Справа № 439/104/19 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.
Провадження № 22-ц/811/3246/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 70
03 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представника третьої особи Надорожняк О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року в складі судді Бородійчук О.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та заборгованості з них, стягнення аліментів з матері на утримання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Бродівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей,-
встановила:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та заборгованості з них, стягнення аліментів з матері на утримання дітей, просив звільнити батька від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та заборгованості з них.
Крім цього, просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини на кожну дитину щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Вимоги обґрунтовував тим, що 30.08.2018 року Бродівський районний суд Львівської області видав судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття, однак з моменту свого народження і на даний час діти сторін є зареєстрованими за адресою проживання батька, а віднедавна двоє старших дітей та дружина проживають окремо від сім'ї у с. Піски Бродівського району Львівської області в будинку брата відповідачки. Інші ж троє дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають з позивачем та перебувають на його повному утриманні, обов'язки щодо якого позивач виконує добровільно.
Разом з цим, на користь відповідачки продовжують стягуватися аліменти на всіх п'ятьох дітей, відповідачка відмовляється від надання допомоги на утримання дітей та не відкликає судовий наказ.
Зазначає, що припинення стягнення аліментів можливим є тоді, коли одержувач аліментів не витрачає їх на дитину, так як дитина не проживає з нею.
16.04.2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила суд визначити місце проживання дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з нею. Стягнути з ОСОБА_1 в її користь 768,40 грн. сплаченого судового збору.
В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 забрав дітей, щоб не платити аліменти, але належного догляду, уваги та виховання їм не забезпечував.
Стверджує, що в лютому 2019 року син ОСОБА_6 втік від батька та прибіг через ліс до неї, був наляканий, після того погано спить, зі слів вчителів у сина погіршилась успішність.
Також зазначає, що донька ОСОБА_5 пропускає заняття у музичній школі, оскільки зайнята по господарству, до якого залучає її ОСОБА_1 із своєю матір'ю.
Покликається на висновок комісії з питань захисту прав дитини Бродівської районної державної адміністрації Львівської області № 03-39/5 від 06.03.2019, за яким комісія визначила місце проживання дітей ОСОБА_11, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з нею, при вирішенні цього питання з'ясовувалася думки дітей.
Крім цього, на думку ОСОБА_3 , ОСОБА_1 насильством та маніпуляціями змінив місце проживання дітей, незважаючи на те, що таке шкодить розвитку та психологічному здоров'ю дітей. Просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14.05.2019 об'єднано в одне провадження справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та заборгованості з них, стягнення аліментів з матері на утримання дітей та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Бродівська РДА про визначення місця проживання дітей. Присвоїно загальний номер справи №439/104/19.
Оскаржуваним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та заборгованості з них та про стягнення аліментів з матері на утримання дітей.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю ОСОБА_3 .
В решті вимог позивача ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 768,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржив позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 , з рішенням не погоджується.
В апеляційній скарзі зазначає, що в суді було доведено те, що діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом із батьком ОСОБА_1 і він їх матеріально утримує, що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов та показами ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка.
Зазначає, що ці обставини можуть бути підставою для зміни встановленого розміру аліментів або звільнення від їх сплати, що залишилося поза увагою суду.
Крім цього, звертає увагу, що ОСОБА_3 безпідставно отримує матеріальну допомогу на утримання дітей від держави.
Просить врахувати, що в рішенні не зазначено факту опитування дітей та не відображено той факт, що троє дітей проживають з батьком та мають бажання з ним проживати.
З цих підстав представник позивача подавав клопотання про виключення з числа доказів висновку органу опіки та піклування від 06.03.2019 року, однак суд не надав такому правової оцінки.
Просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на дітей. Визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1
28.11.2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, в якому остання зазначає, що на даний час троє дітей проживають з нею, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ОСОБА_1 , у лютому 2019 року намагалася забрати дітей для проживання однією сім'єю, однак була побита позивачем та його мамою, з приводу чого відкрито кримінальне провадження. Зазначає, що розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 є недостатнім, а роздільне проживання дітей вплине на їх виховання, взаємовідносини та навчання. Просить апеляційну скаргу залишити без змін, а оскаржуване рішення без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримку доводів скарги, а також пояснення відповідачки ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 та представника третьої особи Надорожняк О.П. на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимоги ОСОБА_1 мотивовані виключно тим, що діти проживають з ним з часу народження, при цьому судом встановлено інші обставини та визначено місце проживання дітей за місцем проживання їх матері ОСОБА_3 , підстави для звільнення позивача від сплати аліментів та заборгованості з них, а також стягнення аліментів з матері на утримання дітей, відсутні.
При цьому, задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд виходив з того, що діти сторін проживають періодично у матері та у батька, постійно проживає з батьком лише наймолодша дочка ОСОБА_7 , 2014 року народження, умови проживання дозволяють проживати усім дітям як у матері, так і в батька, при цьому, найстарший син ОСОБА_15 , 2003 року народження проживає з мамою через конфлікти між батьками, підтримує маму, тому врахувавши норми СК України, ЦК України та висновок органу опіки та піклування Бродівської районної державної адміністрації Львівської області № 03-39/5 від 06.03.2019, суд дійшов висновку про те, що місцем проживання трьох наймолодших дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 необхідно визначити місце проживання їх матері ОСОБА_3 . Оскільки сину сторін ОСОБА_11 на час розгляду справи виповнилось чотирнадцять років, його місце проживання визначається ним самим.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 цієї Конвенції, дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що турбота про дітей, їх виховання є рівним правом і обов'язком батьків.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Згідно із частинами 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зазначені гарантії кореспондуються із ст. 52 Конституції України, відповідно до якої діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що сторони у справі є колишнім подружжям, шлюб між якими зареєстрований 17.10.2002 у Лешнівській сільській раді Бродівського району Львівській області, актовий запис № 17.
Від шлюбу у сторін народилося п'ятеро дітей: син ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7-11).
Судовим наказом Бродівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, щомісячно, починаючи з 02.08.2018 року (а.с. 12-13).
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 26.03.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 17.10.2002 року у Лешнівській сільській раді Бродівського району Львівської області, актовий запис № 17.
Після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище ОСОБА_3 (а.с. 125-126).
Звертаючись з позовними вимогами ОСОБА_1 зазначав, що, на його думку, існують підстави для звільнення його від сплати аліментів та заборгованості за ними та просив стягувати з ОСОБА_3 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини.
Заперечуючи первісні позовні вимоги, ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, яку обґрунтовувала висновком органу опіки та піклування Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, просила визначити місце проживання дітей з нею.
Зважаючи на те, що вирішення питання по суті спору, як за первісним так і за зустрічним позовами залежить фактично від обставин щодо місця проживання дітей сторін, відтак обставини, які стосуються зустрічного позову та обґрунтовують такий є визначальними та підлягають перевірці в першу чергу.
Зі змісту ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» слідує, що дитина, яка проживає окремо від одного з батьків, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
В свою чергу, статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу або закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно із ст. 161 СК України, якщо мати та батько які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
З довідки Лешнівської сільської ради № 98 від 23.01.2019 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб слідує, що сторони у справі та їхні спільні діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Власником будинку є позивач ОСОБА_1 Загальна площа будинку 100 кв.м. (а.с. 14).
Позивачу ОСОБА_1 з народження встановлена друга група інвалідності. Протипоказана робота з фізичним навантаженням та з тривалим перебуванням на ногах (а.с. 6-7).
Діагноз позивача підтверджується довідкою загально-поліклінічного відділення КНП «Бродівська ЦРЛ» (а.с. 37).
З характеристики, виданої за підписом сільського голови, встановлено, що ОСОБА_1 поводиться спокійно, з повагою ставиться до старших, алкогольними напоями не зловживає, має на утриманні п'ятеро дітей, не працює, є інвалідом ІІ групи (а.с. 88).
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання гр. ОСОБА_1 , жителя с. Лісове Бродівського району від 21.01.2019, комісія встановила, що в будинку зареєстровані п'ятеро дітей ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 , зазначено про наявність дитячих іграшок, взуття та приладдя для навчання. Троє дітей під час обстеження проживають з батьком, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с. 15).
Це ж підтверджується і поясненнями ОСОБА_1 , з яких слідує, що з моменту свого народження діти є зареєстрованими за адресою його проживання.
В подальшому, Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання гр. ОСОБА_1 , жителя с. Лісове Бродівського району від 20.03.2019 повторно встановлено у будинку ОСОБА_1 наявність дитячих іграшок, взуття та приладдя для навчання, перебування трьох дітей, які відвідують школу та дитячий садок, відсутність дружини і двох старших синів (а.с. 35).
Згідно довідки Бродівської районної державної адміністрації Львівської області від 12.04.2019 № 592 відповідачка ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям (а.с. 38, 39).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідачка ОСОБА_3 є потерпілою у кримінальному провадженні: 12019140160000078, за яким ОСОБА_1 та свекруха ОСОБА_17 спричинили їй тілесні ушкодження (а.с. 68).
ОСОБА_3 видана довідка про те, що вона дійсно проводила лікування зубів у дітей на суму 3 800 грн. Кому конкретно проводилося лікування та яких зубів, у довідці не зазначено (а.с. 86).
Згідно копії журналу відвідувань дошкільного закладу дочка сторін ОСОБА_3 ОСОБА_7 за травень та 10 днів червня 2019 року має 26 пропусків (а.с. 84-85).
