“25” лютого 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 420151520000000085
за апеляційною скаргою заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_5
на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2019 року у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добре Баштанського району Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2019 року ОСОБА_6 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК України, визнаний невинуватим та виправданий у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає, що суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, у порушення вимог ст.94 КПК України не надано оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки достатності та взаємозв'язку.
Посилається на те, що у порушення п.2 ч.1 ст. 411 КПК України без наведення мотивів визнання доказів недопустимими та неналежними, у судовому рішенні не зазначено, чому не взято до уваги долучені та досліджені у суді докази в сукупності, які могли істотно вплинути на його висновки.
Вважає невірними висновки суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_6 . Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, що в суді потерпілі та свідки не підтвердили обставини, викладені в обвинувальному акті стосовно того, що ОСОБА_6 з метою перешкодити громадянам в реалізації їх прав на мирні зібрання, організував, контролював та сприяв проведенню незаконного демонтажу на площі ім. Леніна в м.Миколаєві наметів, які використовувалися громадянами у ході проведення законного мирного зібрання (акції) «Я вибираю ЄС», залучивши до протиправних дій працівників інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради.
Наводить зміст повідомлення ОСОБА_8 від 22.11.2013 р. про проведення безстрокової акції, листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 11466/02.02.01-22/14/13 від 22.11.2013 р., якими підтверджується, що заявка ОСОБА_8 на проведення акції протесту на площі ім. Леніна подана відповідно до вимог ст. 39 Конституції України, а, отже, як вказує апелянт, акція протесту відбувалася на законних підставах.
Апелянт навів зміст Положення про інспекцію з благоустрою Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 17.01.2013 р. № 24/2, листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 3672/02.02.01-06/14/15 від 17.04.2015 р. Апелянт вважає, що можна дійти висновку, що намети на площі ім. Леніна у м.Миколаєві 22.11.2013 р. під час проведення акції протесту «Я підтримую ЄС» були встановлені на законних підставах та не могли бути демонтовані інспекцією з благоустрою Миколаївської міської ради.
На думку апелянта, судом не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_6 , маючи вищу юридичну освіту, будучи працівником внутрішніх справ, достеменно знав, що ст. 152 КУпАП жодних вказівок на демонтаж встановлених об'єктів не містить. Як вважає апелянт, ОСОБА_6 розумів протиправність дій представника інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_9 та невстановлених в ході слідства осіб у спеціальному одязі щодо неправомірного демонтажу наметів, а також незаконність свого наказу підлеглому ОСОБА_10 , спрямованого на забезпечення доступу до наметів з їх подальшим демонтажем ОСОБА_11 та невстановленими особами, і бажав настання наслідків у вигляді перешкоджанню у проведенні мирного зібрання громадян та перебування наметів на площі.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що інформація в протоколах огляду інтернет-публікацій і електронних носіїв не підтверджує пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення. Зазначив, що зі змісту відео та фотоматеріалів вбачається, що дії працівників міліції виразилися у чіткому шикуванні у ланцюг та подальший організований рух у бік учасників акції протесту, у ході якого громадянам спричинено ушкодження.
Посилається на неврахування судом першої інстанції плану забезпечення охорони громадського порядку під час проведення заходу 22.11.2013 р., наявні у матеріалах кримінального провадження рішення адміністративних судів щодо проведення мітингу на площі ім. Леніна. Крім того, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не перевірено наявність шкоди правам та інтересам потерпілих, зокрема, не взято до уваги факт виклику швидкої медичної допомоги в район вул. Радянської.
Наводить показання потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , яким, на думку апелянта, не надано належної оцінки. На його думку, з цих показань слідує, що ОСОБА_6 в повній мірі розумів, що, віддаючи наказ ОСОБА_10 на забезпечення доступу комунальних служб до наметів з метою їх подальшого демонтажу, відбудеться фізичне протистояння між працівниками міліції і громадянами, яке призведе до фізичного конфлікту з настанням наслідків у вигляді спричинення громадянам тілесних ушкоджень та фізичного болю.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він мав звання полковник міліції, був призначений наказом начальника Управління внутрішніх справ України в Миколаївській області від 15.10.2012 р. №69 о/с на посаду начальника Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області, у зв'язку із чим був службовою особою, виконував організаційно-розпорядчі обов'язки.
22 листопада 2013 року до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, відповідно до вимог законодавства надійшли повідомлення від голови Миколаївської обласної організації політичної партії "Демократичний альянс" ОСОБА_8 про намір проводити з 22 листопада 2013 року на площі ім. Леніна безстрокову акцію протесту з кількістю учасників до 5000 осіб та інших представників політичних партій про проведення відповідних акцій.
22 листопада 2013 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради були підготовлені та направлені листи до ММУ УМВС України в Миколаївській області щодо необхідності забезпечення громадського порядку під час проведення вищевказаних заходів.
З урахуванням зазначеного ММУ УМВС України в Миколаївській області розроблено "План забезпечення охорони громадського порядку під час проведення заходу 22.11.2013", який було затверджено начальником ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 та погоджено начальником УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_16 . Згідно зазначеного плану загальний контроль за організацією та забезпеченням громадського порядку і безпеки громадян під час проведення заходів на площі ім. Леніна у м. Миколаєві 22.11.2013 р. покладено на начальника ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6
22 листопада 2013 року на площі ім. Леніна у м. Миколаєві відбулася мирна акція громадян на підтримку підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом "Я підтримую ЄС". При цьому близько 20:00 год на площі ім. Леніна у м. Миколаєві активістами встановлено 3 намети.
В зв'язку з встановленням наметів на площу прибули представники інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради (надалі - Інспекції) та невстановлені у ході слідства особи у спеціальному одязі (сигнальних жилетах червоного кольору), які вбачаючи в діях громадян ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152 КУпАП, розпочали складати протокол про адміністративне правопорушення, а також незаконно вживати самостійні заходи щодо демонтажу встановлених наметів.
При цьому начальник ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 , розуміючи, що намети є символом "Євромайдану" та встановлені з метою проведення масової безстрокової акції протесту, вчинив незаконні дії, які явно виходять за межі його повноважень.
Так, ОСОБА_6 з метою введення в оману підпорядкованих працівників міліції, за відсутності законних підстав для застосування заходів фізичного впливу надав своєму підлеглому ОСОБА_10 незаконний наказ щодо необхідності застосування фізичного впливу до громадян шляхом відтиснення останніх від наметів та надання доступу до наметів представникам Інспекції та невстановленим особам для їх протиправного демонтажу останніми.
При цьому, ОСОБА_6 , маючи вищу юридичну освіту, будучи досвідченим працівником органів внутрішніх справ, уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.152 КУпАП, достеменно знав, що згідно вимог ст. 152 КУпАП санкція статті передбачає лише накладення адміністративного стягнення та жодних вказівок на демонтаж встановлених об'єктів, норми вказаної статті не містять, а тому розумів протиправність дій представника Інспекції ОСОБА_11 та невстановлених в ході слідства осіб у спеціальному одязі щодо неправомірного демонтажу наметів, а також незаконність свого наказу і бажав настання наслідків у вигляді перешкоджання у проведенні безстрокової акції протесту громадян та припинення перебування наметів на площі ім. Леніна у м.Миколаєві, як символу "Євромайдану", шляхом їх неправомірного демонтажу.
Таким чином, ОСОБА_6 знаючи, що відсутня будь-яка небезпека порушення громадського порядку, загроза виникнення заворушень та заподіяння шкоди здоров'ю, правам та інтересам громадян при проведенні даного мирного зібрання, діючи незаконно, усупереч вимогам ст. 39 Конституції України, ст. ст. 2, 5 Закону України "Про міліцію", умисно перевищуючі свої службові повноваження, маючи на меті зашкодити громадянам в реалізації їх прав на мирні зібрання, надав незаконний наказ своєму підлеглому - начальнику відділу громадської безпеки ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_10 згрупувати підпорядкованих працівників міліції, які перебували на площі ім. Леніна, для забезпечення громадського порядку у "коло" навкруги представника Інспекції ОСОБА_11 та невстановлених у ході слідства осіб у спеціальному одязі та, застосовуючи фізичний вплив, відтиснути рухом уперед мітингувальників від наметів, надавши доступ працівникам Інспекції та невстановленим особам у спеціальному одязі для демонтажу наметів.
У результаті злочинних дій ОСОБА_6 , які виразились у наданні незаконного наказу підлеглим працівникам міліції, останніми було застосовано фізичний вплив та здійснено незаконне відтискання громадян від наметів, внаслідок чого вказаними насильницькими діями у вигляді незаконного побиття, завдання фізичного болю та приниження особистої гідності чотирьом громадянам: ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 спричинено фізичного болю та моральних страждань.
Разом із цим, у зв'язку з невеликою чисельністю працівників міліції (28 осіб), наказ ОСОБА_6 у повному обсязі виконати не вдалося, доступ до наметів для їх демонтажу працівникам Інспекції та невстановленим особам не надано. Про неможливість виконати зазначений наказ залученими силами працівників міліції ОСОБА_6 доповів його підлеглий ОСОБА_10 .
У зв'язку з цим, ОСОБА_6 особисто прибув на площу ім. Леніна близько 00:00 год 23.11.2013 р., залучивши весь особовий склад працівників міліції, який було задіяно згідно Плану, згрупувавши їх в одному місці для подальшого здійснення чергового відтиснення громадян від наметів на площі ім. Леніна у м. Миколаєві.
При цьому ОСОБА_6 , перевищуючи свої службові повноваження, достовірно знаючи, що судові рішення про знесення установлених на Площі ім. Леніна в м. Миколаєві наметів не приймались, особисто надав підпорядкованим працівникам міліції незаконний наказ вишукуватись "клином", рухом уперед за допомогою фізичного впливу відтиснути громадян від наметів та надати незаконний доступ представнику Інспекції ОСОБА_11 та невстановленим особам до наметів з метою їх протиправного демонтажу, тим самим позбавивши громадян символу "Євромайдану" - наметів. У результаті зазначених незаконних дій намети було пошкоджено та подальше їх використання стало неможливим, що спричинило певні перешкоди у вигляді пошкодження символу "Євромайдану" та подальшого проведення мирної акції протесту громадян.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано:
- за ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, що супроводжувалися насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність громадян, діями;
- за ст. 340 КК України як незаконне перешкоджанні організації та проведенню зборів, мітингів, що були вчинені службовою особою із застосуванням фізичного насильства.
Виправдовуючи ОСОБА_6 за висунутим обвинуваченням, суд першої інстанції послався на показання потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_27 , а також письмові докази: інтернет-публікації, протоколи їх огляду, повідомлення до Миколаївської міської ради, відповіді на запити та інші.
За висновком суду першої інстанції, досліджені докази усі не підтверджують винуватості ОСОБА_6 у перевищенні влади, тобто вчиненні дій, які виразилися у наданні незаконного наказу підлеглим працівникам міліції, що полягає у застосуванні фізичного впливу до громадян мітингувальників шляхом відтиснення них від наметів та надання доступу до наметів представникам Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради для їх протиправного демонтажу останніми, та у перешкоджанні проведення безстрокової акції протесту громадян із застосуванням фізичного насильства.
З досліджених доказів вбачається, що 22.11.2013 року на площі ім. Леніна в м. Миколаєві громадяни, що зібралися для проведення мирної акції на підтримку підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом "Я підтримую ЄС", встановили три намети, які на думку представника Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_9 , який у той час знаходився на площі, встановлені без відповідного дозволу.
Встановлено, що представник інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_9 просив допомоги у забезпеченні безпеки на площі, під час виконання ним його обов'язків. Представник Інспекції з благоустрою ОСОБА_9 , вимагаючи від мітингувальників прибрання наметів, викликав з богу зібраних на мітинг громадян агресивну реакцію, про таке свідчать показання потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Про цю ситуацію ОСОБА_10 доповів керівнику ОСОБА_6 , який, для забезпечення безпеки на площі, у тому числі працівників комунальних служб, під час виконання ними своїх повноважень, усно наказав ОСОБА_10 про необхідність виставити ланцюги з працівників міліції. Інших наказів від ОСОБА_6 свідок ОСОБА_10 не отримував.
Виконання ОСОБА_10 наказу ОСОБА_6 встати у ланцюг підтверджується показаннями всіх допитаних судом свідків, у тому числі, ОСОБА_14 та ОСОБА_23 , задіяних для забезпечення громадського порядку під час проведення на площі ім. Леніна в м. Миколаєві мирної акції громадян. Такі дії працівників міліції викликали агресію з боку мітингувальників, які через помилкове уявлення встали на захист встановлених наметів у подібний спосіб та почали штовхатися, чіпляти працівників міліції за одяг, та ображати.
В свою чергу, штовхання між працівниками міліції та мітингувальниками призвели до руйнування двох наметів, які з показань свідка ОСОБА_25 та потерпілого ОСОБА_20 , зруйновані через неутримання під час штовханини мітингувальників на ногах, які фактично внаслідок штовханини впали.
Міліціонери, що були задіяні для забезпечення громадського порядку під час проведення на площі ім. Леніна в м. Миколаєві мирної акції, жодній особі не вчинили фізичного впливу.
Ті особи, які внаслідок штовхання отримали тілесні ушкодження, та зверталися за допомогою до швидкої медичної допомоги, не вказують про їх отримання внаслідок фізичного впливу працівників міліції. Показання свідка ОСОБА_8 щодо протилежного, суд першої інстанції сприйняв критично, оскільки цей свідок був ініціатором як проведення мітингу, так і встановлення наметів, позиціонувала себе як "лідера" серед присутніх мітингувальників та закликала останніх до агресивних дій.
Факт перебування ОСОБА_6 в колі працівників міліції, які забезпечували громадський порядок на місці проведення акції, ніяким чином не може свідчити про протиправність його дій по відношенню до учасників акції протесту, та про перешкоджання її проведенню.
Суд першої інстанції зазначив, що доводи потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_26 про причетність ОСОБА_6 до незаконного демонтажу наметів, застосування фізичного впливу на учасників акції з метою відтиснення від наметів та їх незаконного демонтажу ґрунтуються лише припущеннях.
Висунуте ОСОБА_6 обвинувачення суд першої інстанції визнав неконкретним, оскільки в ньому не наведено, які саме дії ОСОБА_6 свідчать про організацію, контроль та сприяння ним проведенню незаконного демонтажу наметів, застосування фізичного впливу, вчинення насильницьких дій у вигляді незаконного побиття, завдання фізичного болю та приниження особистої гідності чотирьом громадянам: ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , та до суду не надано доказів наявності у цих осіб тілесних ушкоджень, які могли утворитись від незаконних дій обвинуваченого ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що цими доказами вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена, у зв'язку і чим його необхідно виправдати.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які просили про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на невірну оцінку показанням потерпілих, свідків та письмових доказів, надану судом першої інстанції, що, на думку апелянта, є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 415 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, жодної з підстав, передбаченої ч.1 ст. 415 КПК України, для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції прокурором в апеляційній скарзі не наведено.
Невірна оцінка доказів, про що зазначає апелянт, не є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Проте, апелянт - прокурор ОСОБА_5 , в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, не заявляв.
Більш того, під час судового розгляду та судових дебатів взагалі не навів мотиви незгоди з рішенням, яке прийнято судом першої інстанції.
В свою чергу, як слідує зі змісту поданої апеляційної скарги, незгода прокурора з судовим рішенням зводиться лише до оцінки доказів, яким, на думку апелянта, судом першої інстанції надана невірна оцінка.
Виходячи з вищевказаних положень закону, без подання клопотання про повторне дослідження доказів суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість (ч.6 ст. 22 КПК України), ґрунтує свої висновки на обставинах кримінального провадження, що були встановлені судом першої інстанції у ході судового розгляду.
Вирішуючи питання щодо доводів апелянта про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у обвинувальному акті, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Окрім того, в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №712/13361/15 зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Зазначені вимоги закону та роз'яснення Верховного Суду в повній мірі враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, виправдовуючи ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК України, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив зібрані у кримінальному провадженні докази, проаналізував їх та надав їм належну оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду допитані потерпілі ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_28 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , показання яких детально наведені у вироку.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_19 пояснив, що 22.11.2013 р. був учасником акції, яка проводилась на площі ім. Леніна у м. Миколаєві на підтримку підписання угоди про асоціацію з ЄС. Зазначив, що між працівниками інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради та учасниками акції виник конфлікт. Працівники міліції почали утискати мітингувальників, почалася штовханина, та через штовхання один намет було пошкоджено. Зазначив, що міліція вимог до учасників акції про її припинення не висувала, ОСОБА_6 під час мітингу він не бачив.
Потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що знаходився на площі в якості журналіста. Стверджував, що працівники міліції намагалися знести намети. Він особисто не бачив ОСОБА_6 на площі, але вважає, що рішення про розгін мирної акції протесту було прийнято ОСОБА_6 . Чув, як ОСОБА_10 та ОСОБА_26 переконували учасників акції прибрати намети. Під час штурму акції протесту працівники міліції ставали клином та оточували учасників акції.
Зазначив, що між працівником інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_11 та учасниками акції виник конфлікт, оскільки ОСОБА_11 сперечався з учасниками акції та вимагав знести намети. Крім того, між учасниками акції протесту та міліцією відбувалися сутички, громадяни не підкорялися наказам працівників міліції, які були розосереджені навколо учасників акції, де був присутній ОСОБА_10 , який проводив бесіди з учасниками акції. Фізичного та психологічного насильства до нього не застосовано.
Потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що був присутній при проведенні акції протесту, на площі було встановлено три намети. До нього підходили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з вимогою прибрати намети. Зазначив, що працівники міліції тиснули на учасників акції протесту. Демонтаж наметів відбувався ударами ногами, але хто саме це зробив, йому не відомо. У результаті штовханини він отримав удар у скроню голови, але хто наніс удар йому невідомо. Він не може стверджувати, чи бачив ОСОБА_6 на площі.
Потерпілий ОСОБА_20 пояснив, що теж перебував на площі як учасник акції протесту. Було встановлено три намети, але ОСОБА_9 як працівник Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради наказав прибрати намети. В подальшому, ОСОБА_9 прибув на площу з працівниками міліції, після чого відбувалась штовханина, в результаті якої учасники акції впали на намети, після чого два з них зламалося. Хто був ініціатором штовханини, йому не відомо. На його думку, у працівників міліції була мета - знести намети. Стверджував, що йому завдано моральну шкоду через позбавлення права на проведення мирної демонстрації.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що у 2013 році прибув на площу для участі в акції. До нього підійшов ОСОБА_10 та сказав прибрати намети, або написати заяву про встановлення наметів. ОСОБА_10 йому повідомив, що у разі невиконання висунутих вимог, працівники міліції будуть змушені демонтувати намети. Міліція стала ланцюгом навпроти них, а вони також взялися за руки. Почалася штовханина. Він отримав удар та йому стало погано, у зв'язку із чим що відбувалося далі не пам'ятає. Оскільки йому стало погано, він припинив участь у штовханині.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 22.11.2013 р. вона подала повідомлення до Миколаївської міської ради про проведення мітингу на площі ім. Леніна "Я підтримую ЄС". Про намети у повідомленні вказано не було. Скільки працівників міліції було на площі точно не пам'ятає, але їх поява була пов'язана із невиконанням вимог представника інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_11 прибрати намети, оскільки в заявці про них не вказувалося. На площі ОСОБА_6 не бачила. На площі були присутні люди, одягнені в жилети комунальної служби, які прибули разом із ОСОБА_11 з метою прибрати намети.
Працівники міліції спецзасоби не використовували, нікого не затримували. Хто віддавав наказ міліціонерам їй не відомо, але припускає, що такі накази віддавалися керівництвом обласного управління міліції. Працівники міліції будь-яких вимог про необхідність залишити площу, або погроз до учасників акції не висловлювали, проведенню мітингу не перешкоджали. Сутички були лише з приводу не погодження учасниками акції прибрати намети. Зазначила, що працівники міліції здійснювати штурм мітингу у дві спроби, внаслідок чого окремі учасники акції отримали тілесні ушкодження та встановлені намети були прибрані.
Отже, аналізуючи показання наведених потерпілих та свідків, суд першої інстанції вірно встановив, що 22 листопада 2013 року на площі імені Леніна в м. Миколаєві громадяни, що зібралися для проведення мирної акції на підтримку підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом "Я підтримую ЄС", встановили три намети, які на думку представника Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_9 , були встановлені без відповідного дозволу.
Крім того, як вбачається з наведених у вироку показань потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_8 , саме представник Інспекції ОСОБА_9 вимагав від учасників акції прибрання наметів як таких, що, на його думку, встановлені незаконно, що викликало з боку учасників мітингу обурення, та призвело до конфліктної ситуації.
Про існування конфліктної ситуації, що сталася 22.11.2013 між ОСОБА_9 та учасниками мітингу на площі, свідчать також показання свідка ОСОБА_10 (начальника відділу громадської безпеки ММУ УМВС України в Миколаївській області), який суду пояснив, що 22.11.2013 із Миколаївської міської ради надійшло повідомлення про проведення на площі ім. Леніна масових заходів. До його повноважень входило забезпечити громадський порядок. Було розроблено план підготовки для забезпечення безпеки, який було узгоджено начальника обласного управління. Було вирішено залучити до цього працівників міліції у кількості 60 осіб.
Мітинг на площі відбувався з 17 год. до 19 год, після цього учасники акції направилися по вул. Соборній в бік пр. Леніна. Заявка на цю ходу не надходила, а тому він попередив особисто організатора акції - ОСОБА_8 , про те, що хода не була вказана у заявці і фактично це буде адміністративним правопорушенням. Після цього учасники акції повернулись на площу ім. Леніна і почали встановлювати намети. Намети були встановлені без відповідного дозволу. Намети були встановлені на асфальті, неподалік від сходів, та перегороджували вільний прохід.
Йому відомо, що голова Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради ОСОБА_11 на площі ім. Леніна мав скласти протокол про адміністративне правопорушення, з причин незаконного встановлення наметів, за ст. 152 КУпАП, але учасники акції агресивно були налаштовані, та виказували ОСОБА_11 погрози, через що ОСОБА_11 звернувся до нього та просив допомоги у забезпеченні безпеки на площі. Про цю ситуацію ОСОБА_10 доложив своєму керівнику - ОСОБА_6 , який наказав, що необхідно виставити ланцюги з працівників міліції для забезпечення безпеки працівників комунальних служб, які виконували свою роботу. Коли працівники міліції стали в ланцюг та почали підходити до учасників акції, то, в свою чергу, учасники акції теж утворили ланцюг і почали відштовхувати працівників міліції, в результаті чого відбулась штовханина. Тому він ( ОСОБА_10 ) одразу надав наказ працівникам міліції відійти. Наказу про застосування фізичного впливу до учасників акції, відтиснення їх від наметів, розгін мирної акції, від ОСОБА_6 не отримував, і такого наказу і не надавав своїм підлеглим. Мети відтиснути людей від наметів не було, була мета забезпечити безпеку працівникам комунальної служби при виконанні їх обов'язків. ОСОБА_6 наказував лише про забезпечення безпеки усім оточуючим, поговорити з учасниками акції про проведення мітингу лише з дотриманням закону. Працівники міліції намети не демонтували і задачі такої не було.
Ці пояснення підтвердив в суді свідок ОСОБА_14 , який станом на 22.11.2013 р. працював у Ленінському РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, та був задіяний для забезпечення громадського порядку під час проведення на площі ім. Леніна в м. Миколаєві мирної акції громадян. Пояснив, що на площі учасники мітингу встановили намети, без дозволу. Безпосередньо, керуванням дій задіяних працівників міліції здійснювалося начальником відділу громадської безпеки підполковником міліції ОСОБА_10 , який в свою чергу надав наказ допомогти працівникам Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради прибрати намети.
Аналогічні показання надали суду свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (працівники Заводського РВ ММУ), які стверджували, що були задіяні для забезпечення громадського порядку під час проведення акції громадян, координацію дій задіяних працівників міліції здійснював начальник відділу громадської безпеки підполковник міліції ОСОБА_10 , а начальника міського відділу міліції ОСОБА_29 на площі не бачили. Пояснили, що учасники акції вели себе агресивно, чіпали міліціонерів за одежу, штовхали. Працівники міліції взялися за руки в ланцюг. Наказів від ОСОБА_10 або інших керівників міліції, направлених на руйнування наметів, не отримували, спеціальних засобів оборони не було, вказівок розігнати мітинг не отримували.
Свідок ОСОБА_26 суду теж підтвердив, що приймав участь у забезпеченні цивільного порядку на площі ім. Леніна у м. Миколаєві.
На той час працював старшим інспектором відділу організації охорони громадського порядку. На площі були члени політичних партій. Були встановлені намети, про що їм неодноразово робились зауваження, попереджалось про порушення адміністративного законодавства. Проте активісти не виконували наказ, намети не були прибрані. Після того як намети були встановлені, вони запросили працівників комунальних служб, щоб вони допомогли їх прибрати. Працівники міліції, намагалися провести працівників служб через натовп мітингувальників, відводячи активістів від наметів. Міліціонери встали в шеренгу та проходили до наметів. Команда застосувати фізичний вплив до мітингувальників не надходила.
Судом першої інстанції допитані свідки, з показань яких не вбачається, працівники міліції перешкоджали акції протесту, про що зазначає сторона обвинувачення.
Так, свідок ОСОБА_24 пояснила, що 22.11.2013 р. близько 23 год знаходилася на площі ім. Леніна в Миколаєві під час проведення мітингу в якості журналіста, для висвітлення події того дня. Була свідком штовханини між працівниками міліції та мітингувальниками, але хто був ініціатором штовханини їй не відомо.
Свідок ОСОБА_25 пояснив, що у 2013 році він прийшов на площу ім. Леніна після 16 год. ОСОБА_10 наголошував, що намети встановлені незаконно, треба написати заяву на дозвіл наметів. ОСОБА_8 не йшла на поступки. Працівники міліції все робили законно. Більше провокацій було з боку мітингувальників, які кричали: "Давайте бити їх, ми хочемо щоб пролилася кров", чіпали за одяг працівників міліції. Почалася штовханина, яку ініціювали самі учасники мітингу. В результаті штовханини учасники мітингу упали на намети та зламали їх. На його думку, учасники мітингу спеціально провокували міліцію.
Свідок ОСОБА_26 пояснив, що приблизно наприкінці листопада 2013 року приймав участь у забезпеченні цивільного порядку на площі ім. Леніна у м. Миколаєві. На той час працював старшим інспектором відділу організації охорони громадського порядку. Зазначив, що працівники міліції намагалися провести працівників служб через натовп мітингувальників, відводячи активістів від наметів. Міліціонери встали в шеренгу та проходили до наметів. Зазначає, що наказ застосувати фізичний вплив до мітингувальників не надходив.
Отже, дані свідки заперечували те, що працівники міліції здійснювали організований тиск на мітингувальників з метою перешкоджанню проведення мітингу. Свідок ОСОБА_25 вказував на те, що ініціатором конфлікту були саме учасники мітингу, а працівники міліції діяли законно.
Також зазначені свідки підтвердили ту обставину, що між учасниками мітингу та працівником Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради, виник конфлікт.
Отже, показання свідків та потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 про те, що працівники міліції здійснювали організований тиск на мітингувальників, суперечать показанням інших свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які даний факт заперечували.
Показання останніх повністю узгоджуються з відеозаписом подій 22.11.2013 р., який жодним чином не підтверджує версію обвинувачення.
Так, в обгрунтування вироку суд першої інстанції послався на те, що відеозаписи подій 22.11.2013 р., що були надані стороною обвинувачення та які переглянуті у судовому засіданні, жодним чином не доводять вину обвинуваченого, та суду на підтвердження не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що дії представника інспекції з благоустрою ОСОБА_9 на місці події мало якийсь чіткий взаємозв'язок з діями працівників міліції, які забезпечували громадський порядок, та з діями невідомих осіб щодо здійснення демонтажу намету.
Окрім показань потерпілих та свідків, судом досліджені письмові докази, зміст яких наведений у вироку та яким надана оцінка у сукупності з іншими доказами у даному кримінальному провадженні.
Так, згідно відповіді головного лікаря МЛШМД від 27.05.2015 року за № 600\01-05, ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_30 , ОСОБА_15 та працівники міліції з 22.11.2013 року по 25.11.2013 року за медичною допомогою до МЛШМД не звертались / т.2, а.п. 4/.
Згідно відповіді начальника Центрального РВ від 02.06.2015 року, в період з 22.11.2013 року до 25.11.2013 року до Центрального РВ ММУ з приводу нанесення тілесних ушкоджень на АДРЕСА_2 будь-які громадяни, в тому числі ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_31 , ОСОБА_15 - не звертались, протоколи про адміністративне правопорушення з приводу порушення громадського порядку в Центральному РВ ММУ УМВС України не складалися /т.2, а.п. 6/.
Крім того, як слідує з відповіді начальника Центрального РВ від 04.06.2015 року за № 16\Т-04аз, в період з 22.11.2013 року по 25.11.2013 року до Центрального РВ ММУ з приводу нанесення тілесних ушкоджень на АДРЕСА_2 ОСОБА_19 , ОСОБА_32 , ОСОБА_12 - не звертались /т.2, а.п. 10/.
Згідно відповіді головного лікаря МЛШМД від 04.06.2015 року за № 632\01-05, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 у період з 22.11.2013 року по 25.11.2013 року за медичною допомогою до МЛШМД не звертались /т.2, а.п. 12/.
Жодний досліджений в ході судового розгляду доказ не свідчить на наявність у ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 фізичного болю, тілесних ушкоджень, які могли утворитись від незаконних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , що полягають у застосуванні фізичного впливу і спростовуються показаннями визнаного серед вказаних осіб потерпілого ОСОБА_13 , якому не відомо походження отриманих під час штовханини на мітингу тілесних ушкоджень.
Аналізуючи дані докази, з огляду на висунуте обвинувачення, є достатні підстави вважати, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є неконкретним, оскільки в ньому не наведено, які саме дії ОСОБА_6 свідчать про організацію, контроль та сприяння ним проведенню незаконного демонтажу наметів, застосування фізичного впливу, вчинення насильницьких дій у вигляді незаконного побиття, завдання фізичного болю та приниження особистої гідності чотирьох громадян, зокрема, ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 .
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність отриманих ОСОБА_13 тілесних ушкоджень свідчить про активний опір працівникам міліції, який ним здійснювався з невідомих йому причин.
Згідно листа першого заступника міського голови від 22.11.2013 року на ім'я ОСОБА_6 , було доведено до відома про проведення з 22.11.2013 року масових акцій та висловлено прохання забезпечити громадський порядок під час проведення заходів на площі ім. Леніна.
Усі свідки та потерпіли підтвердили наявність конфлікту між учасниками акції та саме працівниками інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради. Щодо дій працівників міліції, то вони були направлені на забезпечення громадського порядку, і дана обставина стороною обвинувачення не спростована.
Твердження потерпілого ОСОБА_12 про те, що працівники міліції намагалися знести намети, спростовані показаннями інших потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та допитаних судом свідків, з яких слідує, що руйнування наметів виникло внаслідок штовхання між працівниками міліції та мітингувальниками, коли останні заперечували проти дій інспектора міської ради ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_10 в суді спростовував висунуте ОСОБА_6 обвинувачення в тому, що нібито ОСОБА_6 надав своєму підлеглому ОСОБА_10 незаконний наказ щодо необхідності застосування фізичного впливу до громадян шляхом відтиснення останніх від наметів та надання доступу до наметів представникам Інспекції Миколаївської міської ради з благоустрою, оскільки свідок заперечував цю обставину, зазначивши, що таких вказівок від ОСОБА_6 не було.
Суд першої інстанції вірно встановив, що виконання ОСОБА_10 наказу ОСОБА_6 встати у ланцюг підтверджується показаннями всіх без виключення свідків, у тому числі, свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_23 , задіяних для забезпечення громадського порядку під час проведення на площі ім.Леніна в м. Миколаєві мирної акції громадян на підтримку підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом "Я підтримую ЄС". Як слідує з показань цих свідків, дії працівників міліції викликали агресію з боку мітингувальників, які через помилкове уявлення встали на захист встановлених наметів у подібний спосіб та почали штовхатися, чіпляти працівників міліції за одяг, та ображати.
В свою чергу, штовхання між працівниками міліції та мітингувальниками призвели до руйнування двох наметів, які з показань свідка ОСОБА_25 та потерпілого ОСОБА_20 , зруйновані через неутримання під час штовханини мітингувальників на ногах, які фактично внаслідок штовханини впали. Про це свідчить і протокол огляду Інтернет публікації "На Евромайдане в Николаеве милиция пошла штурмом на людей - пострадало три человека" від 31.03.2015 року, де на фото зображено повалений намет, на якому ногами стоять мітингувальники.
Працівники міліції, що були задіяні для забезпечення громадського порядку під час проведення на площі ім. Леніна в м. Миколаєві мирної акції, жодній особі не вчинили фізичного впливу, який за законом виражається у застосуванні сили та механічної дії на будь-який орган, частину тіла або весь організм особи, яка здійснює напад або загрожує нападом, без використання спеціальних засобів та зброї. Таке не спростовується показами потерпілих та свідків. А ті особи, які внаслідок штовхання отримали тілесні ушкодження, та зверталися за допомогою до швидкої медичної допомоги, не вказують про їх отримання внаслідок фізичного впливу працівників міліції. Показання свідка ОСОБА_8 щодо протилежного, суд першої інстанції вірно сприйняв критично, оскільки цей свідок був ініціатором як проведення мітингу, так і встановлення наметів. Як вказує свідок ОСОБА_15 , ОСОБА_8 закликала мітингувальників відстоювати прийняті нею рішення, та закликала присутніх до «пролиття крові».
Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_25 , який звернувся до ОСОБА_8 з проханням прибрати незаконно встановлені намети та зняти напругу навколо, на що остання наполегливо відстоювала свої бажання.
Сам факт перебування ОСОБА_6 в колі працівників міліції, які забезпечували громадський порядок на місці проведення на площі ім. Леніна в м. Миколаєві "мирної акції", що відповідає вимогам Закону України "Про міліцію" (діючого станом на 22.11.2013 року), ніяким чином не може свідчити про протиправність його дій по відношенню до учасників акції протесту, та про перешкоджання проведенню акції протесту, шляхом протиправного застосування сили і відтиснення громадян від наметів, їх незаконного демонтажу працівниками Інспекції з благоустрою ММР.
При цьому, доводи потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_26 про причетність ОСОБА_6 до незаконного демонтажу наметів, застосування фізичного впливу на мітингувальників з метою відтиснення від наметів та їх незаконного демонтажу ґрунтуються фактично на їх думках та припущеннях, які відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Дані сумніви суд першої інстанції правильно тлумачив на користь обвинуваченого, оскільки вони вказують на непереконливість висунутого обвинувачення та його недоведеність. Суд вважає, що стороною обвинувачення суду не надані докази, які б у сукупності були достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Докази сторони обвинувачення не підтверджують вину ОСОБА_6 у перевищенні влади, тобто вчиненні дій, які виразилися у наданні незаконного наказу підлеглим працівникам міліції, що полягає у застосуванні фізичного впливу до громадян мітингувальників шляхом відтиснення них від наметів та надання доступу до наметів представникам Інспекції з благоустрою Миколаївської міської ради для їх протиправного демонтажу останніми, та у перешкоджанні проведенні безстрокової акції протесту громадян із застосуванням фізичного насилля.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_6 є законним та обгрунтованним.
Є голослівними твердження прокурора про порушення судом першої інстанції передбачених ст. 94 КПК України правил оцінки доказів через надання переваги доказам сторони захисту. Матеріали кримінального провадження свідчать, що сторона обвинувачення скористалась рівним зі стороною захисту правом на збирання та подання до суду доказів та клопотань законними засобами (ст. 22 КПК України).
Судом першої інстанції досліджені усі докази, та надана належна оцінка доказам.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування виправдувального вироку, не встановлено.
Не встановлено судом апеляційної інстанції також порушення судом першої інстанції і засад кримінального провадження, у тому числі, на які посилається апелянт.
З огляду на наведене, оскільки надані стороною обвинувачення докази не підтверджують обвинувачення, а усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого, що передбачено ст. 62 Конституції України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України через відсутність в його діях складу злочину.
Підстави для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції прокурором не наведено ані в апеляційній скарзі, ані під час апеляційного розгляду. За такого, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407,424,425, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2019 року у відношенні ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3