Справа № 459/1571/19 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/811/3684/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:60
25 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левик Я.А.,Струс Л.Б.
секретаря: Бадівської О.О.
за участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Червоноградської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним,
06.06.2019 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії ААН № 786835, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-4235, видане 15.10.1998 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М.В. на ім'я ОСОБА_5 . Вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 . У встановлений законом строк відповідач, яка є його матір'ю, звернулась до Червоноградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а рідний брат, ОСОБА_6 , написав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь відповідача. На момент відкриття спадщини йому виповнилося 16 років. Спадкоємцями першої черги були: відповідач, він та його брат. Кожному із спадкоємців за законом у рівних частках належить спадкове майно, до складу якого входить квартира АДРЕСА_1 . У зв'язку з відмовою ОСОБА_6 від своєї частки на користь відповідача йому залишилася 1/3 частка від вказаної квартири. 15.10.1998 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім'я ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 1-4235 від 15.10.1998, ОСОБА_5 успадкувала частки майна в порядку відмови в її користь спадкоємців ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Від відповідача він дізнався про те, що у матеріалах спадкової справи № 250/97 є заява про відмову від прийняття спадщини на її користь. Зазначає, що жодних заяв про відмову у прийняті спадщини не підписував. Відповідач не надавала письмової згоди на його відмову від прийняття спадщини. Крім того, у спірному свідоцтві невірно зазначена дата смерті його батька, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Враховуючи те, що йому належить 1/3 частка спірної квартири, як сину спадкодавця, а свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане відповідачу на всю квартиру, то нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії по видачі такого свідоцтва не дотримано норм чинного на той час законодавства, а отже, таке свідоцтво слід визнати недійсним.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 рокуу задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що закінчився строк позовної давності. Однак, у матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності, відповідач надала суду заяву про визнання позовних вимог. Вказує на те, що застосовувати строк позовної давності суд за власною ініціативою не мав права. Зазначає, що заяву про відмову від прийняття спадщини, яка зареєстрована нотаріусом за вх. №568 від 24.10.1997, позивач не міг подавати та не міг підписувати. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи; ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що апеляційну скаргу підтримує. Тому розгляд справи проводиться у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.10.1998 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 № 786835, яке зареєстровано в реєстрі за № 1-4235, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_6 , є його дружина ОСОБА_5 , в тому числі вона успадковує частки в порядку відмови в її користь спадкоємців ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із приватизованої квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Судом установлено, що спірні правовідносини виникли після смерті батька позивача ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак вони регулюються Цивільним кодексом УРСР 1963 року.
Статтею 527 ЦК УРСР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Статтею 553 ЦК УРСР врегульовано питання відмови від спадщини. Так, спадкоємець зазаконом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадськихорганізацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років вправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників (ч.1 ст.13 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Вирішуючи спір суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки відповідачка не давала згоди на відмову позивача (її сина), якому на той час було 16 років, від його частки у спадковому майні на користь матері у частині, що стосується квартири АДРЕСА_1 , видачею спірного свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААН № 786835 від 15.10.1998, було порушено його право на 1/3 частку у праві власності на вказану квартиру. Проте, враховуючи, що з даним позовом ОСОБА_1 , який досягнув повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до суду лише 06.06.2019, у задоволенні позовупро визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 слід відмовити у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу. Аналогічну за своєю суттю конструкцію збережено і в ст. 261 ЦК України, якою встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналіз цих норм дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а із досягненням повноліття реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у межах установленого трирічного строку.
Відповідно до ст.75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Згідно із ст.80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Виходячи з вищенаведених обставин, а також того, що апелянтом не надавалося суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення, а в даній справі така заява відсутня, тому суд за власною ініціативою не мав права застосовувати наслідки спливу позовної давності, не заслуговують на увагу, оскільки вищезазначена норма не застосовується до спірних правовідносин.
Застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, передбачено частиною третьою ст. 267 ЦК України 2003 року. Згідно із ч.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Беручи до уваги, що встановлений ст. 71 ЦК УРСР загальний трирічний строк позовної давності за вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.10.1998 минув до набрання чинності Цивільним Кодексом України 2003 року, у даній справі підлягають застосуванню правила ЦК УРСР про позовну давність.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено і не заперечується апелянтом, що після смерті батька ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , його частка у спадковому майні становила 1/3 частину. Решту 2/3 частини спадкового майна підлягали спадкуванню матір'ю позивача та його братом.
Таким чином, вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним на решту 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставною. Факт видачі свідоцтва про право на спадщину у цій частині не порушує прав та інтересів апелянта та не може бути предметом захисту у судовому порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 06.03.2020
Головуючий
Судді