Справа № 464/791/20
Іменем України
"06" березня 2020 р. суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онисько Софії Василівни про зняття арешту, -
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом, в якому просив зняти арешт з банківського рахунку, накладений старшим державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Онисько Софією Василівною. Позов обґрунтовує тим, що державним виконавцем 12 грудня 2019 року було накладено арешт на його банківську карту в межах виконавчого провадження про стягнення аліментів, про що його проінформовано АТ КБ «ПриватБанк». Зазначає, що накладення арешту на його рахунок, призначений для виплати заробітної плати, порушує конституційне право позивача на своєчасну виплату зарплати.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2020 року справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова. Справа надійшла до суду 04.03.2020.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
За частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (п.1).
У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз'яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК (який кореспондується з розділом VII ЦПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Така правова позиція висловлена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18).
Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Суд зазначає, що позивач просить зняти арешт, накладений за рішенням державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онисько Софії Василівни в межах виконавчого провадження ВП №49388267 з виконання виконавчого листа № 464/8004/15-ц, виданого 02.11.2015 Сихівським районним судом м. Львова про стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 500 грн. на кожну дитину, починаючи з 21.09.2015 року і до досягнення дітьми повноліття.
В межах вказаного виконавчого провадження, 12 грудня 2019 року, державним виконавцем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на кошти на рахунках боржника та на майно боржника.
При цьому, позивач є боржником у вказаному виконавчому провадженні, тобто, згідно положень статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», - є стороною виконавчого провадження.
Однак, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» наділяє виключним правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна особу, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, й арешт накладено державним виконавцем на його майно в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів. Тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав, як сторони виконавчого провадження - шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Так, відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи те, що чинним законодавством встановлений інший порядок судового оскарження рішень державного виконавця та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
За правилами ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онисько Софії Василівни про зняття арешту.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є. Радченко