02.03.20
22-ц/812/440/20
Єдиний унікальний номер справи 489/625/19
Провадження №22-ц/812/440/20 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П.
№22-ц/812/492/20
іменем України
02 березня 2020 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участі:
представника позивача - Гайдаржий А.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, яке ухвалено 03 січня 2020 року, в приміщені того ж суду, під головуванням судді Коваленка І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про захист прав споживачів,
В лютому 2019 року ОСОБА_2 пред'явила до ПАТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»,на момент звернення до суду - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - АТ «Миколаївгаз», відповідач) зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.
Вона є споживачем природного газу, який відповідач постачає їй за адресою: АДРЕСА_1 .
02 серпня 2017 року, при перевірці за вказаною адресою дотримання вимог Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), працівниками відповідача був складений Акт про порушення №00025558, відповідно до якого встановлено, що позивач має несанкціонований газопровід.
На підставі вказаного Акту про порушення відповідачем прийнято рішення у формі протоколу та складено Акт-розрахунок 01 вересня 2017 року, яким нараховано заборгованість за не облікований спожитий об'єм газу в розмірі 3 795 гривень 64 копійки, що привело до відключення газопостачання.
Дії відповідача по відключенню її будинку від постачання газу та донарахуванню вартості природнього газу, позивач вважає неправомірними, оскільки відповідачем порушено порядок створення комісії по розгляду акту про порушення, а тому така комісія не мала повноважень щодо його розгляду. Крім того, відповідач незаконно припинив постачання газу до будинку позивача без направлення відповідного повідомлення про подальше відключення, що завдало позивачу матеріальної та морально ї шкоди.
Також вона зазначала, що у листопаді 2017 року, зверталася до відповідача з позовом в якому просила скасувати нарахування об'єму та вартості природнього газу у формі акту-розрахунку необлікованих об'ємів природного газу та їх вартості, складеного на підставі протоколу комісії від 01 вересня 2017 року № 31 щодо розгляду акту про порушення від 02 серпня 2017 року № 00025558. Також просила відповідача поновити розподіл газу до її будинку.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції, у частині скасування донарахування об'єму та вартості природнього газу, скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
У іншій частині рішення залишено без змін.
Рішенням апеляційної інстанції встановлено, що акт про порушення від 02 серпня 2017 року розглянутий комісією відповідача, яка не мала повноважень, а також відповідач не мав права на припинення постачання природнього газу в день складання акту про порушення.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення створеної відповідачем комісії від 01 вересня 2017 року № 31 щодо розгляду та задоволення акту про порушення від 02 серпня 2017 року № 00025558; стягнути з відповідача на користь позивача 16 422 гривні 28 копійок вартості невідпущеного газу та 10 000 гривень моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
Під час розгляду справи, представник відповідача надав до суду клопотання про закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом засідання комісії відповідача від 01 вересня 2017 року, яким задоволено акт про порушення, так як така вимога не може розглядатися в судовому порядку.
УхвалоюЛенінського районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2020 року провадження у зазначеній частині закрито, на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень.
У задоволені іншої частини вимог - відмовлено.
Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 58 гривень 09 копійок.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на необґрунтованість рішення суду в частині відмови, просив його скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставини справи та неправильне застосування положень матеріального закону, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення - про відмову у позові.
Апеляційні скарги на рішення, слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Так, задовольняючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд 1 інстанції виходив з того, що вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру моральної шкоди, а також поновлення відповідачем газопостачання до будинку позивача, суд вважає достатньою грошовою компенсацією відшкодування моральної шкоди позивачу 2000 гривень.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.
За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.
Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.
Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Рішення суду І інстанції у повній мірі відповідає виписаному.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, належать безпідставне припинення розподілу природного газу (газопостачання) споживачу.
Згідно підпункту 1 пункту 2 глави 6 розділу ХІ Кодексу ГРС за наявності порушень, передбачених пунктом 4 глави 2 цього розділу, за які Оператор ГРМ має компенсувати споживачу завдані збитки та здійснити перерахунок наданих послуг, споживач має подати Оператору ГРМ претензію, складену в довільній формі. Претензія надається письмово та повинна бути зареєстрована в спеціальному журналі Оператора ГРМ.
Пунктом 2 глави 6 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об'єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з підтвердженого обсягу природного газу (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) або планового місячного об'єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання.
У разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, Оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є споживачем послуг з постачання природного газу, які АТ «Миколаївгаз» надає за адресою: АДРЕСА_1 .
02 серпня 2017 року представниками відповідача був складений акт про порушення № 00025558 за участю споживача ОСОБА_2 , у якому зазначено, що в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено порушення Кодексу ГРС - наявність несанкціонованого газопроводу (а.с.5).
Того ж дня, домоволодіння позивача за адресою: АДРЕСА_1 , було відключене від системи газопостачання, про що складено Акт № 2513 на припинення розподілу природного газу (а.с.8).
ОСОБА_2 з актом про порушення ознайомлена, про що свідчить її підпис в акті, який вона в подальшому, згідно поданої до відповідача заяви, заперечувала.
Відповідно до витягу з протоколу від 01 вересня 2017 року, постійно діюча робоча комісія по розгляду актів про порушення фізичними особами - споживачами природного газу, вирішила задовольнити акт про порушення, складений відносно ОСОБА_2 (а.с.6).