Згідно із ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. У разі, коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч. 2. ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно Висновку органу опіки та піклування Бродівської районної державної адміністрації Львівської області № 03-39/5 від 06.03.2019 комісія дійшла висновку про те, що доцільно визначити місце проживання чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ня, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою проживання матері ОСОБА_3 - Львівська область Бродівський район с. Піски (а.с. 64-66).
У висновку вказано про те, що діти проживають частково у батька та матері. Будинок батька та той, у якому проживає матір ОСОБА_3 , відповідають потребам. ОСОБА_3 зареєстрована у Бродівському районному центрі зайнятості для оформлення на роботу, з 28 лютого по 01 квітня 2019 року проходить стажування з подальшим працевлаштуванням.
В свою чергу, комісією зазначено про те, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася у Бродівський відділення поліції з приводу протиправного поводження щодо неї її чоловіком ОСОБА_1 , у висновку також вказано, що ОСОБА_1 , наносив тілесні ушкодження матері у присутності дітей, мати потерпала від словесних образ батька і психологічного насильства (а.с. 65).
Зазначене також підтверджується листом Бродівського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області (а.с. 69).
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Що стосується доводів сторони позивача в частині необхідності, на їх думку, виключення із доказів висновок органу опіки та піклування, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Таким чином, відповідні доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо.
Враховуючи наведене та вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дітей сторін, судом апеляційної інстанції враховується те, що як батьком, так і матір'ю створені належні соціально-побутові умови для проживання та розвитку дітей, при цьому обставин щодо належного виконання чи невиконання батьківських обов'язків сторонами, суд першої інстанції, не встановлював, між тим, колегія суддів безумовно не може залишити поза увагою відносини, які склались між сторонами в цілому, їх форму (відповідні звернення відповідачки у поліцію), вплив таких на дітей та приклад, який батько ОСОБА_1 подає дітям ставленням до їх матері.
Таким чином, зважаючи на те, що діти, щодо яких виник спір, за виключенням сина ОСОБА_11 , якому на час ухвалення районним судом рішення виповнилось чотирнадцять років, є малолітніми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині.
Разом з цим, наведені обставини та матеріали справи об'єктивно, на переконання колегії суддів, свідчать про те, що діти сторін, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на час розгляду справи в суді першої інстанції, проживали із позивачем ОСОБА_1 , на даний час постійно із батьком ОСОБА_1 проживає донька ОСОБА_7 .
Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває.
Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені статтею 182 СК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.ст. 13, 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати (ст. 191 СК).
Згідно із ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Домовленості про місце проживання дитини, між батьками не досягнуто, а тимчасове проживання дітей з матір'ю до вирішення спору про визначення їх місця проживання не може бути достатньою підставою для стягнення з батька аліментів.
Про зазначені обставини, позивач ОСОБА_1 зазначав, звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Бродівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2018 року, однак судами у задоволенні такої відмолено. На даний час ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в касаційному порядку.
Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.
За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов'язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).
При цьому, норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом.
Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі суті цієї норми не змінює.
Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов'язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов'язку, має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому це можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов'язок щодо сплати цих платежів.
Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року, справа № 511/219/18.
Суд першої інстанції наведених норм матеріального права не врахував, не надав належної оцінки тим обставинам, що сторони не заперечують те, що діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 проживали із батьком, що виключає можливість суду та відповідне право відповідачки стягувати з ОСОБА_1 в примусовому порядку аліменти на цих дітей та є обставиною, яка має істотне значення, відтак є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за стягнутими аліментами на цих дітей.
При цьому, ОСОБА_1 не ухиляється від свого обов'язку утримувати дітей, які з ним проживають, протилежні докази в матеріалах справи відсутні.
Оскільки висновки суду у вказаній частині не обґрунтовані належними доказами та суперечать вимогам ч. 2 ст. 197 СК України, рішення суду про відмову в задоволенні вимог про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та заборгованості з цих платежів підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення таких вимог.
В цьому контексті, колегія суддів також враховує групу інвалідності, яка встановлена ОСОБА_1 та обмеження щодо працевлаштування та виконання фізичних робіт, однак таке не усуває його від обов'язку у добровільному порядку, у межах своїх здібностей і фінансових можливостей, піклуватися та утримувати своїх малолітніх дітей.
Разом з цим, вимога ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей у його користь до задоволення не підлягає із зазначених вище підстав, а саме у зв'язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з мамою.
Також не може залишитися поза увагою суду те, що за наявності у позивача ОСОБА_1 статусу інваліда ІІ групи та пільг відповідно до закону, суд першої інстанції стягнув з позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та заборгованості з них та про стягнення аліментів з матері на утримання дітей скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнутих судовим наказом Бродівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2018 року та заборгованості з цих платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору скасувати.
Судові витрати ОСОБА_3 компенсувати за рахунок державного бюджету у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 04 березня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк