Справа № 1312/59/12 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/3207/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
03 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Юзефович Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик», Відкритого акціонерного товариства «ВТБ БАНК», з участю третіх осіб Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство держмайна України), Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Укрмедмаркет», Державного підприємства науково-технічний центр «Композит», приватного нотаріуса Шапіро Ірини Вячеславівни, приватного нотаріуса Новосад Ольги Петрівни, приватного нотаріуса Тертичної Елеонори Віталіївни, ОСОБА_5 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів іпотеки та позовом третьої особи із самостійними вимогами Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство держмайна України) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик», Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», з участю третіх осіб Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Укрмедмаркет», Державного підприємства науково-технічний центр «Композит», приватного нотаріуса Шапіро Ірини Вячеславівни, приватного нотаріуса Новосад Ольги Петрівни, приватного нотаріуса Тертичної Елеонори Віталіївни, ОСОБА_5 , Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів іпотеки,-
встановила:
У червні 2008 року державне підприємство «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» (далі - ДП «Львівський ДЕЗТО») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Хрещатик», відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки.
У січні 2012 року третя особа Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном звернулася до суду із самостійними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Хрещатик», відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року позов ДП «Львівський ДЕЗТО» та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном задоволено.
Визнано недійсними:
іпотечний договір від 14 листопада 2006 року, укладений між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та зареєстрований в реєстрі за № 10805:
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 85, 86, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, придбані відповідачем ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 439;
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 252, придбані відповідачем ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 442;
іпотечний договір від 10 жовтня 2006 року, укладений між АКБ «Мрія» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4684:
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, придбані відповідачем ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 340;
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 224, 225, придбані відповідачем ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 343;
іпотечний договір від 10 жовтня 2006 року, укладений між КБ «Мрія» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4679:
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 34, 35, 36, 37, 38, 254, 255, 256, 257, 258, 259, придбані відповідачем ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 328;
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 253, придбані відповідачем ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 331;
- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 39-1, 39-2, 39-3, придбані відповідачем ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 334.
Витребувано із чужого незаконного володіння державне майно, яке перебуває на праві повного господарського відання у ДП «Львівський ДЕЗТО», зокрема: у відповідача ОСОБА_2 :
- нежитлові приміщення адміністративного будинку «А-6», позначені на плані цифрами 2-15, 18-24, 224, 225 загальною площею 459,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 343;
- нежитлові приміщення механічної майстерні «3-1», позначені на плані цифрами 1, 2, 3, 4, загальною площею 136,2 кв. м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 445;
- нежитлові приміщення гаражу-цеху «Є-2», позначені на плані цифрами 1-22, загальною площею 998,7 кв. м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 340;
у відповідача ОСОБА_3 :
- нежитлові приміщення адміністративного будинку «А-6», позначені на плані цифрами 97, 107-118, 120-129, 131, 132, 243-252, загальною площею 601,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 442;
- нежитлові приміщення адміністративного будинку «А-6», позначені на плані цифрами 52-67, 69,70, 72-86, 226-241, загальною площею 1101,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 439;
- нежитлові приміщення адміністративного будинку «А-6», позначені на плані цифрами 27-33, 253 загальною площею 103,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 331;
- нежитлові приміщення адміністративного будинку «А-6», позначені на плані цифрами 34-38, 254-259, загальною площею 128,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 328;
- нежитлові приміщення адміністративного будинку «А-6», позначені на плані цифрами 39-1, 39-2, 39-38, загальною площею 109,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 334;
у відповідача ОСОБА_4 :
- нежитлові приміщення лабораторного корпусу «Б-4», позначені на плані цифрами 21, 22, 23, 24, загальною площею 65,0 кв. м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 457;
- нежитлові приміщення лабораторного корпусу «Б-4», позначені на плані цифрами 1-4, 17-20, 25-32, 190-202 загальною площею 1846,2 кв. м, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шапіро І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 451.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року залишено без змін.
Користуючись правом на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 оскаржив рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2012 року в апеляційному порядку, подавши 12 червня 2018 року апеляційну скаргу, участі у даній справі не брав, однак вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права (т. 11 а.с. 126-141).
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_1 оскаржив у касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року скасовано, а справу передано для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , поновлено строк апеляційного оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 не погоджується із оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року, вважає, що таким вирішено питання про його майнові права та інтереси, вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, відтак таке рішення підлягає скасуванню.
Апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки між ним та Відповідачами у даній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують договірні відносини з приводу спірних нежитлових приміщень, а тому внаслідок витребування на підставі оскаржуваного рішення суду від Відповідачів спірних нежитлових приміщень порушуються його майнові права та інтереси.
Крім того, з письмової згоди відповідачів у даній справі, які виступали орендодавцями за згаданими договорами оренди, частина спірних нежитлових приміщень передана ОСОБА_1 в суборенду різним суб'єктам господарювання, внаслідок чого ОСОБА_1 отримує дохід.
Звертає увагу, що право господарського відання не є правом власності на майно, а є лише похідним від права власності речовим правом. Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.11.2004 року визнано за ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» право повного господарського відання на спірні приміщення, але не право власності на них.
Зважаючи на те, що ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» не було і не є власником спірних приміщень по АДРЕСА_1 , вказаним підприємством обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, майнових прав, оскільки право на звернення з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння має виключно власник такого майна.
Також, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та на їх виконання не з'ясував, чи було виправданим та пропорційним втручання держави в особі державних підприємств та органів у право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на мирне володіння майном.
Позивачі визнають той факт, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння держави, а також те, що незаконна, на їх думку, реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення за ВАТ «ЕКТІавтопром» була проведена внаслідок помилки органів державної влади, зокрема Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, на підставі наказів якого було зареєстровано право власності, а також помилки комунального підприємства Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», яке безпосередньо здійснило реєстрацію права власності.
Апелянт вважає, що у випадку коли ВАТ «ЕКТІавтопром» набуло право власності на спірні нежитлові приміщення з порушенням закону, внаслідок помилки держави, то в силу вищевказаних положень Конвенції про захист основоположних прав і свобод та статті 1 Першого протоколу, позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірні нежитлові приміщення, яке вони набули на підставі договорів, укладених з ТзОВ «СП Укрмедмаркет» у відповідності до чинного на той час законодавства, буде незаконним, непропорційним та неприпустимим втручанням з боку держави у їх право на мирне володіння майном.
Просить врахувати, що позовні вимоги позивача та третьої особи із самостійними вимогами є ідентичними, тому виникає питання, як суд першої інстанції міг одночасно задовольнити позовні вимоги позивача і третьої особи, якщо задоволення позову позивача виключає можливість задоволення позову третьої особи, і навпаки.
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Львівський ДЕЗТО» та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном в повному обсязі.
Учасники справи апелянт ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ВАТ КБ «Хрещатик», треті особи приватний нотаріус Тертична Е.В., приватний нотаріус Шапіро І.В., будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм судових повісток, (т. 12 а.с. 19-26), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні, іншій учасники справи не повідомили суд про причину неявки.
Позивач ДП «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання», відповідач ВАТ «ВТБ Банк», треті особи Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, ВАТ «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», ТзОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Укрмедмаркет», ДП науково-технічний центр «Композит», приватний нотаріус Новосад Ольги Петрівни, викликалися в судове засідання та не з'явилися, повідомлення про вручення судових повісток повернулось в суд з відповідними відматками поштового відділення (а. с. 54).
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів виходить з такого.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року вирішено питання про витребування нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року залишено без змін.
Як зазначено вище, апелянт ОСОБА_1 оскаржив рішення Личаківського районного суду міста Львова від 03 серпня 2012 року в апеляційному порядку, подавши 12 червня 2018 року апеляційну скаргу, участі у даній справі не брав, однак вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються його права
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив договори суборенди вказаного нежитлового приміщення від 01 лютого 2015 року № 03-15ДП, від 18 вересня 2014 року № 14/14-ДП, від 01 липня 2014 року № 07/14-ДП.
У пункті 2.3 договору від 01 лютого 2015 року зазначено, що приміщення (яке є предметом суборенди) належить орендарю ( ОСОБА_1 ) на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 2014 року № 1-СМ (том 11, а. с. 142), а в пункті 1.2 договору від 01 липня 2014 року - приміщення, що орендар надає суборендарю в оренду належить орендарю ( ОСОБА_1 ) на праві договору оренди від 01 липня 2014 року № 07/14-ДС, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та на праві договору оренди № 06/14-ДВ від 01 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (том 11, а. с. 148).
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).
Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).
Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ЦПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.
Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 352 ЦПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).
Як вказав Верховний Суд, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Враховуючи наведені норми закону та досліджені судом матеріали справи, колегія суддів не встановила підстав стверджувати, що оскаржуваним рішенням вирішувалось питання про права, свободи, інтереси ОСОБА_1 , оскільки зазначені вище договори суборенди та оренди (посилання на які міститься в згаданих договорах суборенди) укладені в період часу з 01 липня 2014 року до 01 лютого 2015 року, тобто вже після ухвалення 03 серпня 2012 року судом першої інстанції рішення та набрання ним законної сили 11 грудня 2013 року, а також вже після перегляду 20 березня 2014 року згаданих судових рішень судом касаційної інстанції, при цьому апелянт ОСОБА_1 не був учасником правовідносин, які досліджувалися судом під час розгляду справи, а також в оскаржуваному рішенні відсутні висновки про права та обов'язки цієї особи, тому провадження за його апеляційною скаргою необхідно закрити.
Керуючись ст.ст. 259, 260, п. 3 ч. 1 ст. 362, ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик», Відкритого акціонерного товариства «ВТБ БАНК», з участю третіх осіб Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство держмайна України), Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Укрмедмаркет», Державного підприємства науково-технічний центр «Композит», приватного нотаріуса Шапіро Ірини Вячеславівни, приватного нотаріуса Новосад Ольги Петрівни, приватного нотаріуса Тертичної Елеонори Віталіївни, ОСОБА_5 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів іпотеки та позовом третьої особи Із самостійними вимогами Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство держмайна України) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик», Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», з участю третіх осіб Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Укрмедмаркет», Державного підприємства науково-технічний центр «Композит», приватного нотаріуса Шапіро Ірини Вячеславівни, приватного нотаріуса Новосад Ольги Петрівни, приватного нотаріуса Тертичної Елеонори Віталіївни, ОСОБА_5 , Державного підприємства «Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсними договорів іпотеки.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений 03 березня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк