Справа № 2 - а - 1425/2008 р.
19 травня 2008 року Таращанський районний суд Київської області в
складі:
головуючого: судді Василенка О.М. при секретарі: Сальник О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому просить суд визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" неправомірною та стягнути з відповідача недоплачені кошти на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 6433, 30 гривень.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначив, що він є постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 1-ї групи, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Посилаючись на те, що діючим законодавством інвалідам 1-ї групи передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, а її розмір визначається на момент виплати, зазначила, що за 2004 - 2007 роки він отримував вказану допомогу в значно нижчих розмірах, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС". Він (позивач) звертався до відповідача із заявою в якій просив провести перерахунок та виплату недоотриманих коштів за вказаний період, проте йому в задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено. В зв'язку з цим, останній звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить суд визнати відмову відповідача в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення неправомірною та стягнути з відповідача на його користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 6433, 30 гривень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належно повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позов не визнає.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 1-ї групи, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивачка має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.
Згідно довідки виданої управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області, відповідач виплатив позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення в таких розмірах: 08.10.2004 року в розмірі 26, 70 грн., 01.03.2005 року в розмірі 26, 70 грн., а 12.09.2005 року в розмірі 93, 30 грн., всього 120 грн. за 2005 рік (26, 70 грн. + 93, 30 грн.); 05.10.2006 року за 2006 рік в розмірі 120 грн. і 17.04.2007 року за 2007 рік в розмірі 120 грн. Виплати зазначеної грошової допомоги проведені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року та постанови KM України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.
Позивач, вважаючи, що вищезгадані постанови, які встановлюють конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів І групи в такому розмірі, суперечить вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, просить суд стягнути на його користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2004-2007 роки, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати за кожен рік, в розмірі 6433, 30 гривень.
Посилання відповідача на вищезгадані постанови KM України, які встановлюють конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, суд визнає необгрунтованим.
Суд, не погоджуючись, вважає, що необхідно застосовувати вимоги ст. 19 ч.2 Конституції України, а саме - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що KM України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановою KM України від 26.07.1996 року № 836 та постановою KM України від 12.07.2005 року № 562, на думку суду суперечать вимогам ст. 48 Закону та іншим нормативним актам.
Відповідно до ст. 89 Закону України „Про державний бюджет на 2004 р." з 01.01.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 205 грн. на місяць, з 01.09.2004 р. - 237 грн.
Відповідно до ст. 83 Закону України „Про державний бюджет на 2005 р." з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 262 грн. на місяць, з 01.04.2005 р. -290 грн., з 01.07.2005 р. - 310 грн., з 01.09.2005 р. - 332 грн.
Відповідно до ст. 82 Закону України „Про державний бюджет на 2006 р." з 01.01.2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено -350 гра, з 01.07.2006 p.- 375 грн., з 01.12.2006 р. - 400 грн.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з 1 січня 2007 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року -460 гривень.
Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким передбачено право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а також розмір вказаної одноразової допомоги не визначався Законами України про Державний бюджет.
Даний висновок суду також підтверджується ст. 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови KM України.
Крім того, вирішуючи питання, про можливість задоволення позовних вимог позивача про стягнення на користь позивача недоотриманих сум грошової допомоги на оздоровлення за 2006-2007 рік, суд виходить з наступного.
Законом України «Про державний бюджет України на 20Uo рік" та Законом України «Про державний оюджет України на 2007 рік" дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2006-2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Згідно з положеннями ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно - правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Крім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом «Про Державний бюджет України», є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та не може будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Отже, зупинення Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обмежило обсяг прав даної категорії громадян і фактично скасувало конституційну гарантію забезпечення належних умов їх існування.
З огляду на вищевикладене, при вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, суд вважає за необхідне керуватися положенням Конституції України, а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»
Також рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.3 даного рішення, положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути частково недоотриману грошову допомогу за 2004 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, а саме 237 грн., в розмірі 1158, 30 грн. (237 грн. х 5 - виплачені 26, 70 грн.), за 2005 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, а саме 332 грн., в розмірі 1540 грн. (332 грн. х 5 - виплачені 120 грн.), за 2006 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, а саме 375 грн., в розмірі 1755 грн. (375 грн. х 5 -виплачені 120 грн.) і за 2007 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати, а саме 420 грн., в розмірі 1980 грн. (420 грн. х 5 - виплачені 120 грн.).
Загальна сума недоотриманої грошової допомоги за 2004 - 2007 роки складає 6433, 3 грн. (1158, 3 грн. + 1540 грн. + 1755 грн. + 1980 грн.).
Отже, суд вважає можливим визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути на користь позивача недоотриману грошову допомогу за 2004-2007 роки в сумі 6433, 30 грн.
Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору як постраждала від аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Указані обставини встановлено з пояснень позивача матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Сплату судового збору суд покладає на відповідача.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1% від розміру таких вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 64, 33 грн..
Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004р.", ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.", ст. 82 Закону України „Про державний бюджет на 2006 p.", ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито" суд-
Позов задовольнити.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, неправомірною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2004 - 2007 роки в сумі 6433, 30 грн. (шість тисяч чотириста тридцять три гривень 30 коп.). Від сплати судового збору позивача звільнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 64, 33 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суш шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.