Справа № 466/7890/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/81/20 Доповідач: ОСОБА_2
04 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначення застави ОСОБА_6 , обвинуваченому у кримінальних провадженнях № 120000000191470001473 від 12 червня 2019 року та № 12019140090003628 від 23.10.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів - з 22 грудня 2019 року по 19 лютого 2020 року (включно).
У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначено обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 57 630 грн.
У разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати за вимогою до суду; не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.
У разі звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.
Не погоджуючись з даною ухвалою обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року і залишити обраний раніше запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції є упередженою, оскільки в ній вказується, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, а насправді вони відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано вказав на відсутність соціальних зв'язків. Вказує, що він зареєстрований та проживає разом з матір'ю та її чоловіком, який є особою з інвалідністю.
Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обгрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та такі не зменшились, з урахуванням тяжкості злочину, інкримінованого ОСОБА_6 , та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив останньому запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою слід вважати: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; можливість вчинити інші кримінальні правопорушення.
Доводи обвинуваченого щодо необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2019 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 19 лютого 2020 року з визначенням застави залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4