутня коли ОСОБА_1 купила в ОСОБА_4 домоволодіння та заплатила 5000,00 грн. При цьому ОСОБА_4 передала ключі ОСОБА_1 та стала проживати в будинку (а.с. 19).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно ст. 657 ЦК України (у редакції чинній на момент написання розписки) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України (у редакції чинній на момент написання розписки) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ст.182 ЦК України (у редакції чинній на момент написання розписки) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції чинній на момент написання розписки) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1. ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції чинній на момент написання розписки) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.
Таким чином, станом на 25.05.2013 - момент написання розписки, речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягали обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та померла ОСОБА_4 не дотримались вимог закону щодо форми договору купівлі-продажу.
Позивач надав суду розписку ОСОБА_4 від 25.05.2013, згідно з якою вона продала належне їй домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 5000,00 грн. Зобов'язувалася оформити договір нотаріально (а.с. 9).
Однак, розписка посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, розписка не є договором купівлі-продажу, від нотаріального посвідчення якого, зі слів позивача, ухилилася померла ОСОБА_4 .
Крім того, розписка не містить відомостей щодо опису нерухомості, зокрема не вказано який порядковий номер будинку, що розташований по АДРЕСА_3 , підлягає продажу, її дійсної вартості, які є істотними умовами для договору купівлі-продажу нерухомості.
Водночас суду не було надано переконливих доказів про те, що ОСОБА_4 ухилялася від нотаріального посвідчення правочину.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
ВСУ в своїй Постанові від 04.10.2017 зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
З наведеного суд приходить до висновку, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією.
Разом з тим, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України (в редакції станом на момент відкриття спадщини) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Тобто, по-перше, оскільки, доньці померлої ОСОБА_4 ОСОБА_3 на момент смерті матері виповнилося 67 років - вона є непрацездатною донькою спадкодавця, яка мала б успадкувати половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом.
По-друге, судом встановлено, що ОСОБА_3 - донька померлої ОСОБА_4 на момент смерті останньої проживала разом з нею. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини шляхом подання заяви про відмову від прийняття спадщини нотаріусу. Заява ОСОБА_3 від 01.07.2019 подана поза межами шести місяців.
Таким чином, ОСОБА_3 є особою, яка прийняла спадщину. Водночас неоформлення ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на спадкове майно не позбавляє її права на спадщину і не свідчить про відмову від таких прав.
За правилом п. 4 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.
За змістом частин 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Суд констатує, що позивач письмовими доказами по справі довів правомірність та обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про визнання дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 від 25.05.2013, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та похідною вимогою щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - необхідно відмовити, оскільки відсутні законні підстави для задоволення рішення та це суперечило б правам третьої особи на оформлення спадщини.
Також суд вважає, що відповідач Шполянська міська рада ОТГ не є належним відповідачем в даній справі.
Заходи забезпечення позову не застосовувались.
Відповідно до ч.1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позов не належить до задоволення, судові витрати позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 220, 316, 317, 319, 321, 387, 391, 1216-1218, 1220, 1222, 1241, 1261, 1268, 1270, 1273 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 51, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складене 10.03.2020.
Суддя Н.П. Побережна