Справа № 703/3595/19
2/703/258/20
02 березня 2020 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кирилюк Н.А.
з секретарем Римським Д.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/3595/19,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 25 жовтня 2018 року, 31 жовтня 2018 року та 30 листопада 2018 року було укладено договори позик, відповідно до яких ОСОБА_1 отримала у борг 6000 грн., 2500 грн. та 2100 грн., а всього 10600 грн. Кошти відповідач зобов'язалась повернути до 25 листопада 2018 року та 31 грудня 2018 року.
Позивач стверджує, що у домовлений строк відповідач не виконали взяті на себе зобов'язання.
В зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача 10600 грн. неповернутих коштів, 2417 грн. 97 коп. інфляційних втрат та 243 грн. 07 коп. - 3% річних, нарахованих з жовтня 2018 року по липень 2019 року.
В судове засідання позивач не з'явився, в направленій на адресу суду заяві просив розглядати справу у його відсутності.
Відповідач позов не визнала та пояснила, що вона повернула позивачу 8000 грн., однак він не надав їй розписку про отримання цих коштів.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку відповідача, приходить до наступного.
Згідно з наданою суду розпискою від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_2 2100 грн. із строком повернення 25 листопада 2018 року.
31 жовтня 2018 року відповідач взяла в борг у позивача ще 2500 грн. зі строком повернення 25 листопада 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою.
Відповідно до розписки від 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 взяла в борг у позивача 6000 грн., зі строком повернення 31 грудня 208 року.
В судовому засіданні відповідач визнала факт отримання цих коштів.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України вказує на те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Доказів на підтвердження того, що нею передавались позивачу кошти на виконання умов договору, ОСОБА_1 не надала.
З урахуванням наведеного, суд вважає вимоги про стягнення боргу у розмірі 10600 грн. доведеними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) також зроблено висновок, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Таким чином, суд вважає, що інфляційні втрати та 3% вічних необхідно обраховувати не з дати укладення договорів позики як просить позивач, а з дати, наступної за днем, що передбачений у договорі для його виконання. При чому, така сума повинна обраховуватись за кожним договором відповідно до строку його виконання.
Враховуючи, що позивач просив стягнути 3% річних та інфляційні втрати, обраховані по 31 липня 2019 року, а також те, що строком виконання договорів позики від 25 та 31 жовтня 2018 року є 25 листопада 2018 року, суд приходить до висновку, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню на користь позивача за цими договорами, становить: 4600х248х3/100/365= 93,76 грн., де
4600 - це сукупний розмір заборгованості за договорами позики (2100+2500);
248 - кількість днів прострочення, починаючи з 26 листопада 2018 року по 31 липня 2019 року включно.
За договором позики від 30 листопада 2018 року 3% річних складає: 6000х212х3/100/365= 104,55 грн., де
6000 - це розмір заборгованості за договорами позики;
212 - кількість днів прострочення, починаючи з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року включно.
Таким чином, сукупний розмір 3% річних становить 198 грн. 31 коп.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.
Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси за відповідні періоди перемножити між собою. У випадках,коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди часу, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду і результати сумуються. Під час застосування індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць. Тому, умовно слід рахувати, що сума, яку внесли за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (рекомендація про порядок застосування індексів інфляції при розгляді справи викладена в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97).
Оскільки загальний розмір боргу у сумі 4600 грн. належало віддати 25 листопада 2018 року, то індекс інфляції потрібно розраховувати починаючи з грудня 2018 року.
Індекс інфляції за грудень 2018 року становив 100,8 % (газета «Урядовий кур'єр» № 6 від 11.01.2019 р.), січень 2019 року - 101,00 % ("УК" № 28 від 12.02.2019 р.), лютий 2019 року - 100,50 % ("УК" № 49 від 12.03.2019 р.), березень 2019 року - 100,90 % ("УК" № 70 від 11.04.2019 р.), квітень 2019 року - 101,00 % ("УК" № 87 від 11.05.2019 р.), травень 2019 року -100,70 % ("УК" № 109 від 12.06.2019 р.), червень 2019 року - 99,50 % ("УК" № 131 від 12.07.2019 р.), липень 2019 року - 99,40 % ("УК" № 153 від 13.08.2019 р.).
Отже, сукупний індекс інфляції за період з 26 листопада 2018 року по 31 липня 2019 року становить 103,8483 %, за період з 01 січня по 31 липня 2020 року - 103,0241%.
Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 4600 грн. за період з 26 листопада 2018 року по 31 липня 2019 року складають 177 грн. 02 коп. (4600х1,038483 - 4600). Інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 6000 грн. за період з 01 січня 2019 року по 31 липня 2019 року складають 181 грн. 45 коп. (6000х1,030241 - 6000). Загальний розмір інфляційних втрат становить 358 грн. 47 коп. (181,45+177,02).
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
З урахуванням наведених норм з відповідача на користь позивача належить стягнути 646 грн. 47 коп. судового збору та 420 грн. 66 коп. витрат на правничу допомогу, які розраховано пропорційно до задоволеної частини вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (зареєстрована в АДРЕСА_2 , а фактично проживає по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позики задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10600 грн. боргу за договорами позики, 358 грн. 48 коп. компенсації інфляційних втрат за весь час прострочення, 198 грн. 31 коп. - 3% річних від простроченої суми, 646 грн. 47 коп. судового збору та 420 грн. 66 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 12223 грн. 92 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2020 року.
Головуючий: Н. А. Кирилюк