Справа № 681/1596/19
02 березня 2020 року Полонський районний суд Хмельницької області у складі: головуючої судді Дідек М.Б.,
з участю секретаря судових засідань Богданевич О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Полонська міська рада Хмельницької області про визнання права власності на нежитлову будівлю,-
встановив:
Позивачі звернулися до суду з вищезгаданим позовом, на обґрунтування якого зіслалися на те, що звернулися до співвласників майна бувшого СТОВ «Хлібороб» із заявами про надання їм дозволу на викуп часток майнових паїв у членів спілки нежитлової будівлі зерноскладу, площею 917,1 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На засіданні розподільчої комісії по розпаюванню майна від 02.08.2002 року, було прийнято рішення, яким дозволено вихід із членів спілки ряду співвласників, яким було виділено в натурі майно.
Тому заява була адресована саме до осіб, які зазначені відповідачами по справі оскільки згідно свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату), виданих бувшою Онацьковецькою сільською радою для ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 (03.08.2001 року та 14.01.2004 року), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 та переоформлений після смерті ОСОБА_10 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2000 року), ОСОБА_9 (переоформлений після смерті ОСОБА_11 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.05.2002 року), вони мають право на пайовий фонд майна СТОВ Хлібороб с. Онацьківці Полонського району Хмельницької області.
На засіданні зборів співвласників майна від 01.07.2017 року було сформовано списки осіб, що мають майнові частки в даному нежитловому приміщені зерноскладу, що в сукупності склали (сім) осіб, та таким чином було затверджено структуру майнового паю. Підставою для формування зазначеного списку осіб стали заяви співвласників майна про що свідчить Протокол засідання комітету спілки співвласників майна бувшого СТОВ Хлібороб від 01.07.2017 року, яким було дозволено реалізовувати майно, що було розпайоване між співвласниками і у грошовому відношенні визначено частку кожногоспіввласника майна, відповідно до розмірів зазначених у майнових сертифікатах. Саме враховуючи прийняті рішення комітету спілки співвласників майна було сформовано список осіб та суму, яка належала до сплати у відсотковому відношенні і була для кожного різною сумою.
Збори співвласників майна СТОВ Хлібороб вирішили реалізувати майно та розподілити кошти між громадянами співвласниками майна, про що свідчать дані витягів із протоколів від 14.02.2008 року та в подальшому від 01.07.2017 року
На підставі цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було проведено остаточний розрахунок із співвласниками майна СТОВ Хлібороб с. Онацьківці, свідченням цього є розписки, що засвідчують згоду кожного стосовно продажу належної частки в нерухомому майні. Крім того, враховуючи те, що кожен співвласник майна є власником на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), то і відповідно факт відчуження цього майна супроводжувався розпискою на якій під час передачі коштів власник майнового паю ставив власноручно свій підпис.
Лише після повного розрахунку із співвласниками майна, було складено Акт прийому - передачі нежитлових будівель від 10.07.2017 року, за яким співвласники майна по СТОВ Хлібороб, передали їм нежитлове приміщення зерноскладу загальною площею 917,1 кв. м.
Бажаючи здійснювати господарську діяльність в даному комплексі нежитлових приміщень розпочали ремонтні роботи, однак вчинити дії стосовно державної реєстрації права власності на це нерухоме майно в них не має можливості.
При зверненні до нотаріальної контори з питанням реєстрації права власності та/або укладення договорів купівлі - продажу нерухомого майна із власниками майнових паїв, нотаріус не вчинив нотаріальної дії через недостатність поданих документів, порушення самої процедури придбання даного нерухомого майна та через відсутність правовстановлюючих документів на вказане майно у самих власників майнових паїв.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема статтею 27 визначені підстави за яких можливо провести державну реєстрацію права на нерухоме майно, однак рішення загальних зборів співвласників майна СТОВ Хлібороб с. Онацьківці, свідоцтва про право власності на майнові паї та акт прийому - передачі майна, до таких підстав не віднесено, тому не мають можливості отримати право власності на придбаний ними зерносклад у державного реєстратора. Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 вказаного вище Закону державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності на придбане ними нежитлове приміщення.
Письмово договір купівлі - продажу не укладався, хоча фактично його істотні умови було виконано та сторонами дотримано, однак зареєструвати придбані нежитлові приміщення ні у державного реєстратора, ні у нотаріуса неможливо, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на це майно у самих власників сертифікатів майнових паїв.
Вважаючи, що правомірно набули право власності на зазначене майно, просять визнати за ними право власності виходячи з положень ст.392 ЦК України по Ѕ частині нежитлової будівлі зерноскладу площею 917,1кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
08.01.2020 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)сторін.
Від відповідачів до суду надійшли заяви в яких вони позовні вимоги визнали у повному обсязі, проти його задоволення не заперечують. А також кожен з них у заяві вказав, що з позовом про визнання права власності на частину вказаної будівлі зерноскладу не звертався і звертатися не буде.
Третя особа: Полонська міська рада подала письмові пояснення відносно позову, в яких просила відмовити у позові з тих підстав, що сторонами недотримано процедури продажу частки майна, яка знаходилася у спільній частковій власності, факт продажу частки не оформлено письмовим договором відповідно до чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) виданих Онацьковецькою сільською радою для:
- ОСОБА_8 (серії ХМПЛ від НОМЕР_1 від 23.07.2001 року- частка становить 5051грн., що становить 0,34573348 % від загальної вартості розпайованого майна вказаного товариства),
- ОСОБА_7 (серії НОМЕР_2 від 03.08.2001 року - - частка становить 2034грн., що становить 0,13920153 % від загальної вартості розпайованого майна вказаного товариства),
- ОСОБА_6 (серії НОМЕР_3 від 03.08.2001 року- частка становить 3753 грн., що становить 0,25686936 % від загальної вартості розпайованого майна вказаного товариства),
- ОСОБА_5 ( серії НОМЕР_4 від 03.08.2001 року, частка становить 361 грн., що становить 0,02471792 % від загальної вартості розпайованого майна вказаного товариства ),
- ОСОБА_4 ( серії НОМЕР_5 від 03.08.2001 року, частка становить 426грн., що становить 0,02917505% від загальної вартості розпайованого майна вказаного товариства ),
- ОСОБА_3 (серії НОМЕР_6 від 23.07.2001 року та переоформлений після смерті ОСОБА_10 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2000 року - частка становить 2750 грн., що становить 0,1882177 % від загальної вартості розпайованого майна вказаного товариства ),
- ОСОБА_9 (переоформлений після смерті ОСОБА_11 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.05.2002 року - частка становить 1585грн.), на підставі яких останні набули право на пайовий фонд майна СТОВ «Хлібороб» с. Онацьківці на вищезазначені суми.
Зборами спілки громадян співвласників майна СТОВ «Хлібороб» з участю 223 членів від 14.02.2008 року - вирішили зерносклад, який збудований з матеріалів колишньої церкви, розібраної в період 1930років- передати у власність діючої церкви. Також цими зборами , затвердили пропозицію ОСОБА_12 про можливе прогнозоване надходження коштів від продажу напівзруйнованих основних засобів, а саме: крім іншого зазначеного майна і зерноскладу, розділити між власниками майнових паїв.
30.06.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися із заявами до спілки громадян співвласників майна колишнього СТОВ «Хлібороб» с. Онацьківці із заявами про надання дозволу на викуп часток майнових паїв у співвласників майнових паїв колишнього СТОВ «Хлібороб».
01.07.2017 року було проведено засідання комітету спілки співвласників майна СТОВ «Хлібороб» в якому взяло участь всього 9 членів на якому було вирішено затвердити структуру майнового маю, та частково виділити по структурі будівлю зерноскладу вартістю 17763грн. таким членам спілки: ОСОБА_3 -2750грн., ОСОБА_4 - 426грн., ОСОБА_5 -361грн., ОСОБА_6 -3753грн., ОСОБА_7 -2034грн., ОСОБА_11 -1585грн., ОСОБА_8 -5051грн., ОСОБА_13 -1803грн. (а.с.26)
До матеріалів справи долучені розписки без зазначення дати, про те що ОСОБА_3 -4553грн., ОСОБА_4 - 426грн., ОСОБА_5 -5709грн.(незрозуміло чому на таку суму, якщо сума по структурі 361грн.), ОСОБА_6 -3753грн., ОСОБА_7 -2034грн., ОСОБА_9 -1585грн., ОСОБА_8 -5051грн., ОСОБА_13 -1803грн. отримали від позивачів зазначені суми відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) виданих Онацьковецькою сільською радою.
10 липня 2017 року між вищезазначеними особами було складено акт приймання передачі нежитлової будівлі зерноскладу, площею 917,1кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
У висновках зробленому Верховним Судом України у постанові від 28 вересня 2016 року по справі № 6-1243 цс16; постанові від 14 вересня 2016 року по справі № 6-1219цс16 зазначено, можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Отже, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Тобто, у даній справі позивачі повинні довести, що право власності на спірний об'єкт нерухомості у них виник у вставленому законом порядку, а відповідачі -оспорюють чи заперечують дане право.
Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.
Позивачі у позовній заяві не обґрунтували та не надали доказів порушення, невизнання або оспорювання свого права зі сторони відповідачів.
Натомість відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 права позивачів не оспорювали, про що зазначили у поданих до суду заявах.
Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 (далі - Рекомендації).
Порядком (пункти 15, 16) передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення).
У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.
Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.
Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Типового положення комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.
Відповідно до пункту 10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї в натурі.
Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об'єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.
Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред'явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.
Крім того, відповідно до п.9 Наказу Мінагрополітики від 09.04.2001 року №97 «Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній часткові власності», кожен із співвласників майна має право продати свою частку майна, яке знаходиться у спільній часткові власності, згідно з договором купівлі продажу майнового паю Форма договору затверджена цим наказом та його додатком. Даний договір відсутній у матеріалах справи.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття79 ЦПК України)
Достатніми є докази, які у своїй сукупності діють змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, позивачами не було доведено обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що на зборах співвласників майнових паїв, розглядалися заяви осіб, які є власниками майнових паїв СТОВ «Хлібороб» відповідно до яких вирішувалося питання про передачу відповідачам будівлі зерноскладу. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів акт-приймання передачі будівлі зерноскладу для відповідачів та розподілу і закріплення спірного нерухомого майна в натурі за кожним , які б підтверджували виникнення права власності у відповідачів на будівлю зерноскладу і надавали їм право розпорядження вказаним майном.
Факт наявності розписок про сплату грошових коштів позивачами для відповідачів за майнові паї, не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно. Інших доказів, які б дали право визнати право власності на будівлю зерноскладу, суду не надано.
Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що відсутні підстави для захисту права власності позивачів у порядку, встановленому статтею 392 ЦК України, а тому у позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Полонська міська рада Хмельницької області про визнання права власності на нежитлову будівлю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачі: ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_2 , що проживає в АДРЕСА_3 ,
Відповідачі: ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_5 ;
ОСОБА_5 , яка проживає в АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_6 , яка проживає в АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_7 , який проживає в АДРЕСА_6 ;
ОСОБА_8 , яка проживає в АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_9 , який зареєстрований в АДРЕСА_7 ,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: Полонська міська рада Хмельницької області, що знаходиться в м. Полонне, вул. Л.України, 113, Хмельницької області, поштовий індекс 30500.
Повний текст рішення складений 06.03.2020 року.
Суддя Дідек М.Б.