На підставі складеного протоколу, комісією було проведено нарахування не облікованих об'ємів природного газу за період з 02 червня 2017 року по 01 серпня 2017 року, який становив 512,59 м.куб, вартістю 3 765 гривень 94 копійки (а.с.7).
Із матеріалів справи також вбачається, що у листопаді 2017 року позивач зверталася до АТ «Миколаївгаз» з позовом, в якому просила скасувати нарахування об'єму та вартості природнього газу у формі акту-розрахунку необлікованих об'ємів природного газу та їх вартості, складного на підставі протоколу комісії від 01 вересня 2017 року № 31 щодо розгляду акту про порушення від 02 серпня 2017 року № 00025558, а також просила поновити розподіл природного газу до її будинку.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19 червня 2018 року вищевказаний позов задоволено повністю (а.с.64-66).
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині скасування донарахування об'єму та вартості природнього газу скасовано та відмовлено у задоволенні позову. У іншій частині рішення залишено без змін (а.с.67-70).
Вирішуючи даний позов районний суд виходив з того, що законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 16 422 гривень 28 копійок вартості недовідпущеного газу немає, оскільки інше, суперечило б положенням розділу ХІ Кодексу ГРМ, яким передбачено порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 1 глави 1 названого розділу, норми щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу.
При виявленні порушень по ГДП, ВБГ чи суміжному Оператору ГРМ, об'єкт якого підключений до ГРМ, дії та принципи щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу зазначеним суб'єктам аналогічні діям та принципам, визначеним цим розділом до споживача та несанкціонованого споживача.
В силу п.п. 1 п.1 глави 2 та пункту 9 глави 5 розділу ХІ названого розділу до порушень споживача належить порушення, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належить, зокрема, наявність несанкціонованого газопроводу.
У разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.
У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до названого Кодексу.
Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.
Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.
Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов'язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали:
або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою;
або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.
Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об'єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб.
У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням.
Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.
На дату складання акта про порушення представник Оператора ГРМ забезпечує усунення виявленого порушення, про що в акті про порушення робиться відповідний запис. У разі неможливості усунути порушення на дату складання акта про порушення (відсутні відповідні засоби чи повноваження) представник Оператора ГРМ робить відповідний запис в акті про порушення та надалі забезпечує контроль за усуненням порушення, що підтверджується окремо складеним актом про усунення порушення.
Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає:
1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення;
2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення;
3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).
До складу комісії з розгляду актів про порушення має входити не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів.
Крім того, Оператор ГРМ офіційним листом має запросити для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу Регулятора.
У разі відмови метрологічної організації або територіального органу Регулятора в делегуванні свого представника для участі на постійній основі у складі комісії комісія створюється без участі такого представника.
Остаточний склад комісії з розгляду актів про порушення затверджується наказом Оператора ГРМ.
За вимогою однієї зі сторін на засідання комісії в окремому випадку можуть бути додатково залучені інші представники, зокрема від виробника ЗВТ чи виробника пломби, повноваження яких підтверджуються в установленому законодавством порядку.
За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.
При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Як вбачається з матеріалів даної справи, працівниками товариства складено акт про порушення № 00025558, який задоволено не спростованим рішенням № 31 постійно діючої робочої комісії по розгляду актів про порушення фізичними особами - споживачами природного газу від 01.09.2017 року.
А тому, за таких обставин, немає підстав вважати, що діями відповідача позивачеві заподіяні майнові збитки, які той повинен був би відшкодовувати.
Оскільки іншого, належними та допустимими доказами позивач не довела, хоча за процесуальним законом, це є її обов'язком, то у вказаній вимозі слід відмовити, що вірно вчинив і суд 1 інстанції.
За такого, підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 на рішення суд 1 інстанції, в названій частині - немає, і її слід слід залишити без задоволення.
Що ж до апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення суду по даній справі, в частині стягнення з товариства компенсації за моральну шкоду, то вона теж, не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Так, суд 1 інстанції вірно виходив з того, що оскільки рішенням судових інстанцій за попереднім позовом було встановлено, що товариством припинено газопостачання до будинку ОСОБА_2 , хоча й підставно, але з істотним порушенням порядку застосування такого заходу, та ще й в зимовий період часу, при наявності у позивача чотирьох дітей, від чого позивач страждала, то з відповідача на користь тої слід стягнути відшкодування таких страждань у розмірі 2 000 гривень.
Такий висновок суду грунтується на законі та відповідає дійсним обставинам справи.
Так, вищевказаними положеннями Кодексу ГРС наряду з відшкодування споживачу збитків, завданих безпідставним припиненням розподілу природного газу (газопостачання), передбачено також відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що позивач є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом з нею (а.с.15-18). Тому неправомірне припинення газопостачання до будинку позивача, яке мало місце в період опалювального сезону, як вказує позивач та не спростовано матеріалами справи, змусило її сім'ю змінити свій сімейний уклад та проживати в іншому місці, що спричинило позивачу душевні страждання.
Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні розміру моральної шкоди, врахував вимоги розумності і справедливості та вірно вважав достатньою грошовою компенсацією відшкодування моральної шкоди позивачу 2 000 гривень.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в частині оскарження рішення, та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» залишити без задоволення, а рішенняЛенінського районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий: П.П.Лисенко
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року