Справа № 301/2015/17
Закарпатський апеляційний суд
02.03.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за секретарки ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційну скаргу прокурора Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Іршавськогорайонного суду Закарпатської області від 26.12.2019.
Цією ухвалою суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. ч. 1, 2 ст. 156 КК України у кримінальному провадженні №12017070100000729 від 10.08.2017, повернуто керівнику Хустської місцевої прокуратури внаслідок його невідповідності вимогам ст.291 КПК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_9 , на початку липня 2017 року біля будинку №31 по вулиці Виноградна с. Вільхівка Іршавського району умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітньою, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, порушуючи нормальний розвиток неповнолітньої, з метою збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту, оголив свій статевий орган, демонстративно здійснював непристойні доторкання до нього, після чого вчинив акт онанізму в присутності ОСОБА_10 , задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть неприроднім способом, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток останньої.
Також, ОСОБА_6 в середині липня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1 , умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, порушуючи нормальний розвиток малолітньої, яка внаслідок свого малолітства не інформована, щодо сутності відносин між статями та не усвідомлювала і не розуміла характеру та змісту вчинюваних відносно неї дій, використовуючи таким чином її безпорадний стан, оголив свої статеві органи, пропонував втупити з ним в природній та неприродні статеві зносини, після чого вчинив акт онанізму в її присутності, задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть неприроднім способом, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток останньої.
29. 07. 2017 ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1 , умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є малолітньою, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, порушуючи нормальний розвиток малолітньої, яка внаслідок свого малолітства не інформована, щодо сутності відносин між статями та не усвідомлювала і не розуміла характеру та змісту вчинюваних відносно неї дій,
-2-
використовуючи таким чином її безпорадний стан, оголив свої статеві органи, пропонував втупити з ним в природні та неприродні статеві зносини, після чого вчинив акт онанізму в присутності потерпілої ОСОБА_12 , задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть неприроднім способом, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток останньої.
08. 08. 2017 ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1 , умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є малолітньою, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, порушуючи нормальний розвиток малолітньої, яка внаслідок свого малолітства не інформована, щодо сутності відносин між статями та не усвідомлювала і не розуміла характеру та змісту вчинюваних відносно неї дій, використовуючи таким чином її безпорадний стан, оголив свої статеві органи, після чого почав непристойно доторкатися до своїх статевих органів, викликаючи тим самим статеве збудження та навчаючи статевим збоченням малолітню ОСОБА_13 , задовольнивши таким чином свою статеву пристрасть неприроднім способом, внаслідок чого порушив статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітньої останньої.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. ч. 1, 2 ст.156 КК України.
В ухвалі суду зазначено, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки всупереч вимог ст. 291 КПК України формулювання обвинувачення є фактичною копією викладу фактичних обставин кримінально провадження, правова кваліфікація не містить точного формулювання об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак інкримінованих кримінальних правопорушень, зокрема за інкримінованими ОСОБА_6 епізодами злочинних дій щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , оскільки підлягає встановленню точний час (число та години) скоєння злочинних дій. Указані вище порушення дають підстави стверджувати, що слідчий і прокурор не виклали або взагалі не встановили всіх фактичних обставин кожного з кримінальних правопорушень, доказування яких відповідно до ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України, є їх обов'язком, не розрізняють цих термінів, їх значення, у такий спосіб дезорієнтують сторону захисту, потерпілих, їх представників і суд щодо розуміння фактичних обставин кримінальних правопорушень, суті і обсягу кожного обвинувачення, істотно обмежують процесуальні права учасників судового розгляду, передбачені ст. ст. 42, 56 цього Кодексу, унеможливлюють правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та виконання завдань кримінального провадження. Окрім того, у встановленому Законом порядку не перевірено психічний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 .. Зазначені порушення, допущені при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , на думку суду, не дають можливості призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду даного кримінального провадження судом першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвала Іршавського районного суду Закарпатської області від 26.12.2019 є незаконна, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На його думку, під час підготовчого судового засідання не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду. Зазначає, що складений щодо ОСОБА_6 обвинувальний акт, всупереч наведеним в оскаржуваній ухвалі твердженням, відповідає вимогам ст.291 КПК України, а наведені в ухвалі суду підстави для його повернення прокурору є формальними, не впливають на право на захист обвинуваченого, відтак рішення суду є таким, що суперечить принципу
-3-
змагальності сторін, який закріплений у ст.22 КПК України. Вважає, що незначні недоліки обвинувального акту щодо ОСОБА_6 могли бути усунуті під час судового розгляду цього кримінального провадження, шляхом зміни обвинувачення та надіслання до суду нового обвинувального акту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в поданому до апеляційного суду запереченні на апеляційну скаргу прокурора, просить таку залишити без задоволення, а ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 26.12.2019 про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_6 без змін. Зазначає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки формулювання обвинувачення є неконкретизованим та містить суттєві неточності, відтак рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги, пояснення захисника - адвоката ОСОБА_7 , який вказав на безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до процесуальних обов'язків, зазначених у ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень.
Цих вимог КПК України слідчим та прокурором у даному кримінальному провадженні не дотримано.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Вимоги до обвинувального акту встановлені ст. 291 КПК України.
Відповідно до вимог вказаної статті обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не відповідає вище вказаним вимогам закону.
Як правильно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, формулювання обвинувачень у обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 текстуально співпадає з викладом фактичних обставин кримінальних правопорушень, що дає підстави стверджувати, що слідчий і прокурор не виклали або взагалі не встановили всіх фактичних обставин кожного з кримінальних правопорушень, доказування яких відповідно до ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України, є їх обов'язком, не розрізняють цих термінів, їх значення, у
-4-
такий спосіб дезорієнтують сторону захисту, потерпілих, її представників і суд щодо розуміння фактичних обставин кримінальних правопорушень, суті і обсягу кожного обвинувачення, істотно обмежують процесуальні права сторони захисту, унеможливлюють правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та виконання завдань кримінального провадження, у зв'язку з чим, твердження суду в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Цим гарантіям обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не відповідає.
Колегія суддів погоджується з тим, що в обвинувальному акті також відсутня правова кваліфікація діянь, що ставляться за провину ОСОБА_6 , яка не містить точного формулювання об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак інкримінованих кримінальних правопорушень, зокрема за інкримінованими ОСОБА_6 епізодами злочинних дій щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , оскільки підлягає встановленню точний час (число та години) скоєння злочинних дій.
Неконкретність обвинувачення безпосередньо стосується і права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд та порушує його право на захист.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання суду на те, що в обвинувальному акті про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. ч. 1, 2 ст. 156КК України фактично відсутнє чітке викладення формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 цих кримінальних правопорушень.
Вказані обставини свідчать про формальне викладення обвинувального акту, що не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо необхідності повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 прокурору для усунення наведених вище недоліків.
Посилання прокурора на недопустимість оцінки доказів на предмет їх достатності та взаємозв'язку під час підготовчого судового засідання заслуговують на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення змісту положень ст. 314 КПК України не суперечить, оскільки завдання суду на даній стадії зводиться лише до встановлення відповідності процесуальної форми обвинувального акту вимогам кримінального процесуального Закону.
З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що вказані недоліки обвинувального акту, унеможливлюють його призначення до судового розгляду, а тому висновки суду про повернення його прокурору, апеляційний суд вважає законними та обґрунтованими.
При цьому апеляційний суд враховує і те, що скасовуючи попередній вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 24. 04. 2015 щодо ОСОБА_6 , в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 16. 05. 2019 було констатовано невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_6 вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема: в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, яке слідчий та прокурор вважали встановленими, не містить посилання на вчинення ОСОБА_6 конкретних дій, що кваліфіковані за ч. ч. 1,2 ст. 156 КК України, як вчинення розпусних дій щодо малолітніх осіб та осіб, що не досягли 16 років, а також не наведені докази у підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів, вказані порушення, допущені слідчим при складанні обвинувального акту, а прокурором - при його затвердженні. Також у обвинувальному акті не зазначено, що обвинувачений ОСОБА_6 є розумово відсталим.
-5-
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням вказівок суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 16.05.2019, дійшов правильного висновку про наявність недоліків обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , які послужили обґрунтованими підставами для його повернення прокурору. У зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора про встановлення під час досудового розслідування психічного стану здоров'я ОСОБА_6 ..
Відповідно до положень ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді. Таким чином, при новому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 вказані вимоги кримінального процесуального закону, судом першої інстанції дотримано в повній мірі, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом відхиляються.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6 Конвенції, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний вбачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000.
Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу прокурора Іршавськоговідділу Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 26.12.2019 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12017070100000729 від 10.08.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, ч.2 ст.156 КК України без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: