Дата документу 06.03.2020 Справа № 320/68/18
Єдиний унікальний № 320/68/18 Головуючий у 1-й інстанції: Юрлагіна Т.В.
провадження № 22-ц/807/553/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
06 березня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом, який в подальшому уточнило, до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 21.01.2011р. у розмірі 106 000 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 21.01.2011р. між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір, згідно якого вона одержала від позивача кредит в сумі 9500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з неналежним виконання відповідачкою умов договору виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2017р. складає 106 000 грн., в том числі: 9 471 грн. 98 коп. - заборгованість за кредитом, 96 528 грн. 02 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом. Вказану заборгованість банк просив стягнути на свою користь.
Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 21.01.2011 року у розмірі 106000 грн., з яких: 9 471 грн. 98 коп. - заборгованість за кредитом, 96 528 грн. 02 коп. - нараховані відсотки за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн.
25.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, в якій просила скасувати його та відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 20 серпня 2019 року поновлено
ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 08 травня 2018 року. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №320/68/18 від 08 травня 2018 року задоволено. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 08 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л.подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до апеляційного суду не надано, що не є перешкодою у відповідності до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України для апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із ст. 274 ч. 1 п.1 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, даний спір за визначеними статтями 19, 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних.
Судом встановлено, що 21.01.2011р. між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно розрахунку заборгованості, доданого до матеріалів справи, банк станом на 31.10.2017р. вивів заборгованість відповідача перед банком за вказаним договором у загальному розмірі 106 000 грн., в тому числі: 9471,98 грн. - заборгованість за кредитом, 96 528,02 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, яку просив стягнути з відповідача (а.с.8-12, 50-57).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Позовні вимоги банком були заявлені саме на підставах вказаних Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, як складових укладеного з відповідачем договору.
Але, вирішуючи даний спір, суд вважав, що додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи не можна вважати складовими договору, оскільки вони не підписані відповідачем, а отже такі умови не є узгодженими між сторонами згідно з приписами ст.ст. 207, 1055 ЦК України.
Такі висновку суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. вказувала, що у кредитних правовідносинах визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Базуючись на цьому, суд визнав, що договір існує лише на підставі анкети-заяви від 21.01.2011р., яка не містить будь-яких умов щодо нарахування відсотків, неустойки, строків.
Відповідач визнала в ході розгляду справи, що отримала кредит у розмірі 9 500 грн. та платіжну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 10/14, але просила застосувати строк позовної давності, який слід рахувати з дня останнього платежу, здійсненого нею на погашення кредиту.
Суд визначив за випискою про рух коштів по рахунку відповідача, що останній платіж відповідач здійснила 27.03.2014р., а тому вважав, що, звернувшись до суду з позовом 03.01.2019р., банк пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмовив в задоволенні позову банку.
В апеляційній скарзі банк вказує, що такі висновки суду є помилковими, оскільки кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту використовується та поповнюється в міру його погашення, а тому клієнт може користуватись ним у межах дії картки. Строк дії пере- випущеної картки становить до останнього дня 02.2018р., тому строк позовної давності банком пропущено не було.
Згідно із статтями 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Крім того, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Оскільки предметом перевірки в апеляційному порядку є правильність застосування судом строку позовної давності, то колегія звернула увагу на суперечливість висновків суду в цій частині.
Так, судом визнано, що Умови та правила надання банківських послуг і тарифи не є складовими укладеного між сторонами договору, та в анкеті-заяви не міститься істотних умов, притаманних кредитному договору. Але відповідач визнала, що отримала кредит у сумі 9500 грн. та ці обставини встановив і суд, визнавши, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 9 471,98 грн.
Також, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 03.07.2019р., суд в цій справі визнав, що строки повернення кредиту в заяві-анкеті також не визначені, а тому в такому разі слід застосовувати ст. 530 ЦК України.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
У такому разі строк позовної давності починає спливати з моменту вимоги. Але попередню вимогу до відповідача в позасудовому порядку банком не висувалось. Та вимогою у даній справі є, наразі, саме звернення до суду з цим позовом до відповідача про стягнення заборгованості. А відтак, строк позовної давності в цьому випадку не може бути пропущеним банком щодо тіла кредиту.
З урахуванням цього, колегія визнає частково обґрунтованою апеляційну скаргу банку, тому рішення суду в частині відмови у стягненні кредиту у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухвалення рішення про задоволенням позову в цій частині.
При цьому, визначена банком заборгованість за кредитом в сумі 9741,98 грн. підтверджується розрахунком та випискою про рух коштів по рахунку відповідача.
Що стосується відсотків, то, оскільки розмір відсоткової ставки не узгоджено письмовим договором, а вимог про стягнення відсотків, нарахованих у відповідності до визначеного законом розміру банк не заявляв, то у їх стягненні у визначеній банком сумі слід відмовити за цими підставами, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності, який застосовується лише у випадку обґрунтованості позовних вимог.
Тому рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків слід змінити в частині правових підстав, визнавши ці вимоги необґрунтованими по суті, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Ухвалюючи нове рішення, колегія у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат.
Так, банком заявлено позов матеріального характеру з ціною 106 000 грн., за пред'явлення якого сплачено судовий збір в сумі 1600 грн., за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 2643 грн., а позов задоволено на суму 9 471,98 грн. Тому банку належить до компенсації за рахунок відповідача судовий збір у розмірі: 9 471,98 х ( 1600 + 2643) : 106 000 = 379,15 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 листопада 2019 року у цій справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та змінити в частині правового обґрунтування відмови в позовних вимогах про стягнення відсотків.
Позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (рр НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) суму заборгованості за договором, оформленим анкетою-заявою від 21.01.2011р., у розмірі 9 471 ( дев'яти тисяч чотириста семидесяти одної) гривні 98 копійок.
В задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення відсотків відмовити з інших правових підстав.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у сумі 379 (триста семидесяти дев'яти ) гривень 15 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 06 березня 2020 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: