Справа № 2 -а- 1437/2008 р.
19 травня 2008 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Василенка О.М. при секретарі: Сальник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 д управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
Позивачка звернулася до суду із вищеназваним позовом, в якому просить суд визнати відмову управління праці та соціального захисту населень Таращанської РДА в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена Законом України „Про статус та соціальний захис громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" неправомірною та стягнути з з відповідача недоплачені кошти на оздоровлення за 2004-2007 роки розмірі 6485 гривень.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивачка зазначила, що Вона є потерпілою від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2-ї групи, захворюванн пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 2-ї групи передбачено виплату щорічної допомоги и оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, а її розмір визначається на момеї: виплати, зазначила, що за 2004-2007 роки вона отримувала вказану допомогу в значно нижчих розмірах, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС". Вона (позивачка) зверталася до відповідача із заявою в якій просила провеет перерахунок та виплату недоотриманих коштів за вказаний період, проте їй в задоволенні її вимоги відповідачем було відмовлено. В зв'язку з щ» остання звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просить суд визнати відмову відповідача в перерахунку щорічне одноразової допомоги на оздоровлення, неправомірною та стягнути з відповідача на її користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2004 - 2007 роки розмірі 648S гривень.
Просить звільнити її від сплати судового збору, як постраждалу від аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений, про причини неявки суд не повідомні Подав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позов не визнає.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2-ї групи, захворюванн пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 2 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивачка має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальнії заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціальної забезпечення громадян за місцем їх проживання.
Згідно довідки виданої управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської раидержадміністрації Київської області, відповіла виплатив позивачці щорічну грошову допомогу на оздоровлення в таких розмірах: 11.10.2004 року за 2004 рік в розмірі 26.70 грн., 02.03.2005 року розмірі 26, 70 грн., а 12.09.2005 року в розмірі 93, 30 гри., всього 120 грн. за 2005 рік (26, 70 грн. + 93, 30 грн.); 21.09.2006 року за 2006 рік в розмірі 120 грн. 28.04.2007 року за 2007 рік в розмірі 120 грн. Виплати зазначеної грошової допомоги проведені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ві 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року та постанов KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - з період з 2005 року.
Позивачка, вважаючи, що вищезгадані постанови, які встановлюють конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема дл інвалідів другої групи в такому розмірі, суперечить вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи" від 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плат на час здійснення виплати, просить суд стягнути на її користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2004-2007 роки, виходячи з розміру мінімальні заробітної плати на момент виплати за кожен рік, в розмірі 6485 гривень.
Посилання відповідача на вищезгадані постанови KM України, які встановлюють конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сум суд визнає необгрунтованим.
Суд, не погоджуючись, вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що KM України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановами KM України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року X» 562, на думку суд суперечить вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.
Відповідно до ст. 89 Закону України „Про державний бюджет на 2004 р." з 01.01.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 20 грн. на місяць, з 01.09.2004 р. - 237 грн.
Відповідно до ст. 83 Закону України „Про державний бюджет на 2005 р." з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 26 грн на місяць, з 01.04.2005 р. - 290 грн, з 01.07.2005 р. - 310 грн, з 01.09.2005 р. - 332 грн.
Відповідно до CT.82 Закону України „Про державний бюджет на 2006 р." з 01.012006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -35 грн, з 01.07.2006 p.- 375 грн, з 01.12.2006 р. - 400 грн.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 1 січня 2007 року встановлено розмір мінімальної заробітної плат 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено право позивачки на отримання одноразові грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а також розмір вказаної одноразової допомоги не визначався Законами України пр Державний бюджет.
Даний висновок суду також підтверджується ст. 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідо Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цьог закону.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови KM України.
Крім того, вирішуючи питання, про можливість задоволення позовних вимог позивачки про стягнення на її користь недоотриманих сум грошові допомоги на оздоровлення за 2006-2007 рік, суд виходить з наступного.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік" та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2006-2007 рік в частиі виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з положеннями ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної владі органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, ш передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода t обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно - правового акта Констатуй України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правови акт, який має вищу юридичну силу.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов»язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевог самоврядування, їх посадовими особами.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише випадках, передбачених ст. 64 Конституції України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Крім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом «Пр Державний бюджет України», є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов»язків, пільг, компенсацій і гарантії передбачених іншими законами України, зокрема Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильське катастрофи", та не може будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Отже, зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захис громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обмежило обсяг прав даної категорії громадян і фактично скасувало конституційн гарантію забезпечення належних умов їх існування.
З огляду на вищевикладене, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової грошової допомог на оздоровлення за 2006 рік, суд вважає за необхідне керуватися положенням Конституції України, а не Закону України «Про Державний бюджет Україн на 2006 рік»
Також рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено на 200 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті ЗО, пункту частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої і частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаці другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захис громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.3 даного рішення, положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, і: 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнаї неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, на користь позивачки суд вважає за необхідне стягнут частково недоотриману грошову допомогу за 2004 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, а саме 237 гри., розмірі 1158, 30 грн. (237 грн. х 5 - виплачені 26, 70 грн.), за 2005 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, а сам 332 грн., в розмірі 1540 грн. (332 грн. х 5 - виплачені 120 грн.), за 2006 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, саме 375 грн., в розмірі 1755 грн. (375 грн. х 5 - виплачені 120 грн.) і за 2007 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момен виплати, а саме 420 гри., в розмірі 1980 грн. (420 грн. х 5 - виплачені 120 грн.).
Загальна сума недоотриманої грошової допомоги за 2004 - 2007 роки складає 6433, 3 грн. (1158, 30 грн. + 1540 грн. + 1755 грн. + 1980 грн.).
Отже, суд вважає можливим визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути на користі позивачки недоотриману грошову допомогу за 2004-2007 роки в сумі 6433, 30 грн.
Позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору як постраждала від аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Указані обставини встановлено з пояснень позивачки та матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Сплату судового збору суд покладає на відповідача.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1% від розміру таки вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 64, 33 грн..
Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громада постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004р.", ст. 83 Закону України „Пр Державний бюджет України на 2005р.", ст. 82 Закону України „Про державний бюджет на 2006 р.", ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 200 рік», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито" суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо перерахунк одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, неправомірною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на корися ОСОБА_1 недоотриману одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2004 - 2007 роки в сумі 6433, 30 грн. (шість тися чотириста тридцять три гривні 30 коп.).
Від сплати судового збору позивачку звільнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на корисі держави судовий збір в розмірі 64, 33 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний су шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти дні апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.