Справа № 463/6468/18 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/3192/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 65
03 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2019 року в складі Жовніра Г.Б. у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 463/6468/18 (провадження № 2-н/463/5/19), виданого 09 січня 2019 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення,-
встановила:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу № 463/6468/18 (провадження №2-н/463/5/19) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення в сумі 12310,21 грн., інфляційних втрат - 197,67 грн., 3% річних - 187,02 грн. та 176,20 грн. судового збору.
Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2019 року заяву про скасування судового наказу повернуто ОСОБА_1 без розгляду.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі зазначає, що судового наказу Личаківського районного суду м. Львова № 463/6468/18 (провадження №2-н/463/5/19) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення в сумі 12310,21 грн., інфляційних втрат - 197,67 грн., 3% річних - 187,02 грн. та 176,20 грн. судового збору, не отримувала.
При цьому, у липні 2019 року отримала постанову ВП № 59430460 від 11.02.2019, винесену державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області про арешт майна.
Судовий наказ не визнає і заперечує.
Звертає увагу, що з 2016 року у неї відключені батареї централізованого опалення і теплом ЛКП «Львівтеплоенерго» вона не користується, є людиною пенсійного віку, однак пенсію не отримує.
Покликається на те, що ЗУ «Про судовий збір» (в редакції від 01.01.2019) визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу (п. 2 ч. 2 ст. 3 цього закону).
Крім цього зазначає, що на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Просить зобов'язати Личаківський районний суд м. Львова взяти до розгляду заяву про скасування судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги централізованого опалення в сумі 12310,21 грн., інфляційних втрат - 197,67 грн., 3% річних - 187,02 грн.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, в обгрунтування надала пояснення, аналогічні доводам скарги.
Представник стягувача ЛКП «Львівтеплоенерго» в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причину неявки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта Білоус І.В. на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
За частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, крім іншого, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 цієї статті).
Згідно із ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий наказ є виконавчим документом.
З матеріалів справи вбачається, що 09 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова видав судовий наказ № 463/6468/18 (провадження № 2-н/463/5/19) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення в сумі 12310,21 грн., інфляційних втрат - 197,67 грн., 3% річних - 187,02 грн. та 176,20 грн. судового збору (а.с. 14).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.
Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу, разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами ОСОБА_1 не отримала.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 170 ЦПК боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Частиною 3 статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.
Зокрема, заява про скасування судового наказу має містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; наказ, що оспорюється; зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником.
Згідно із п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду (ч. 6 ст. 170 ЦПК України).
Звертаючись із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначала, що такий є безпідставним та не відповідає обставинам справи, тому підлягає скасуванню.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу необхідно сплатити судовий збір відповідно до п.п. 4-2 п.1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому ОСОБА_1 не долучено оригіналу платіжного документу про сплату судового збору за вимогу про скасування судового наказу або доказів про звільнення заявника від сплати такого, як і не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 цього закону (в редакції чинній на час подання заяви про скасування судового наказу, серпень 2019 року) судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу.
В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено п.п. 4-2 та визначено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з січня 2019 року становило 96,05 грн.
Цей Закон набрав чинності з дня початку роботи Верховного Суду, тобто з 15 грудня 2017 року.
При цьому, пункт 2 частини другої статті 3 ЗУ «Про судовий збір» виключено на підставі Кодексу України з питань банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018, який набрав чинності 21.04.2019.
Так, згідно із п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи наведене, Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, з дня введення в дію цього Кодексу внесено зміни до таких законодавчих актів України, зокрема, у Законі України "Про судовий збір" пункт 2 частини другої статті 3 виключено.
Про необхідність сплати судового збору за заяву про скасування судового наказу зазначено і у п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017, яка діє з 15.12.2017).
Разом з цим, наведені положення законодавчих актів дають підстави для беззаперечного висновку про те, що фактично спеціальний закон, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, зокрема стаття 3 якого передбачає об'єкти справляння судового збору, до 21.10.2019 містила п. 2 у ч. 2, за яким судовий збір не справлявся за заяви про скасування судового наказу.
Таким чином, на час подання заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу пункт 2 частини 2 статті 3 ЗУ «Про судовий збір», не був виключений, що свідчить про об'єктивне сподівання останньої про відсутність потреби щодо сплати судового збору.
Зазначене підтверджується відповідними доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 .
На переконання колегії суддів, відсутність доказів про сплату судового збору заявником ОСОБА_1 у взаємозв'язку із наведеним не може бути беззаперечною підставою для висновку про невідповідність заяви про скасування судового наказу (поданої у відповідний період) вимогам ЦПК України (п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України), що виключає можливість суду постановити ухвалу про повернення такої без розгляду, як це передбачено ч. 6 ст. 170 ЦПК України.
Крім цього, така неузгодженість правових норм, на переконання колегії суддів, повинна трактуватись на користь особи, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Так, у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06), Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Крім того, Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступ до суду.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Між тим, колегія суддів враховує і погоджується з тим, що подана ОСОБА_1 заява про скасування судового наказу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 170 ЦПК України, оскільки не містить повного найменування (для юридичних осіб) заявника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника, реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (для фізичних осіб), а також подаючи заяву про скасування судового наказу ОСОБА_1 зазначила свій статус, як позивач, при цьому в такому не є та не була, оскільки спірні правовідносини розглянуті у наказному провадженні.
Поряд з цим, такі дані зазначені у судовому наказі від 09 січня 2019 року, про скасування якого просить ОСОБА_1 та який міститься у матеріалах даної справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що прийняття заяви про скасування судового наказу у її редакції від 22.08.2019 у даному випадку відповідає завданню цивільного судочинства та конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Інший підхід може бути виявом надмірного формалізму та розцінюватися, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що зазначалось вище.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 серпня 2019 року - скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі № 463/6468/18, виданого 09 січня 2019 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 03 березня 2020 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк