Справа № 712/7762/19
Провадження № 2/712/158/20
02 березня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Мельник І.О.
з участю секретаря Хоменко А.В.
представника позивачів - адвоката Лучинович І.В.
представника відповідача- адвоката Золотаревської О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» про визнання договорів припиненими в порядку захисту прав споживача,
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» про визнання договорів припиненими в порядку захисту прав споживача, вказуючи, що 23.08.2007 між ОСОБА_1 та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» (на даний час - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») укладено договір кредиту №1039-ЧД, з метою забезпечення виконання якого у цей же день між Банком та позивачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, та договір іпотеки - між Банком та позивачем ОСОБА_3 . У зв'язку з простроченням внесення чергових платежів, 20.02.2009 за №2184 Відповідач направив ОСОБА_1 , як позичальнику, вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів по них, неустойки та 12.03.2009 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про дострокове повернення кредиту, процентів за користування ним, штрафних санкцій. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2009 у справі №2-2946/09 поданий позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором у відповідності до вказаного розрахунку та судові витрати у справі, а всього 276 526, 36 грн.За наслідками виконання вказаного рішення постановою державного виконавця Центрального ВДВС Черкаського міського управління юстиції від 24.06.2016 виконавче провадження №37955679 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №2-2946 від 21.08.2009 на суму боргу 276526, 36 грн. відносно боржника ОСОБА_1 закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням судового рішення. Аналогічна постанова винесена 24.06.2016 відносно солідарного боржника ОСОБА_2 . Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звертались до відповідача з проханням надати підтвердження виконання зобов'язань за договором та вжити заходів до припинення обтяження переданого в іпотеку майна. Проте, в позасудовому порядку врегулювати спір не вдалось. У зв'язку з чим, звернулись до суду з даним позовом. Оскільки вважають, що пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту Банк в односторонньому порядку змінив умови зобов'язання, які були виконані позивачами, а відтак, просили визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором та договорами про його забезпечення.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.06.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представником відповідача 12.08.2019 до суду скерований відзив, у якому зазначено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2009 у справі №2-2946/09 з позивачів стягнуто заборгованість станом на 20.02.2009, а останній платіж за договором зроблено 10.06.2016. Як вбачається з листа від 07.12.2017 №3-243410/7644 на час складання даного листа за кредитним договором рахувалась непогашеною заборгованість: за основним боргом - 20038, 33 дол. США; за відсотками - 30153, 48 дол. США; за комісією - 82225, 25 грн.; нарахована пеня - 9498344, 23 грн. А оскільки дія кредитного договору встановлена до 22.08.2022, нарахування заборгованості, а також пені є виключним правом Банку, яким він скористався з чітким дотриманням діючого законодавства України. З цих підстав просив відмовити в позовній заяві в повному обсязі.
Представником позивачів 28.08.2019 скеровано до суду відповідь на відзив, згідно з яким останній зазначив доводи відповідача не спростовують заявлених вимог та не свідчать про наявність підстав для відмови у позові. Оскільки зазначеним рішенням від 07.07.2009 стягнуто не поточну заборгованість за кредитним договором, а задоволено вимогу Банку про дострокове повернення усієї частини позики, що залишилася, процентів за кредитом та штрафних санкцій. Враховуючи, що зобов'язання, за зміненими Банком умовами, позичальником виконано в повному обсязі, кредитний договір та похідні від нього договір поруки та іпотеки є припиненими.
Представник позивачів - адвокат Лучинович І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Злотаревська О.А. в судовому засіданні позов не визнала, з підстав викладених у відзиві на нього, просила у позові відмовити.
Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні висновки.
Між ОСОБА_1 та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 23.08.2007 укладено договір кредиту №1039-ЧД, згідно з п.п.2.1 якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси в сумі 38700 (тридцять вісім тисяч сімсот) доларів США з оплатою по процентній ставці 10,7 % (десять цілих сім десятих) процентів річних на строк до 22 серпня 2022 року. Згідно з п. 3.4 договору кредиту, у випадку вимоги Банку про дострокове повернення Кредитних ресурсів, Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку.
Між ОСОБА_2 та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 23.08.2007 укладено договір поруки, згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником (Позивачем ОСОБА_1 ) зобов'язань за договором кредиту №1039-ЧД.
Між ОСОБА_3 та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 23.08.2007 укладено договір іпотеки, згідно з п.п. 1, 2 якого Іпотекодавець передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_1 за кредитним договором №1039-ЧД.
Між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачем 30.05.2008 укладено відповідні додаткові договори до договору кредиту та поруки в частині збільшення процентної ставки за користування кредитними ресурсами до 13,26 (тринадцяти цілих двадцять шість сотих) процентів річних. Така ж додаткова угода 10.07.2008 укладена до договору іпотеки.
Відповідач 20.02.2009 направив позивачу ОСОБА_1 як позичальнику, вимогу №2184 про дострокове повернення кредитних ресурсів за договором кредиту №1039-ЧД, оплати нарахованих процентів по них, неустойки зі строком виконання упродовж 10-ти банківських днів з моменту її отримання.
Відповідач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси 12.03.2009 з позовною заявою, згідно з якою в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_1 (як позичальника) та ОСОБА_2 (як поручителя) солідарно загальну суму заборгованості за договором кредиту №1039-ЧД від 23.08.2007 у розмірі: загальний розмір тіла кредиту - 271 464, 12 грн., що еквівалентно 35 255, 08 доларів США; відсотки за користування кредитом - 1046, 51 грн, що еквівалентно 135,91 доларів США; щомісячна комісійна винагорода - 781,74 грн., пеня - 1504,00 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2009 у справі №2-2946/09 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором у відповідності до вказаного розрахунку та судові витрати у справі, а всього 276526, 36 грн.
Згідно з розпорядженням державного виконавця №43896753 від 15.06.2016 остаточний розмір стягнутої суми за вказаним рішенням зарахований на розрахунковий рахунок Відповідача.
Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Черкаського міського управління юстиції від 24.06.2016 виконавче провадження №37955679 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №2-2946 від 21.08.2009 на суму боргу 276526, 36 грн. відносно боржника ОСОБА_1 закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням судового рішення. Аналогічна постанова винесена 24.06.2016 відносно солідарного боржника ОСОБА_2 .
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1-3 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Право відповідача нараховувати проценти за договором кредиту №1039-ЧД від 23.08.2007 визначено у п.п. 2.1, 4.1 Основного договору, який в редакції додаткової угоди від 30.05.2008 визначав їх розмір на рівні 13,26 % річних.
Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналогічне право кредитора закріплене у п. 3.4 договору кредиту №1039-ЧД.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч. 2 ст. 526 ЦК України).
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, є зміна його умов (п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
З системного тлумачення положень ст. ст. 611, 526, 1050 ЦК України слідує, що пред'явлення вимоги Позикодавця в порядку ст. 1050 ЦК України є наслідком порушення зобов'язання, а саме зміною його умов кредитором.
Тому, пред'явивши вимогу про дострокове повернення тіла кредиту, відсотків (за ст. 1048 ЦК України), неустойки, комісії, відповідач на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання за договором кредиту №1039-ЧД від 23.08.2007 щодо строку дії договору, періодичності платежів, валюти кредиту, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку.
Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.
В момент зарахування грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, ці зобов'язання вважаються припиненими.
Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості зобов'язання за кредитним договором припиняється.
Рішення Соснівського районного суду від 07.07.2009 у справі №2-2946/09, що ухвалене за наслідками реалізації права відповідача на пред'явлення вимоги в порядку ст. 1050 ЦК України, виконане у повному обсязі шляхом зарахування стягнутої суми на розрахунковий рахунок Відповідача, що мало місце 15.06.2016 (згідно з розпорядженням державного виконавця №43896753). А отже з цієї дати зобов'язання за договором кредиту №1039-ЧД від 23.08.2007 припинені.
Аналогічним чином з моменту припинення основного зобов'язання є припиненими і зобов'язання за договором поруки та іпотеки, як акцесорні по відношенню до основного.
В цій же частині суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року, справа № 202/4494/16-ц, згідно з якою, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, Велика Палата відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2009 у справі №2-2946/09 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто лише поточну заборгованість за договором кредиту №1039-ЧД. Оскільки вказаним рішенням суд задовольнив вимогу кредитора, заявлену в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тобто про дострокове повернення усього кредиту, а не поточних платежів. Рішення суду виконано, та виконавчі провадження стосовно боржників закінчені у зв'язку з повним фактичним виконанням. Суд в цій частині також враховує, що згідно з наданого відповідачем розрахунку суми основної заборгованості, ним обліковано надходження коштів на погашення тіла кредиту після ухвалення судом рішення від 07.07.2009 у справі №2-2946/09, проте їх сума виражена у іноземній валюті. Ця обставина, на думку суду, не може свідчити про наявність у позичальника заборгованості за договором №1039-ЧД, оскільки у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк виконання договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов'язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред'явлення вимоги ( висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року (справа № 727/1657/16-ц), від 03 квітня 2019 року (справа № 368/923/17). В цій же частині суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2018 року, справа № 750/8676/15-ц, згідно з якими Велика Палата зазначила, що кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
Суд також відхиляє доводи відповідача про чинність договору кредиту до 22.08.2022, та наявності права банку нарахувати заборгованість, а також штрафні санкції до вказаної дати. Оскільки, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання ( правовий висновок Верховного суду України в постанові від 01.11.2017 (справа № 711/2876/14-ц). Окрім того, згідно з правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постановах від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року, справа № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
А отже, право відповідача нараховувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції припинено з моменту пред'явлення ним вимоги про дострокове повернення кредиту, що була задоволена рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2009 у справі №2-2946/09. Тому після ухвалення вказаного судового рішення заборгованості із зазначених платежів не могло існувати. Тому, суд вважає недостовірними надані відповідачем розрахунки заборгованості у цій частині.
З цих підстав, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит», в дохід держави судовий збір в розмірі 2305,2 грн., оскільки позивачів звільнено від сплати судового збору за подачу позову, на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Одночасно, позивачем ОСОБА_1 заявлено про стягнення понесених нею витрати на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 07.03.2019 №3/2019 у розмірі 7500 грн.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
До матеріалів справи долучений договір про надання правової допомоги від 07.03.2019 №3/2019, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «ВІБ ЕНД КОМПАНІ», відповідні додаткові угоди до нього, рахунок адвокатського об'єднання, наданий ОСОБА_1 , квитанція АТ «Приватбанк» від 21.03.2019 про сплату коштів на суму 7500 грн., згідно з якою платником ОСОБА_1 , отримувач - адвокатське об'єднанням «ВІБ ЕНД КОМПАНІ», акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лучинович І. в рамках виконання умов Договору про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 07.06.2019.
Суд вважає доведеним факт надання позивачу ОСОБА_1 правової допомоги. При цьому суд також враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.137 ЦПК України). З викладеного вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі заявлення іншою стороною клопотання про їх неспівмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 (справа №907/357/16).
Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавалось, а тому суд вважає співмірним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, адже суд не може й не повинен ставати на бік однієї зі сторін провадження, порушуючи принципи диспозитивності та безсторонності.
У зв'язку з задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит», на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Керуючись ст.ст.2-13, 76-83, 141, 142, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 553, 554, 559, 593, 599, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про іпотеку», суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» про визнання припиненими договору кредиту, договору поруки, іпотеки задовольнити.
Визнати припиненим з 15.06.2016 договір кредиту №1039-ЧД від 23.08.2007, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Визнати припиненим з 15.06.2016 договір поруки №1039-ЧД від 23.08.2007, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Визнати припиненою з 15.06.2016 іпотеку нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 дев'яносто АДРЕСА_3 ), встановлену на підставі договору іпотеки №1039-ЧД, укладеного 23.08.2007 між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код 09807856), посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я., вилучити з державного реєстру іпотек запис про іпотеку та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - запис про заборону відчуження зазначеного майна.
Стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПУО 09807856, вул. Артема, буд. 60, м.Київ, 04050) на користь держави судовий збір в розмірі 2305,20 грн.
Стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПУО 09807856, вул. Артема, буд. 60, м.Київ, 04050) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 7500 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07 березня 2020 року.
Головуючий І.О.Мельник