Справа № 732/232/20
Провадження 2/732/231/20
06 березня 2020 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді КарпинськоїН.М., секретарі - Пінчук С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні у залі суду у місті Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та просив розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 196 від 13 лютого 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 196 від 13.02.2015. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відносини між подружжям погіршилися, і фактично з 1 травня 2018 року сторони проживають окремо. Будь-яких відносин, як подружжя, сторони не підпримують, подальше збереження шлюбу та спільнЕ життя є неможливим, оскільки цього не бажає жодна із сторін.
Ухвалою судді від 24 лютого 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання (а.с.15-16).
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити (а.с.21).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо їх задоволення (а.с.26).
Згідно положень ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 13 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 196 від 13.02.2015, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 09.01.2020 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.7).
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.8-9).
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до приписів ст.37 СК України, шлюб є правозгідним. Згідно положень ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України проголошує, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Відповідно до статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.
За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, сім'я носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню сторін, а тому позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що сімейні відносини сторони фактично припинили і відновлювати шлюбні стосунки категорично не мають наміру та наполягають на розлученні. Подальше сімейне життя між сторонами неможливе, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.51 Конституції України, ст.ст.56, 110-112 СК України, у відповідності до ст.ст.12, 13, 19, 43, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючим за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований 13 лютого 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис № 196, - розірвати.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н. М. Карпинська