Справа № 685/1799/19
Провадження № 2/685/63/20
26 лютого 2020 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі
головуючого судді Самойловича А.П.,
за участі секретаря Бабійчука М.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,
09 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, заявивши вимогу визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка є його сестрою по матері, зареєстрована у вказаному будинку з моменту народження, але після смерті матері в 2005 році виїхала з вітчимом в Івано - Франківську область і по цей день в с. Лідихівка не поверталась, ніяких родинних відносин він з нею не підтримує вже більше 14 років.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та додатково пояснив, що його батько залишив їх з матір'ю та створив нову сім'ю. Мати проживала в цивільному шлюбі з іншим чоловіком, і у них народилася донька ОСОБА_3 , відповідачка по справі. Після смерті матері його вітчим разом з ОСОБА_3 поїхав до себе на батьківщину в Івано-Франківську область. Після їх від'їзду ще деякий час спілкувався з ОСОБА_3 по телефону, але потім вони спілкування припинили і ніякого зв'язку з нею не має.
Відповідач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання, в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, відзив не направила, заяв чи клопотань не подала. Справа розглянута за відсутності відповідача.
Свідок ОСОБА_4 , 1967 року народження, в судовому засіданні повідомила, що коли ОСОБА_1 було два роки, їх з матір'ю залишив його рідний батько. Коли матір померла, то вітчим забрав ОСОБА_3 з собою на Івано - Франківщину, а ОСОБА_5 залишив самого. ОСОБА_2 приїжджала одного разу, щоб отримати паспорт.
Свідок ОСОБА_6 , 1970 року народження, пояснив, що його дружина та покійна мати ОСОБА_1 є двоюрідними сестрами. Зазначив, що ОСОБА_2 він бачив на похоронах матері, потім вона поїхала і він її в селі більше не бачив.
Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом № 9189691 про реєстрацію право власності на нерухоме майно, виданим Теофіпольським районним бюро технічної інвентаризації 07 грудня 2005 року за реєстраційним номером 12564717.
У будинку позивача зареєстрована, крім самого позивача, також його сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована, але не проживає, що вбачається з довідки Лідихівської сільської ради від 02 грудня 2019 року № 579.
Згідно статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція ВСУ, згідно з постановою від 16.11.2016 року №6-709цс16).
У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач з 2005 року не проживає та відсутня за вказаною адресою, житлом не цікавиться, участі в утриманні будинку не приймає, особистих речей у будинку не має, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 321, 391, 401, 402, 403, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 141, 197, 200, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити ОСОБА_2 право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) сплаченого при подачі позову судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 березня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Суддя А.П. Самойлович