Борівський районний суд Харківської області
справа: № 614/91/20
провадження: 2/614/45/20
категорія: 65
06.03.2020
смт. Борова Борівського району Харківської області
справа № 614/91/20
Борівський районний суд Харківської області в складі судді Гуляєвої Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , третя особа: Вищесолоненська сільська рада Борівського району Харківської області,
про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням
за участю учасників справи:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
представника третьої особи: не з'явилася,
1. Короткий зміст позовних вимог
03.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 листопада 2017 р. державним нотаріусом Борівської ДНК Харківської обл. Бондаренко О.В. та зареєстрованого в реєстрі №1822 позивач являється власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В даному житловому будинку значаться зареєстрованими, крім позивача, його син - ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 .
Донька позивача не проживає за вказаною адресою місця реєстрації з жовтня 2003 р., на даний час вона проживає в Куп?янському р-ні с. Колісниківка, син позивача не проживає за місцем реєстрації з липня 2011 р., на даний час він проживає з матір'ю, колишньою дружиною позивача ОСОБА_5 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 .
До 2018 р. реєстрація доньки та сина позивачів в його житловому будинку не впливала на отримання субсидії, достатньо було в Управління захисту населення надати акт обстеження, підтверджуючий, що син та донька не проживають з ним.
З 2018 р. ситуація з отриманням субсидії ускладнилась, необхідно було надати в Управління довідки про доходи всіх зареєстрованих осіб в будинку. Такі довідки позивач надавати не міг по незалежній від нього причині.
В 2019 р. позивач став збирати необхідні документи для того, щоб подати позовну заяву до суду і в примусовому порядку виписати дітей з домоволодіння.
Позивач неодноразово по телефону спілкувався з сином ОСОБА_6 , просив його виписатися з житлового будинку, але той заявив, що не бажає в добровільному порядку виписуватися. Донька ж навпаки, пообіцяла виписатися при першій вимозі позивача.
В зв'язку з тим, що його сине не бажає виписуватися з житлового будинку, позивач звернувся в Вищесолоненську с/раду за наданням підтвердження, що його діти не проживають в його будинку більше року.
Отримавши необхідні довідки в сільській раді і в черговий раз впевнившись, що син не бажає в добровільному порядку виписуватись з його житлового будинку, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
2. Позиції учасників справи
Ухвалою судді від 17.02.2020 у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на 06.03.2020 відзив на позовну заяву та пояснення від 3-ої особи до Борівського районного суду Харківської області не надійшли.
Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивач подав заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляді справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.
Представник Вищесолоненської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якому просила слухати справу без її участі, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_7 не заперечує.
Таким чином, суд ухвалює рішення без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.
3. Встановлені в судовому засіданні обставини
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 листопада 2017 р., спадкоємцем майна ОСОБА_8 є його син - ОСОБА_7 ; спадщина складається з житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 . на земельній ділянці, яка знаходиться на території Вищесолоненської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. (а.с.8).
Згідно актів обстеження житлового приміщення від 16 січня 2020 р., 11 грудня 2019 р., 05 липня 2019 р., 15 травня 2019 р., 20 березня 2019 р., 26 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., в домоволодінні ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , було зафіксовано факт не проживання в даному домоволодінні дітей ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їх речей в даному домоволодінні не виявлено (а.с.9-14).
До складу сім'ї зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_7 (заявник), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка), що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (а.с.15).
ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою фактично не проживає, що підтверджується інформацією Вищесолоненської с/ради Борівського р-ну Харківської обл. (а.с.19).
4. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Власник майна, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, випливають із житлових правовідносин та мають регулюватися положеннями ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, на положення яких в обгрутування правових підстав своєї вимоги посилається позивач.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членівїх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім?ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім?ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім?ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сімї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-709цс16.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-ІV: «Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням…».
Згідно ст.11 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: «Орган реєстрації здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці».
Відповідно до п.3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Статтею 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 р. відповідно до закону №175/97-ЕР від 17 липня 1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
5. Мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідач, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 . Нижче Солоне Борівського району Харківської області, не проживає там з липня 2011 р. При цьому, порушуючи права позивача як власника.
Згідно актів обстеження від 16 січня 2020 р., 11 грудня 2019 р., 05 липня 2019 р., 15 травня 2019 р., 20 березня 2019 р., 26 лютого 2019 р. ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає, його особисті речі в домоволодінні відсутні.
Так, пред'явлення позову про позбавлення ОСОБА_3 права користування жилим приміщенням є належним способом захисту цивільних прав, що в подальшому є підставою для його зняття з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.
6. Висновки суду за результатами розгляду справи
Оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність обставин позову та про задоволення вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1 .
З дотриманням передбаченого законодавством порядку дослідження доказів, ухвалення судових рішень, судом було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, на підставі яких, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 191, 211, ч. 2 ст. 247, 259, 264, 265, 268, 273, 280-282, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.15,16,383,391,405 ЦК України,ст.ст.150,156 ЖК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вищесолоненська сільська рада Борівського району Харківської області про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловою площею в жилому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_7 на праві приватної власності. З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Гуляєва Г. М.