Справа № 606/107/20Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.
Провадження № 22-ц/817/300/20 Доповідач - Ткач З.Є.
Категорія - 321040000
03 березня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Ткач З.Є.
суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №606/107/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2020 року, постановлену суддею Ромазан Л.С., у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
У січні 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Заява мотивована тим, що діти народились в шлюбі з відповідачем.
Шлюбні відносини з відповідачем фактично припинилися, вона та діти проживають окремо, відповідач матеріальної допомоги дітям не надає, участі у їх вихованні не приймає.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду для видачі судового наказу.
Обґрунтовував тим, що суд, встановивши, що ОСОБА_1 просила стягнути аліменти у розмірі 1/3 частині заробітку (доходу) боржника на кожну дитину, невірно встановив її вимоги, вийшов за межі заявлених вимог, що призвело до незаконної відмови у видачі судового наказу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Вказує, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд відмовив у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, мотивуючи тим, що заявлені вимоги не відповідають пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України.
Такий висновок суду є помилковий з огляду на наступне.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з положеннями частини 2 статті 163 ЦПК України в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Заява ОСОБА_1 відповідає вказаним вимогам, оскільки в ній викладі вимоги заявника та обставини, на яких вони ґрунтуються.
Висновки суду про те що заявниця просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти на кожну дитину в розмірі 1/3 частини заробітку доходи боржника не відповідає змісту поданої заяви.
Як вбачається із прохальної частини заяви, ОСОБА_1 просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Тобто заявою розмір аліментів був визначений як 1/3 частина для обох дітей, а не на кожну дитину.
Отже, висновок суду першої інстанції про невідповідність вимог пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України не відповідає матеріалам справи.
З урахуванням викладеного вищенаведених підстав для відмови у видачі судового наказу не було.
Згідно п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Ткач З.Є.
Судді: Міщій О.Я.
Шевчук Г.М.