02.03.20
22-ц/812/213/20
Справа № 487/164/16-ц Головуюча суду І інстанції - Агєєва Л.І.
Провадження№22-ц/812/213/20 Доповідач апеляційного суду -Галущенко О.І.
Категорія 5
Іменем України
02 березня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати з цивільних справ Миколаївського апеляційного суду в складі :
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів - Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,
із секретарем - Лівшенком О.С..
з участю
представників :
апелянта - ОСОБА_1 В.
позивачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ «Креді Агріколь банк» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Амбер») на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2016 року у цивільній справі за
позовом
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, -
встановила:
12 січня 2016 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, в якому посилались на те, що між ними та ОСОБА_5 було укладено угоду № 1 від 28.03.2013 р., відповідно до якої останній в рахунок часткового погашення боргових зобов'язань, з повернення позик на загальну суму 3000000 грн., передав їм за актом приймання - передачі будівельні матеріали та обладнання, що були використані ним для будівництва колишнього торгівельного комплексу на орендованій ОСОБА_5 земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий № 4810136900:01:014:000) в м. Миколаєві.
Вартість будівельних матеріалів та обладнання була визначена за взаємною згодою сторін в сумі 1745332,88 грн. з урахуванням результатів експертного будівельного - технічного дослідження № 120-326 від 27.03.2013 р.
В подальшому відповідач, посилаючись на падіння курсу національної валюти та значне зростання вартості товарів для будівництва, запропонував їм здійснити переоцінку вартості переданих будівельних матеріалів та обладнання до нинішнього цінового рівня і внести відповідні зміни до угоди № 1 від 28.03.2013 року, зменшивши його боргові зобов'язання на суму актуальної вартості переданого майна. Вказана пропозиція відповідача була ними відхилена, як безпідставна та така, що не відповідає досягнутим раніше домовленостям.
В подальшому ОСОБА_5 повідомив про відмову від вказаної угоди, пред'явивши вимогу про повернення переданих будівельних матеріалів та обладнання як таких, що незаконно утримаються позивачами.
На цій підставі, позивачі просили суд про визнання за ними права власності на будівельні матеріали та обладнання, отриманні від ОСОБА_5 за угодою № 1 від 28.03.2013 р. та відшкодування судових витрат за рахунок відповідача.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.02. 2016 р. позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності задоволено.
Судом визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на матеріали та обладнання, отримані ними від ОСОБА_5 за угодою №1 від 28.03.2013 року про передання майна в рахунок погашення боргових зобов'язань, що знаходяться на орендованій відповідачем земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий № 4810136900:01:014:000), відповідно до переліку, який міститься в акті приймання -передачі майна ( додаток № 1 ас. - 33) на загальну суму 1 745 332,88 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3654 грн.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2016 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині цього ж рішення.
В апеляційній скарзі ПАТ «Креді Агріколь банк», яке не приймало участь у розгляді справи в суді першої інстанції, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29.03.2017 р. апеляційну скаргу ПАТ «Креді Агріколь банк» залишено без задоволення а рішення місцевого суду без зміни.
За касаційною скаргою ПАТ «Креді Агріколь банк» зазначена ухвала скасована постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 р., а справа направлена на новий апеляційний перегляд.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03.02.2020 р. здійснено залучення до участі у справі на стадії апеляційного перегляду правонаступника ПАТ «Креді Агріколь банк» - ТОВ «Фінансова компанія «Амбер»
Перевіряючи законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після скасування у судовому порядку рішень про визнання права власності ОСОБА_5 на торгівельний комплекс та визнання недійсним свідоцтва про право власності на цей об'єкт нерухомості, торгівельний комплекс набув статусу самочинно зведеної споруди.
А відтак, позивач має право лише на будівельні матеріали, з яких зведено споруду та вправі розпоряджатися ними на свій розсуд. Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам закону.
Так, відповідно до приписів ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Власник, зокрема у відповідності до вимог 392 ЦК України має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.
Сторонами у такому спорі мають бути:- особа, яка вимагає визнання права та з іншої сторони- особа, яка відповідне право оспорює чи не визнає.
В тому разі, коли предметом спору є речі, що є невід'ємними частинами, елементами, зведеного з них нерухомого майна, суд має перевірити наявність заборон, якими може бути обтяжене це майно.
З урахуванням з'ясованого суд, у відповідності до приписів ст. ст. 50-53 ЦПК України має вирішити питання про залучення до справи обтяжувача для встановлення обсягу його прав та обов'язків і вирішення спору у відповідності із законом.
Обсяг прав та обов'язків обтяжувача, яким може бути іпотекодержатель визначається положеннями Закону «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV ( далі-Закон № 898-IV)
Так, відповідно до правил ст.1 цього Закону іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 3 Закону № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Предметом іпотеки згідно з правилами ст. 5 цього Закону можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Статтею 12 Закону№ 898-IV визначені правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця
Зокрема, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Статтею 17 Закону № 898-IV визначено підстави припинення іпотеки.
Зокрема, іпотека припиняється у разі:
припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
визнання іпотечного договору недійсним;
знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Із змісту цієї статті вбачається, що ні скасування права власності іпотекодавця на об'єкт права власності, який передано в іпотеку, ні скасування його державної реєстрації, іпотеки не припиняє та не позбавляє іпотекодержателя прав на предмет іпотеки, визначеним цим законом та іпотечним договором.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 був власником торгівельного комплексу, який був побудований ним на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий №4810136900:01:014:000).
Право власності на цей об'єкт нерухомості було визнано рішенням господарського суду Миколаївської області від 10 червня 2008р. та оформлено відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 червня 2008р. № 1378 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна фізичними особами», з видачею йому відповідного свідоцтва.
24 вересня 2008 року ОСОБА_5 та АТ «Індустріально - експортний банк» було укладено кредитний договір № 07/2008 у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 1000000 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ними було укладено договір іпотеки від 29.09.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу, за реєстром №3936. ПАТ «Креді Агріколь банк» є правонаступником АТ «Індустріально - експортний банк».
Дані обставини встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014р., якою з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь ПАТ«Креді Агріколь банк» стягнуто кредитної заборгованості у розмірі 7703906,24 грн., яка на час розгляду справи не погашена.
Предметом іпотеки за договором іпотеки від 29.09.2008р. є належна іпотекодавцю на праві власності нежитлова будівля торгівельного комплексу ( літ.-А-3), загальною площею 1009,1кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку було підтверджено Свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 15 липня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 червня 2008р. № 1378, та зареєстрованим Миколаївським МБТІ 15.07.2008р. в книзі № 15, номер запису 1451, реєстраційний №23924236, а також витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, виданим Миколаївським МБТІ 24 вересня 2008р. за №20340304. Згідно з підп. а, б частини.2.1.2, 2.1.3 ст. 2 Договору іпотеки до складу предмета іпотеки входять всі поверхи будівлі, споруди та приміщення (основні, допоміжні, технічні, офісні та інші), а також усі приналежності та невід'ємні частини і елементи об'єкту за виключенням предметів, що не становлять з ним одне ціле.
Із змісту цих умов Договору, які не суперечить положенням ст. 5 Закону випливає, що ті будівельні матеріали та обладнання, які є невід'ємними частинами, елементами і приналежностями торгівельного комплексу також входять до складу предмета іпотеки, а тому угоди щодо розпорядження цими невід'ємними частинами, елементами і приналежностями, мають укладатися за згодою іпотекодержателя.
А відтак, і вирішення спору щодо права власності на будівельні матеріали, які входять до складу предмета іпотеки мало відбуватися за участю іпотекодержателя, оскільки угода щодо відчуження цих матеріалів безперечно стосується його прав та обов'язків, визначених договором іпотеки.
На час ухвалення рішення суд першої інстанції не мав доказів того, що іпотека припинена з підстав, визначених Законом чи договором іпотеки.
Адже ні скасування постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009р. рішення господарського суду Миколаївської області від 10 червня 2008р., яким було визнано право власності на нежитлову будівлю торгівельного комплексу, за ОСОБА_5 , ні визнання незаконним п. 125 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 червня 2008р. № 1378 про оформлення права власності на спірну нежитлову будівлю торгівельного комплексу за ОСОБА_5 , ні визнання недійсним свідоцтво про право власності на зазначений об'єкт права власності не входять до переліку підстав припинення іпотеки.
Оскільки суд першої інстанції цих обставин справи та положень закону, якими регулюються спірні правовідносини не з'ясував та з порушенням норм процесуального права ухвалив рішення про права та обов'язки особи, яка не залучена до участі у справі, то таке рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення позивачів на апеляційну скаргу стосовно того, що Банком не доведено факт ідентичності будівельних матеріалів, які були предметом угоди від 28.03.2013 р. та тих будівельних матеріалів, з яких побудовано торгівельний комплекс.
Адже обставини справи відповідно до приписів ст.81 ЦПК України підлягають доведенню сторонами, а апелянт цієї процесуальної гарантії був позбавлений, оскільки його не було залучено до участі у справі.
Відповідно по приписів п.1ч. 1, п.4ч.3 ст. 376 ЦПК України підставами скасування рішення та ухвалення нового є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та таке порушення норм процесуального права, коли суд прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» - задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2016 р. -скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання використані для будівництва нежитлової будівлі торгівельного комплексу ( літ.-А-3), загальною площею 1009,1кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , ( на даний час- АДРЕСА_2 ), - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності
з дня прийняття, але на протязі тридцяти днів з дня
складення повного рішення може бути оскаржена у
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. І. Галущенко
Судді: П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складений 06.03.2020 р.