Номер провадження: 22-ц/813/3606/20
Номер справи місцевого суду: 495/1307/19
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
28.01.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року у складі судді Шевчук Ю.В.,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису строком на шість місяців, яким заборонити ОСОБА_2 перебування в житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить постраждалій ОСОБА_1 на праві приватної власності; заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місць проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалої ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви заявник послався на те, що на підставі постанов Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.08.2015 у справі №495/4903/15- та від 16.05.2016 у справі №495/2606/16-ц ОСОБА_2 (співмешканець заявника) було притягнуто до адміністративної відповідальності щодо вчинення домашнього насильства. Проте, ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, що підтверджується тим, що відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2018, ОСОБА_2 знову був притягнутий до відповідальності за вчинення домашнього насильства в порядку ст. 173-2 КУпАП.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року заяву про видачу обмежувального припису з метою припинення домашнього насильства задоволено; видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ; встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 ; покласти на нього строком на шість місяців наступні обов'язки: заборонено перебувати в житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить постраждалій ОСОБА_1 на праві приватної власності; заборонено наближатися на відстань ближче 100 м. до місця проживання (перебування), роботи, інших місць частого відвідування постраждалої ОСОБА_3 .
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 21.02.2019 о 9:35 ОСОБА_2 звернувся до канцелярії суду з заявою про відкладення розгляду справи, яка була призначена на 21.09.2019 о 15:00, у зв'язку з необхідністю отримати правову допомогу адвоката та доказів про його невинуватість. Але суд розглянув заяву за відсутністю ОСОБА_2 . Наведене в заяві спростовується заявою сина ОСОБА_4 , в якій він вказує, що ОСОБА_1 неодноразово виганяла його з батьком з будинку; характеристикою, яка була надана сусідами щодо того, що з боку апелянта ніякої агресії відносно сина та цивільної дружини не було; характеристикою, наданою спілкою ветеранів війни в Афганістані; довідкою №42/Х-277, виданою 28.02.2019 Білгород-Дністровським відділом поліції, згідно якої 21.11.2018 на ОСОБА_1 був складений протокол за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП; довідкою №42/Х-277, виданою 28.02.2019 Білгород-Дністровським відділом поліції, згідно якої 21.01.2019 на ОСОБА_1 був складений протокол за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП; постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2018 у справі №495/10782/18, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку ч.1 ст. 173-2 КУпАП; вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2012 у справі №1505/5443/2012, відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, за побиття свого сина, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, скаржника та його представника, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з положень статей 1, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та зазначив, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства та послався на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2018, залишену без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2018, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства в порядку ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам оскаржене рішення не відповідає.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Судом встановлено, що в заяві заявниця зазначає про те, що ОСОБА_2 по відношенню до неї вчиняє домашнє насильство, а саме, поводить себе грубо, лається, застосовує фізичний та моральний вплив, вживає алкогольні напої, створює неможливі умови сумісного проживання. Вважаючи, що зазначені нею факти насильства з боку ОСОБА_2 мають ознаки фізичного, економічного та психологічного насильства, що може призвести до непередбачуваних негативних наслідків по відношенню до заявниці особисто так і негативно впливає на морально-психологічний стан сина та з метою запобігання насильства, є всі підстави видати обмежувальний припис.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає разом із співмешканцем ОСОБА_2 , який зареєстрований за вказаною адресою з 2008 року.
Від цивільного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають сина ОСОБА_4 2004 року народження.
Відповідно до листа Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 21.10.2018 за зверненням ОСОБА_1 щодо протиправних дій ОСОБА_2 проведено перевірку, в ході якої встановлено, що 02.10.2018 по відношенню до ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ст. 173 КУпАП, який направлено до суду для прийняття рішення.
24.10.2018 Білгород-Дністровською райдержадміністрацією на звернення ОСОБА_1 про вчинення насильства в сім'ї та провадження негайних дій щодо його припинення надано відповідь та рекомендовано звертатися до дільничного інспектора, звернутися до центру безоплатної вторинної правової допомоги.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2018, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 14.12.2018 визнано ОСОБА_2 у здійсненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
Згідно змісту листа Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 22.11.2018 на звернення ОСОБА_1 про протиправні дії ОСОБА_2 перевіркою встановлено, що 08.11.2018 зі слів ОСОБА_1 співмешканець ОСОБА_2 в черговий раз вчинив сварку. Сам ОСОБА_5 пояснив, що сварку не вчиняв і взагалі не знає чого його співмешканка телефонувала до поліції. Свідків події встановити не надалось за можливе. З ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду.
Натомість матеріали справи свідчать, що 10.12.2019 заявниця ОСОБА_1 відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.12.2018 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 вчинила психологічний вплив відносно своєї матері.
Відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.02.2019 ОСОБА_1 притягнута до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 , яке виразилося у психологічному впливі на нього.
В заяві ОСОБА_4 , який є сином заявниці ОСОБА_1 , заперечував щодо тверджень матері про здійснення ОСОБА_2 фізичного та психологічного насилля в сім'ї. В своїх письмових поясненнях зазначив, що ОСОБА_4 в нетверезому стані неодноразово виганяла з дому його та ОСОБА_2 , постійно вчиняє сварки в сім'ї. Сімейні конфлікти відбуваються із-за матері.
З листа Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 28.02.2019 вбачається, що до поліції від ОСОБА_2 неодноразово надходили заяви щодо вчинення ОСОБА_1 сварок в сім'ї.
19.11.2018 до Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що його співмешканка ОСОБА_1 вчинила сварку, за результатами повідомлення складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
21.01.2019 до Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що його співмешканка ОСОБА_1 вчинила сварку, за результатами звернення складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
20.02.2019 до Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що його співмешканка ОСОБА_1 вчинила сварку. Дане повідомлення знаходиться на розгляді у співробітників відділу. Рішення за вказаною заявою не прийнято.
Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Отже, неодноразові звернення як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області, а також наявність відносно кожного протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП свідчить про триваючий конфлікт між сторонами, проте зазначені вище обставини не підтверджують факт того, що саме ОСОБА_2 є кривдником, який чинить домашнє насильство, та що в результаті його дій ОСОБА_1 є постраждалою особою.
Застосування обмежувального припису не потребує наявності судового рішення чи вироку суду у відношенні кривдника у якості преюдиції, проте не звільняє від обов'язку з'ясування істотних обставин і ухвалення рішення судом із дотриманням принципу "поза розумним сумнівом", що відповідає принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладене свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи та побудову висновків суду на припущеннях, невідповідність рішення суду вимогам ст. 263 ЦПК України, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні заяви з мотивів та підстав, викладених вище.
Враховуючи усі наявні в матеріалах справи докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд помилково вважав, що заявниця, як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та прийшов до хибного висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 лютого 2019 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 14.02.2020.
Головуючий:
Судді: