м.Рівне, вул.Дубенська 25-Б, тел: (0362) 22-25-06
Справа № 2-а-1540/11
Номер рядка звіту 101
07 листопада 2011 року
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області, як адміністративного суду, Сидоренко С.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до про стягнення заборгованості по невиплаченій допомозі по доглу за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по невиплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач вказав, що позивачу допомога по догляду за дитиною призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Покликаючись на ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст. 95 Конституції України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, вказує, що видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України; положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Закону про Державний бюджет України. Управління праці та соціального захисту населення Рівненської райдержадміністрації забезпечує виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши доводи викладені сторонами, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити з огляду на таке.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Позивачу призначена допомога по догляду за дитиною, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” .
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (в редакції, що діяла до 2008 року), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом .
Таким чином, позивач у відповідності до вимог вказаних нормативних актів має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI були внесені зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а зокрема була виключена ст.43 названого закону, яка передбачала виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі прожиткового мінімуму. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 названі вище зміни внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статей відповідних законів, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищеназваних рішень, а саме з 22.05.2008року.
Отже починаючи з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, таким чином з часу призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач набула право на отримання цієї допомоги відповідно до вказаної статті, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини до 6-ти річного віку. З огляду на викладене, позовні вимоги в межах строку позовної давності, підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тому, державна допомога сім'ям з дітьми та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом. Оскільки величина прожиткового мінімуму для кожної вікової та соціальної групи, в т.ч. і для неповнолітніх та малолітніх осіб, щорічно визначається Законами України на відповідні часові періоди, посилання відповідача на відсутність законодавчо визначеного розміру прожиткового мінімуму є безпідставною.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах “Кечко проти України”та “Бурдов проти Росії”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу державної допомоги у встановленому законом розмірі. У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю.
Керуючись статтями 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до про стягнення заборгованості по невиплаченій допомозі по доглу за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років.
Зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, починаючи з 22 лютого 2011 року з врахуванням виплат, проведених протягом цього часу та зміни розміру прожиткового мінімуму.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова підлягає до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Сидоренко С.М.